Ухвала суду № 57372115, 20.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6988/15

Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Сємак О.В.

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача Цибуленка Р.В., Весельського Є.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород - Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

11.11.2015р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови від 10.07.2015р. про заборону йому в'їзду в Україну строком на три роки та зобов'язання анулювати в його закордонному паспорті відмітку «заборонено в'їзд в Україну терміном на три роки» шляхом проставлення у ньому штемпеля «анульовано».

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що оскаржуване рішення прийнято протиправно без законних на то підстав, тому підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2016р. скасовано постанову Білгород-Дністровського прикордонного загону від 10.07.2015р. про заборону в'їзду ОСОБА_1 в Україну строком на три роки; зобов'язано Білгород-Дністровський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України анулювати в закордонному паспорту ОСОБА_1 відмітку «заборонено в'їзд в Україну терміном на три роки» шляхом проставлення в ньому штемпеля «анульовано».

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Російської Федерації, згідно паспорту громадянина Російської Федерації, виданого 10.10.2011 на ім'я ОСОБА_1 серія НОМЕР_1, строк дії 10.10.2016р., постійно мешкає в Молдові.

29.06.2014р. при перетині державного кордону на виїзд із України на посту Кучурган, при внесенні паспортних даних ОСОБА_1 спрацювала система «Гарт», яка показала перевищення терміну перебування на території України.

В зв'язку з цим, стосовно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення №027481 від 29.06.2014р., на підставі якого начальником 4-го відділення прикордонної служби «Кучурган» була винесена постанова №027481 від 29.06.2014р. про накладення адміністративного стягнення на позивача у виді штрафу в сумі 510грн.

Постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення №027481 від 29.06.2014 року була оскаржена позивачем до Роздільнянського районного суду Одеської області, який 31.10.2014 року прийняв постанову про її скасування. /а.с.30/

03.02.2015 року Одеський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 31.10.2015 року та прийняв нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовив у повному обсязі. /а.с.31-34

На момент прийняття рішення Одеським апеляційним адміністративним судом та набрання ним законної сили позивач не знаходився на території України, його останнє перебування відбулося у період з 22.12.2014 року по 04.01.2015 року. Дані обставини підтверджуються відповідними відмітками про перетинання державного кордоні України у паспорті громадянина Російської Федерації, виданого 10.10.2011 на ім'я ОСОБА_1 серія НОМЕР_1. /а.с.42-46

Судом встановлено, що перший раз після прийняття постанови Одеським апеляційним адміністративним судом від 03.02.2015 року позивач перетнув державний кордон України 18.06.2015 року та перебував в Україні до 17.08.2015 року, що також підтверджується відповідними відмітками у паспорті позивача.

В період останнього перебування в Україні, 14.08.2015 року ОСОБА_1 сплатив адміністративний штраф накладений на нього постановою №027481 від 29 червня 2014р. /а.с.90/

Разом з тим, 10.07.2015 року заступником начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Білгород-Дністровського прикордонного загону винесено постанову про заборону позивачу в'їзду в Україну, строком на 3 роки. /а.с.28-29/

17.08.2015р. при перетинанні кордону на в'їзд в Україну в пункті пропуску для міжнародного сполучення "Табаки" відділу прикордонної служби "Болград" Ізмаїльського прикордонного загону щодо ОСОБА_1 було прийнято рішення №363 про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, про що був проставлений штамп у паспорті громадянина "відмовлено у в'їзді в Україну" та "заборонено в'їзд в Україну". /а.с.27/ В рішенні в якості причини відмови у перетинанні державного кордону України зазначено про наявність рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну до 11.07.2018 року.

З рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України позивач був ознайомлений, проте він зазначив про свою незгоду та про факт виконання ним постанови про накладення адміністративного стягнення та сплату штрафу.

Після ознайомлення з рішенням про відмову у перетинанні державного кордону ОСОБА_1 звертався зі скаргами на постанову про заборону йому в'їзду в Україну до Білгород-Дністровського прикордонного загону, Південного регіонального управління ДПСУ.

Оскільки процедура адміністративного оскарження рішення відповідача не призвела до його скасування, 11.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Так, правові підстави і порядок примусового повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну визначені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з п.1.5 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року, іноземці можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну на підставі рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, органів охорони державного кордону та органів СБУ про примусове повернення або примусово видворені на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Пунктом 1.6 вказаної Інструкції передбачено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок сплатити адміністративний штраф виник у позивача 03.02.2015р. Однак, на момент скасування постанови Роздільнянського районного суду Одеської області позивач не знаходився на території України. В Україну він в'їхав лише 18.06.2015 року та перебував по 17.08.2015 року. Штраф сплатив під час свого перебування 14.08.2015 року, тобто, під час попереднього перебування на території України. Після скасування рішення Роздільнянського районного суду Одеської області, позивач виконав постанову про накладення на нього адміністративного стягнення.

Відповідачем у своїх запереченнях не надано доказів того, що позивач перебував в Україні в інші періоди ніж ті, що підтверджуються відмітками у його паспорті.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що при прийнятті постанови про заборону позивачу в'їзду в Україну, відповідач помилково встановив, що періодом попереднього перебування позивача в Україні був період 22.12.2014 року по 04.01.2015 року, оскільки на той час постанова про накладення на позивача адміністративного штрафу була скасована рішенням суду та у позивача не було обов'язку сплачувати штраф.

Підставою для заборони в'їзду стала несплата штрафу під час перебування в Україні, проте позивач сплатив штраф у свій перший приїзд в Україну після виникнення в нього обов'язку щодо сплати.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що при прийнятті спірної постанови, відповідач не врахував обставин, що мали значення для її прийняття, оскільки фактично метою заборони в'їзду в країну за невиконання рішення суду або уповноваженого органу є спонукання боржника, що не виконав таке рішення своєчасно, до його виконання. В даному випадку строк для виконання співпадав з періодом поточного перебування позивача в Україні, який не закінчився на момент прийняття постанови.

З огляду на обставини, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому в порядку ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія