Ухвала суду № 57372066, 26.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

26 квітня 2016 р.Справа № 876/6339/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеник Р.П.

Суддів Хобор Р.Б., Попко Я.С.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові питання про виправлення описки в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року у справі за позовом само зайнятої особи - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання законними витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області - залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.

При комп'ютерному наборі у описовій частині ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду, допущено описки - неправильно зазначено обставини які були встановлені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції задовольняв позовні вимоги та висновки колегії апеляційного суду.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Відповідно до ч.2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України питання про внесення виправлень суд вирішує в порядку письмового провадження.

За таких обставин необхідно виправити допущені описки у описовій частині ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року.

Керуючись ст.ст. 169, 196, 197, 206 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

У описовій частині ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року виправити допущені описки та викласти її наступним чином:

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що приватний нотаріус Барбуляк Х.М. здійснила реєстрацію приватної нотаріальної діяльності у Львівському обласному управлінні юстиції 09.11.2009 року, про що одержала свідоцтво № 335 /а.с.10/.

Позивача взято на податковий облік 25.01.2001 року /а.с.11/, позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

ДПІ у Франківському районі на підставі наказу № 925 від 22.10.204 року /а.с.9, 84/ та направлення на перевірку від 08.08.2014 року № 1222, № 1223 в період з 04.11.2014 року по 17.11.2014 року проведено документальну виїзну планову перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, про що складено акт № 1929/17-02/30793119121 від 24.11.2014 року /а.с.10-24, 85-99/.

У вказаному акті зафіксовано порушення:

- пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, ст. 18, п. 7.1 ст. 57, пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за квітень 2014 року в сумі 289,20 грн.;

- п. 178.6 ст. 178 ПК України та п. 5, 6 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять професійну незалежну діяльність затвердженого наказом Міндоходів України № 481 від 16.09.2013 року, в частині неналежного ведення протягом 2012-2013 років книги обліку доходів і витрат;

- п. 167.1 ст. 167 та п. 178.3 ст. 178 ПК України в частині перекручення даних в поданій декларації про майновий стан і доходи за 2012-2013 рік, що призвело до несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 25670,86 грн., в т.ч. за 2012 рік - 18611,85 грн., за 2013 рік - 7059,01 грн.;

- п. 5 ч. 1 ст. 4, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 абз. 4, 5 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок за 2012 рік на суму 62644,03 грн. та за 2013 рік на суму 49367,86 грн. /а.с.23/.

Контролюючим органом за результатами проведеної перевірки прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1578/81702 від 24.11.2014 року на суму 112011,89 грн. (недоїмка зі сплати єдиного внеску) /а.с.25/;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001211702 від 12.12.2014 року на суму 8732,79 грн. (штрафні санкції) /а.с.37/;

- податкове повідомлення-рішення № 0001201702 від 12.12.2014 року з податку на доходи фізичних осіб на суму 32088,57 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями(штрафами) 6417,71 грн. /а.с.38, 100/.

Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що віднесення приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. до складу витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності, коштів сплачених на надання правової допомоги та бухгалтерського обслуговування, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-1578/81702 від 24.11.2014 року, рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 001211702 від 12.12.2014 року, а також податкового повідомлення-рішення № 0001201702 від 12.12.2014 року є обгрунтованими в цій частині та підлягає до задоволення. У задоволенні вимоги щодо визнання законними витрат приватного нотаріуса, пов'язаних з наданням послуг з юридичного та бухгалтерського обслуговування, слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Податкова консультація, за змістом ст. 52 ПК України, надається контролюючим органом безоплатно за зверненням платників податків з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Таким чином, податкова консультація не є нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері справляння податків і зборів, зокрема не встановлює і не може встановлювати порядку їх нарахування, утримання та сплати. Суд переконаний, що зазначена консультація контролюючого органу має рекомендаційних характер, тобто не виключеним є віднесення до необхідних витрат незалежної професійної діяльності й інших витрат, якщо вони відповідають вимогам п. 178.3 ст. 178 ПК України. При цьому, зважаючи на загальне описове визначення таких витрат, яке наведене в п. 178.3 ПК України, суд вважає за необхідне у кожному окремому випадку аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.

З врахування викладеного, суд вважає що дослідженню підлягають відносини з надання правової допомоги, а також бухгалтерських послуг на відповідність таких об'єктивній потребі в належній організації нотаріальної діяльності, використання таких позивачем в межах своєї діяльності, тощо.

Обґрунтованими є покликання позивача на те, що діяльність приватного нотаріуса здійснюється у сфері права та з цим пов'язане надання приватним нотаріусом консультацій правового характеру, роз'яснень з питань вчинення нотаріальних дій, складання проектів угод і заяв. Окрім того, на переконання суду, для належного здійснення своїх обов'язків у даній сфері нотаріус повинен володіти достатніми знаннями й відомостями у різних галузях права, що в свою чергу вказує на необхідність здійснення нотаріусом витрат як на підвищення власного освітнього рівня, закупівлю фахової літератури так і не виключає необхідності закупівлі послуг з юридичного консультування.

