Постанова № 57372183, 21.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 р. Справа № 820/11934/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін : позивача - Чистякової Н.В., відповідача - Крашеніннікова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекціїї Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2016р. по справі № 820/11934/15

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові

до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

про стягнення суми капіталізованих платежів,

ВСТАНОВИЛА

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові (далі по тексту - позивач, ВВД ФСС від НВП та ПЗУ в м. Харкові), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі по тексту - УДСО при ГУМВС в Харківській області, відповідач), в якому просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, прийнятої судом, стягнути з відповідача на користь позивача капіталізовані платежі в сумі 177705,02 грн. на розрахунковий рахунок №37178400900002 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року по справі № 820/11934/15 у задоволенні адміністративного позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові до Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про стягнення суми капіталізованих платежів в розмірі 177705,02 грн. - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийняття оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року по справі № 820/11934/15 скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог Відділення в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на п.1 ч.1 ст.112, ст.1205 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 765, стверджує про обов'язок відповідача по справі провести капіталізацію страхових внесків у сумі 177705,02 грн., як страхувальника, який ліквідується. Зазначив, що жодним нормативним актом відповідач не звільнений від капіталізації страхових внесків на тій підставі, що він є державною установою (організацією), яка проводить свою некомерційну господарську діяльність.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року по справі № 820/11934/15 скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що наданий позивачем розрахунок капіталізованих платежів не є обґрунтованим, оскільки у ньому не зазначено конкретного періоду нарахування страхових виплат, незрозуміло, з яких чинників позивачем встановлений розмір щомісячної виплати (2226,88 грн.), не подано доказів про здійснення таких виплат у минулому та документів, які зобов'язують позивача проводити ці виплати в майбутньому. З посиланням на ст.1 Закону України «Про міліцію», п.9 Положення про Державну службу охорони при МВС України та п.п.1.1, 1.3, 1.9 Положення про УДСО при ГУМВС України в Харківській області вказав, що оскільки відповідач по справі є державною установою (організацією), яка проводить свою некомерційну господарську діяльність, вимоги Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства перед громадянами внаслідок заподіяної шкоди їх життю та здоров'ю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000р. №765 "Про реалізацію статей 45 і 92 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на діяльність відповідача та порядок його припинення як юридичної особи (ліквідацію) не поширюються. Стверджує про те, що повного припинення діяльності правоохоронного органу УДСО при ГУМВС України в Харківській області не відбулося, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 1139, наказу Національної поліції України від 06.11.2015 року № 1399 та спільного наказу МВС України та Національної поліції України правонаступником відповідача є Управління поліції охорони в Харківській області, яке з 07.11.2015 року є новим платником єдиного внеску з доходів працівників УПО - колишніх працівників УДСО. Відмітив, що у спірних відносинах з позивачем відсутній прямий зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача та фактом заподіяння шкоди як позивачу, так і утриманцю загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_4, що у розумінні ст.ст.218, 219 ЦК України могло б слугувати підставою для цивільно-господарської відповідальності відповідача як учасника господарських відносин. У діях відповідача відсутня будь-яка винна поведінка у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 під час розбійного нападу злочинців 28.11.2015 року на екіпаж служби інкасації УДСО при ГУМВСУ в Харківській області і відповідач не є тією особою, яка нанесла майнову шкоду позивачу у зв'язку з таким розбійним нападом та необхідністю здійснення позивачем страхових виплат утриманцю загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 Враховуючи викладене, вважає, що жодним нормативно-правовим актом не врегульовано порядок нарахування та стягнення капіталізованих платежів безпосередньо позивачем, у зв'язку з чим не передбачений обов'язок УДСО сплачувати до Фонду суми капіталізованих платежів за фактом загибелі ОСОБА_3 внаслідок злочину на здійснення Фондом соціальних виплат його утриманцю ОСОБА_4

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області зареєстровано як юридична особа, з організаційно - правовою формою - державна організація (установа, заклад), основним видом діяльності є діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.65-67).

