Ухвала суду № 57372069, 20.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1615/15

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Лукянчук О.В.,судді -Градовського Ю.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного малого підприємства «ІНТЕРФЛОТ» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі за позовом приватного малого підприємства «ІНТЕРФЛОТ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби Миколаївської області про визнання неправомірним та скасування податкового рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року ПМП «ІНТЕРФЛОТ» (надалі - Позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС Миколаївської області (надалі - відповідач, ДПІ), в якому (з урахуванням уточнень позовних вимог) просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове рішення ДПІ №14 від 07.04.2015 року про непогодження застосування процедури податкового компромісу ПМП «ІНТЕРФЛОТ» (код 20862643) в повному обсязі.

- зобов'язати ДПІ розглянути по суті заяву ПМП «ІНТЕРФЛОТ» про застосування податкового компромісу щодо податкових повідомлень-рішень №0001801501, яким визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем 167944,00 грн., за штрафними санкціями 83972,00 грн. та №0001791501, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування на 56951,00 грн. з нарахуванням штрафних санкцій 14237,75 грн. та винести відповідне рішення по даній заяві.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення ДПІ не відповідає діючому законодавству.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 28.01.2014 року по 08.02.2014 року ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за листопад 2013 року.

14.02.2014 року за результатами перевірки відповідачем було складено акт №321/14-04-15-01-19/20862643 у висновках якого зазначено, що позивачем порушено абзац «б» п.185.1 ст.185, абзац «г» п.187.1 ст.187 п.194.1 ст.194, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у листопаді 2013 року на 56951,00 грн., порушено абзац «б» п.185.1 ст.185, абзац «г» п.187.1 ст.187, п.194.1 ст.194, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, у розмірі 167944,00 грн..

На підставі даного акту 04.03.2014 року ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001801501, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 167944,00 грн. та штрафними санкціями на суму 83972,00 грн.;

- №0001791501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 56951,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 14237,75 грн..

У зв'язку з незгодою з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 року у справі №814/1539/14 ПМП «Інтерфлот» у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року вищезазначену постанову суду від 26.11.2014 року залишено без змін.

01.04.2015 року ПМП «Інтерфлот» направило до ДПІ заяву від 31.03.2015 року про застосування податкового компромісу на податкові повідомлення-рішення від 04.03.2014 року №0001801501 та №0001791501.

07.04.2015 року ДПІ прийнято рішення №14 про непогодження застосування процедури податкового компромісу до ПМП «ІНТЕРФЛОТ» з тих підстав, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з ПДВ (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова ДПІ у застосуванні податкового компромісу є обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 та п.2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, податковий компроміс розповсюджується на суми занижених до сплати в бюджет податкових зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок завищення податкового кредиту та податку на прибуток внаслідок завищення витрат.

За правилами встановленими у п.7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до пп.2.1 п.2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу (далі - Методичні рекомендації), затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 року №13 під заниженням податкових зобов'язань для цілей застосування Методичних рекомендацій слід розуміти неправомірне формування платником податків даних податкового обліку (формування податкового кредиту з податку на додану вартість або витрат з податку на прибуток) у податкових періодах до 1 квітня 2014 року, що призвело до заниження належних до сплати сум податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПМП «Інтерфлот» суми бюджетного відшкодування зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за листопад 2013 року від 14.02.2014 року №321/14-04-15-01-19/20862643, занижені до сплати в бюджет податкові зобов'язання з податку на додану вартість, стосовно яких позивач просив застосувати податковий компроміс, нараховані позивачу податковими повідомленнями-рішеннями не внаслідок завищення податкового кредиту, а внаслідок заниження податкових зобов'язань.

Відповідно до листа Комітету з питань податкової та митної політики при Верховній раді України №04-27/10-598 від 10.03.2015 року податковий компроміс можливий як до податкових зобов'язань, які будуть визначені підприємством самостійно, так і щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань визначених в ППР, щодо яких не закінчена процедура адміністративного та/або судового оскарження.

На момент прийняття відповідачем спірного рішення, судове оскарження податкових зобов'язань з ПДВ, щодо яких була подана заява про застосування податкового компромісу, завершене не було, а тому такі зобов'язання вважались неузгодженими.

Колегія суддів вважає рішення ДПІ №14 від 07.04.2015 року про непогодження застосування процедури податкового компромісу ПМП «ІНТЕРФЛОТ» правомірним, оскільки податкові зобов'язання з ПДВ, стосовно яких позивач просив застосувати податковий компроміс, не могли бути предметом податкового компромісу, так як були нараховані внаслідок заниження позивачем податкових зобов'язань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного малого підприємства «ІНТЕРФЛОТ» - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лукянчук Ю.М. Градовський