Ухвала суду № 57372015, 26.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4950/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

26 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представників:

позивача: Буряк І.М.;

Відповідача: Чернявська О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.11.15р. у справі №810/4950/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610040/2 від 15.05.15р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2015/00073 від 15.05.15р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.15р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що декларантом документально не підтверджено заявлену ним митну вартість ввезеного товару.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd укладено контракт № H-D/2013- 0618 від 18.06.13р. про поставку шин. Кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту.

19.12.13р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до вказаного Контракту, якою передбачено, що продавец продав, а покупець купив шини на умовах FOB або CFR, або CIF, або CIP, або DAP (INCOTERMS' 2000), указані в рахунку-фактурі».

У відповідності до інвойсу №15HFTD001-TBR від 09.03.15р. поставка Товару здійснювалась на умовах CIF.

Згідно умов Контракту кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту.

Постачальник надав позивачу інвойс №15HFTD001-TBR від 09.03.2015р. на поставку 312 шт. шин всього на суму 36 452,00 дол. США, в т.ч. з врахуванням оплати страхування товару на суму 50,00 дол. США та транспортні послуги в розмірі 1 950 дол. США

Позивач платіжним дорученням від 07.04.15р. № 427 сплатив на рахунок постачальника суму інвойсу №15HFTD001-TBR від 09.03.15р. до контракту № H-D/2013-0618 від 18.06.13р. у розмірі 36 452,00 дол. США, як попередню оплату за партію товару, про що банком було зроблено відповідну відмітку на цьому інвойсі.

05.05.15р. декларантом заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №125130005/2015/543465 товар «шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів» марки CHANGFENG в кількості 254 шт. та марки SUNFULL, для вантажних автомобілів в кількості 58 шт.; країна виробництва Китай, торгівельна марка; виробник Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd, ввезених на підставі контракту №H-D/2013-0618 від 18.06.13р.

Декларантом обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи:

картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 22.01.2015 р.; міжнародну СMR № 42217 від 30.04.15р.;

коносамент NFYGFСQ00 від 10.03.15р.;

платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №427 від 07.04.15р.;

прайс - лист виробника Б/Н від 09.03.15р;

інвойс (рахунок-фактура) №15HFTD001-TBR від 09.03.15р.;

пакувальний лист від Б/Н 09.03.15р.;

страховий поліс №6673831060320150000277 від 05.03.15р.;

доповнення до контракту (зовнішньоекономічного договору) №2 від 19.12.13р.;

доповнення до контракту (зовнішньоекономічного договору) №4 від 19.02.15р.;

контракт (зовнішньоекономічний договір) №H-D/2013-0618 від 18.06.13р.;

сертифікат відповідності UA1.009.0010694-15 від 02.03.15р.;

інформація про радіологічний контроль товару № 2761 від 10.03.2015р.; сертифікат про походження №15С3705В0170/00151 від 18.03.15р.;

копія митної декларації країни відправлення 435020150500126337 від 07.03.15р.;

копія митної декларації країни відправлення 435020150500126391 від 07.03.15р.;

копія митної декларації країни відправлення 435020150500126392 від 07.03.15р.

За результатами розгляду митним органом поданих документів було встановлено наступні розбіжності:

відповідно до п. 2 контракту від 18.06.13р. кількість, ціна і перелік товарів по кожній частковій поставці фіксуються у інвойсі, що є невід'ємною частиною контракту. Так відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу від 09.03.15р. умовами поставки визначено CIF Odessa та вказується на наявність витрат на транспортування та страхування вантажу;

відповідно до інформації, що міститься у коносаменті від 10.03.15р. № NFYGFСQ00 при підготовці товару до фрахту також понесено витрати на навантаження, зважування товару, однак не було надано документального підтвердження понесених витрат;

прайс-лист виробника, який було надано до митного оформлення, не підтверджує заявлену позивачем митну вартість товару, оскільки ціни, які в ньому містяться розраховано на умовах поставки FOB Qingdao, в той час як у інвойсі умовами поставки CIF Odessa.

У подальшому, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів вартості товарів № 125130005/2015/610040/2 від 15.05.15р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2015/00073 від 15.05.15р.

Рішенням про коригування митної вартості товарів № 125130005/2015/610040/2 від 15.05.15р. позивачу було збільшено митну вартість товару та, відповідно, митний збір та ПДВ, а саме: спеціальне мито 5% збільшилося з 40 313,47 грн. до 53 533,68 грн., тобто на 13 220,21 грн., ввізне мито 7% збільшилося з 56 438,86 грн. до 74 947,15 грн., тобто на 18 508,29 грн., ПДВ 20% збільшилося з 180 604,36 грн. до 239 830,89 грн., тобто на 59 226,53 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі необхідні та достатні документи для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту, а відтак об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частинами 7,8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеній у постанові від 21.03.15р. у справі №21-127а15.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У даному випадку, підставою для незастосування методу вартості товарів за ціною договору (контракту) слугувало те, що прайс-лист виробника, який було надано до митного оформлення, не підтверджує заявлену позивачем митну вартість товару, оскільки ціни, які в ньому містяться розраховано на умовах поставки FOB Qingdao, в той час як у інвойсі умовами поставки CIF Odessa.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у прайс - листі постачальником вказується безпосередньо ціна товару без врахування будь-яких додаткових витрат, тобто за умови поставки FOB, всі додаткові витрати за умовами поставки CIF були відображені в інвойсі, який подавався до митного оформлення.

Як слідує із самого інвойсу №15HFTD001-TBR від 09.03.15р., ціни на шини в ньому вказані на умовах FOB, а також додатково в інвойс включено вартість транспортування у розмірі 1 950,00 дол. США та вартість страхування 50,00 дол. США, такі витрати були оплачені позивачем та включені до митної декларації.

Крім того, прайс - листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Відомості, наведені в прайс - листах фірми-виробника товару, не мають імперативного характеру, та можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості, позивачем для додаткового підтвердження митної вартості товару, був наданий відповідачу прайс - лист, який на вимогу позивача, був завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), чим було підтверджено достовірність даних зазначених продавцем в прайс - листі.

З викладеного слідує, що обставини на які покликається митний орган жодним чином не впливають на визначення митної вартості розмитнюваного товару.

При цьому слід зазначити, що зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару, а це є: контракт (зовнішньоекономічний договір) № H-D/2013-0618 від 18.06.2013р., інвойс (рахунок-фактура) №15HFTD001-TBR від 09.03.2015р., платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №427 від 07.04.2015р. у митного органу не було.

Також слід зазначити, що позивачем додатково було подано до митного органу висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №1186 від 30.04.15р.; бухгалтерську документацію у вигляді рахунків-фактур, а також також надано переклад експортних митних декларацій від 18.05.15р.

Встановлені вище обставини митним органом не спростовані.

Митним органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, які б унеможливлювали визначити митну вартість товару за ціною контракту .

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року, 17 червня 2014 року.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.11.15р. у справі №810/4950/15 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.11.15р. у справі №810/4950/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 26.04.16р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.