Відповідач перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Харківській області надіслано заяву Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові від 25.11.2015 року №6429/06-05 (а.с.8-9), в якій Відділ просить визнати грошові вимоги капіталізованих платежів в розмірі 177705,02 грн., а також включити капіталізовані платежі у розмірі 177705,02 грн. до реєстру вимог кредиторів у другу чергу, про що повідомити письмово. Зазначену заяву позивач мотивував тим, що розпочато щодо відповідача ліквідаційну процедуру боржника з метою забезпечення подальших виплат у відповідності до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства перед громадянами внаслідок заподіяної шкоди їх життю та здоров'ю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000р. №765 "Про реалізацію статей 45 і 92 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відділення розрахувало капіталізацію платежів утриманцю ОСОБА_5 у сумі 177705,02 грн.

У відповідь на зазначену заяву Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Харківській області надано повідомлення про відмову у задоволенні вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові в сумі 177705,02 грн. (а.с.10-11).

У зв'язку з невиконанням вимог Фонду ВВД ФСС від НВП та ПЗУ в Харківській області звернулось до суду з даним позовом про стягнення з відповідача капіталізованих платежів у розмірі 177705,02 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що УДСО при ГУМВСУ в Харківській області не є суб'єктом, на якого розповсюджуються норми Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 765, а відтак, стягнення суми капіталізованих платежів з відповідача, який є неприбутковою організацією, є неможливим.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини третьої статті 110 цього Кодексу якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною другою статті 1205 ЦК встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі по тексту - Закон № 1105-XIV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку є серед іншого: обов'язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковість фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом (ст.3 Закону № 1105-XIV).

В силу вимог п.1 ч.2 ст.15 Закону № 1105-XIV роботодавець як страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом;

За змістом статей 4, 5 цього Закону Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

Згідно з п.5 ч.1 ст.11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 «Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Порядок № 765).

Колегія суддів відмічає, що посилання на порядок стягнення капіталізованих платежів, встановлений Кабінетом Міністрів України, міститься безпосередньо у Законі № 1105-XIV (вищенаведений п.5 ч.1 ст11 Закону), а відтак, доводи відповідача про втрату чинності Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка була затверджена Постановою правління Фонду від 12.07.2007 року № 36, не є підставою для звільнення відповідача як страхувальника від сплати капіталізованих платежів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку № 765 капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку № 765 капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Згідно з п.5-1 Порядку № 765 у вимогах Фонду до суб'єкта підприємницької діяльності, щодо якого порушено справу про банкрутство, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані, кошти до Фонду сплачуються згідно з вказаним Порядком № 765.

Вимоги статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та положення Порядку поширюються й на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи.

Страхувальник зобов'язаний проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, а не лише у випадках ліквідації за процедурою банкрутства.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 26.06.2012 року по справі № 2а-156/12, яка в силу ст.244-1 КАС України є обов'язковою для врахування усіма судами України.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що УДСО при ГУМВС України в Харківській області є складовою частиною бюджетної установи, та провадить некомерційну господарську діяльність, тобто, без мети отримання прибутку, тому не має обов'язку відшкодовувати капіталізовані платежі, оскільки чинним законодавством України передбачено, що юридичні особи у разі їх ліквідації не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.

Так, положеннями пункту 5 частини 1 статті 11 Закону №1105-XIV визначено, що фінансування Фонду соціального страхування України здійснюється за рахунок, зокрема, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Цією нормою законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений Постановою Кабінету Міністрів України №765 від 6 травня 2000 року «Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю».

З приводу доводів відповідача про необґрунтованість розрахунку капіталізованих виплат в сумі 177705,02 грн., зробленого Фондом, колегія суддів зазначає, що за змістом п.1 Порядку № 765 капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

У відділенні Фонду у м. Харкові отримує страхові виплати по втраті годувальника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батько якого ОСОБА_3 загинув в результаті нещасного випадку на виробництві під час роботи в УДСО при ГУМВС у Харківській області (нещасний випадок стався 28.11.2013 р.).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.41 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є, зокрема, діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.

З огляду на викладене, позивачем враховано, що утриманець ОСОБА_4 буде отримувати страхові виплати до досягнення 23 років по 25.07.2022 року включно, що становить 6 років 7 місяців 25 днів (79 місяців 25 днів). Розмір щомісячної страхової виплати становить 2226,88 грн., розрахований виходячи з середнього заробітку потерпілого згідно довідки, наданої відповідачем. Сума капіталізованих платежів становить 2226,88 грн. х 79 місяців +1781,50 грн. (за 25 днів липня 2022 р.) = 177705,02 грн.

При цьому, у випадку, якщо ОСОБА_4 по закінченню навчання не вступить до Вищого навчального закладу, або розпочне працювати, одночасно отримуючи від Фонду страхові виплати, останній не позбавлений права звернутися до суду з позовом до ОСОБА_4 щодо стягнення надмірно сплачених платежів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що дії Фонду щодо здійснення розрахунку, направленого позивачем 25.11.2015 року голові комісії з ліквідації УДСО при УМВС України в Харківській області із заявою про визнання кредиторських вимог у вказаному розмірі в судовому порядку не оскаржувалися.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що правонаступником УДСО при ГУМВСУ в Харківській області є Управління поліції охорони у Харківській області, а відтак, з огляду на наявність правонаступника, відсутня потреба у стягненні капіталізованих платежів з наступних підстав.

Так, згідно з витягом з ЄДРПОУ станом на 19.04.2016 року, наданим позивачем по справі, УДСО при ГУМВС в Харківській області перебуває у стані припинення, дані про правонаступників відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог ВВД ФСС від НВП та ПЗ України в м. Харкові до УДСО при ГУМВС України в Харківській області про стягнення з відповідача на користь Фонду капіталізованих платежів у сумі 170705,02 грн.

У відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 року по справі № 820/11934/15 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.94 КАС України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути сплачений позивачем судовий збір при поданні позову в сумі 2665,58 грн. (а.с.3) та при поданні апеляційної скарги в сумі 2932,14 грн. за рахунок бюджетних асигнувань УДСО при ГУМВС в Харківській області.

З приводу клопотання відповідача про закриття провадження у даній адміністративній справі колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.3 ст.6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом (ч.4 ст.6 КАС України).

Статтею 50 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

За визначенням ст.3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Колегія суддів відмічає, що в силу п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.3 Закону № 1105-XIV соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов'язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону № 1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів є, зокрема, реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду; аналіз та прогнозування надходження коштів від сплати єдиного внеску.

Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном; здійснюють обмін інформацією з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, реалізації державної податкової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Пенсійним фондом України для виконання Фондом покладених на нього функцій і завдань, визначених законодавством України; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Фонд, здійснюючи повноваження щодо збору та акумулювання страхових внесків, а також при стягненні зі страхувальників капіталізованих платежів, які є одним із джерел формування коштів Фонду, за рахунок яких потерпілим особам сплачується матеріальне забезпечення, діє як суб'єкт владних повноважень, здійснюючи владні управлінські функції на основі законодавства, та має право звертатися до суду з метою реалізації цих повноважень.

Таким чином, правовідносини, які виникають у випадку ліквідації платоспроможної юридичної особи, якщо йдеться про стягнення зі страхувальника капіталізованих платежів, які включають в себе страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, носять публічно-правовий характер, а дана справа підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутні підстави для закриття провадження у даній адміністративній справі, передбачені п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2016р. по справі № 820/11934/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про стягнення суми капіталізованих платежів - задовольнити.

Стягнути з Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20, код ЄДРПОУ 08597026) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові (61001, м. Харків, просп. Гагаріна, 1, офіс 302, 309, 311, 312, код ЄДРПОУ 38774663) капіталізовані платежі в сумі 177705 (сто сімдесят сім тисяч сімсот п'ять) грн. 02 коп. на розрахунковий рахунок № 37178400900002 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 85111.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20, код ЄДРПОУ 08597026) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові (61001, м. Харків, просп. Гагаріна, 1, офіс 302, 309, 311, 312, код ЄДРПОУ 38774663) судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 2665 (дві тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн. 58 коп. та за подання апеляційної скарги в сумі 2932 (дві тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 14 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.04.2016 р.