Щодо надання ОСОБА_2 бухгалтерських послуг то колегія апеляційного суду зазначає наступне.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, ведення обліку доходів і витрат, подання податкової звітності слід вважати діяльністю пов'язаною з незалежною професійною діяльністю фізичної особи (у т.ч. й приватного нотаріуса) і такою, яка випливає з факту її здійснення, позаяк це передбачено нормою закону.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що здійснені нотаріусом витрати на правові та бухгалтерські послуги третіх осіб також можуть бути пов'язаними із провадженням нотаріальної діяльності та спрямовані на належне здійснення функцій нотаріуса і надання відповідних послуг.

Відповідно до ч. 9 ст. 24 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що приватний нотаріус вправі укладати цивільно-правові угоди, відповідно, при здійсненні своєї діяльності (на договірних засадах) нотаріус має право на купівлю необхідних ресурсів, придбання товарів, робіт чи послуг.

Переконливими є доводи позивача, які підтверджуються матеріалами справи, про те, що дійсно бухгалтерські та юридичні послуги надавалися позивачу для використання при здійсненні незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса; їх придбання обумовлювалося об'єктивною потребою в належній організації приватної нотаріальної діяльності та відповідало змісту такої діяльності та законодавчих вимог щодо умов її здійснення, придбані послуги були спрямовані на вирішення конкретних питань нотаріальної діяльності позивача та споживалися з цією метою, і такі дії відповідали реальним намірам учасників даних правовідносин. Отже, понесені позивачем витрати на оплату таких послуг, які як уже було встановлено мали безпосередній зв'язок з діяльністю приватного нотаріуса, слід також вважати такими, що пов'язані та необхідні для провадження відповідної незалежної професійної діяльності.

Таким чином колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що витрати за 2012-2013 роки в сумі 155000,00 грн. сплачені за одержані послуги з надання правової допомоги та бухгалтерського обслуговування, а також вважає абсолютно правомірним включення таких при визначенні оподаткованого доходу позивача.

Щодо позовної вимоги про визнання законними витрат приватного нотаріуса на загальну суму 155000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Аналогічні роз'яснення викладені у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі».

З врахуванням вищевикладеного, визнання витрат законними чи незаконними, як просить позивач, означало б вихід суду за межі повноважень при вирішенні адміністративної справи, а тому у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то представник відповідача зазначив, що за даними перевірки встановлено його заниження з сум доходу , на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за 2012 рік на 62644,03 грн. та за 2013 рік на 49367,86 грн.

Відповідно до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» № 2464 базою нарахування єдиного внеску, так само, як і податку на доходи фізичних осіб, є різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса. Чистий дохід, який підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, і який є базою нарахування єдиного внеску, визначається за підсумками календарного року та на підставі податкової декларації.

В даному випадку позивач самостійно визначила суму доходу, отриманого кожного місяця, відобразивши її у графі 2 таблиці 3 додатка 5 до звіту 2012 року вказана загальна сума 98851,36 грн. (чистий дохід у 2012 році), і у тій же ж графі додатку 5 до звіту за 2013 рік на суму 133593,51 грн. (чистий дохід за 2013 рік), і сплатила відповідні суми єдиного внеску. Підставою для донарахування єдиного внеску в оскаржуваному рішенні на суму 112011,89 грн. стало збільшення податковим органом оподатковуваного доходу. Оскільки оподатковуваний дохід, який одночасно є базою для визначення єдиного внеску, податковим органом було збільшено протиправно, суд дійшов висновку, що і вимога про сплату боргу від 05.11.2014 року № Ф-0014641702 та рішення 0014651702 від 05.11.2014 року також є протиправними.

Слід зазначити, що оспорювані висновки й рішення відповідача не ґрунтувалися на безумовних та однозначних нормах закону, а тому втручання до майнових прав позивача не можна визнати правомірним і обґрунтованим, що відповідає також позиції Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у п. 49 рішення у справі «Щокін проти України», згідно з якою за Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини таке втручання у майнові права особи (у т.ч. шляхом збільшення податковим органом зобов'язання з податку) може бути визнано правомірним тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Наведені ж ДПІ у Франківському районі м. Львова аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та підтвердженими доказами, а також такими, що спростовують можливість використання позивачем у власній незалежній професійній діяльності як приватного нотаріуса придбаних послуг з бухгалтерського обслуговування та правової допомоги; не спростовують наявності об'єктивної потреби при провадженні нотаріальної діяльності в придбанні таких послуг. А отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та не спростовують доводів позивача.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді: Р.Б. Хобор

Я.С. Попко