Постанова № 57372002, 26.04.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/627/16

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Бородавкіної С.В.,

суддів Клопота С.Л., Лобана Д.В.,

за участі секретаря Гайдука С.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

05.04.2016 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС (далі - МСП України в особі Комісії), та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 10.12.2015, оформлене протоколом № 93, про визнання безпідставною видачу йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 2.

Свої вимоги мотивує тим, що в 1986 році він проходив службу у військовій частині 77017. Після аварії на Чорнобильській АЕС, будучи водієм БРДМ (Бойова Розвідувальна Дозорна Машина), виконував завдання по визначенню зони радіаційного забруднення території для проведення дезактивації. Ці роботи проводилися виключно в зоні відчуження, а саме в населених пунктах Київської та Чернігівської областей, Гомельської області (Республіка Білорусь), що підтверджується наявними в нього документами. Однак, в порушення його прав відповідач не прийняв до уваги останні, внаслідок чого МСП України в особі Комісії прийнято рішення, яке є необґрунтованим та суперечить дійсним обставинам. Крім того зазначив, що держава Україна у 1992 році вже визнала його учасником ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 2.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, заперечень на позов не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, в письмових поясненнях просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог та зазначив, що відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 25 грудня 2013 року № 538 «Про організацію роботи з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Департаментом проведено перевірку документів на відповідність чинному законодавству. Під час опрацювання документів Департаментом було виявлено, що заявнику посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 було видано та перереєстровано на підставі довідок військової частини 77017, Чернігівського військового комісаріату Чернігівської області, Чернігівської госпрозрахункової ремонтно-будівельної дільниці, що не відповідає вимогам п. 10 Порядку, оскільки у довідці про підвищену оплату праці не зазначено населений пункт зони відчуження, а у довідці військової частини де мав бути зазначений населений пункт зони відчуження стоїть прочерк.

Також, відповідно до наданої заявником архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України не підтверджено проходження ОСОБА_1 спеціальних зборів та його відрядження на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки в наказах командира військової частини 77017 за період з 17 травня по 27 червня 1986 року ОСОБА_1 не значиться. Архівною довідкою від 18.05.2009 № 47593 також не підтверджується участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС по Чернігівській госпрозрахунковій ремонтно-будівельній дільниці, так як в наказах начальника РСУ Чернігівської КЕЧ району за період з 26.04.1986 по 31.12.1987 відрядження ОСОБА_1 в зону ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не відображено.

У зв'язку із розбіжністю інформації, яка містилася в первинних документах та в додатково наданих, Департаментом соціального захисту населення облдержадміністрації було направлено справу на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України. Вказаною Комісією, на підставі представлених документів, прийнято рішення про визнання безпідставною видачу позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки не підтверджено факт виконання робіт в зоні відчуження. Просить справу розглядати без його участі.

Заслухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що Департаментом соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) у зв'язку із розбіжністю інформації, яка містилася в первинних та додаткових документах ОСОБА_1, наданих на підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особова справа позивача була направлена на розгляд МСП України в особі Комісії.

Рішенням МСП України в особі Комісії, відображеному в протоколі засідання від 10.12.2015 № 93, на підставі представлених документів, визнано безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 ОСОБА_1 Також зазначено, що не підтверджено факт виконання робіт в зоні відчуження. Посвідчення підлягає вилученню з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування (а.с. 18).

Про вищевказане рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради листом від 04.01.2016 за № 08-07/74 повідомило позивача (а.с. 17).

Вважаючи таке рішення МСП України в особі Комісії протиправним, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з абзацом третім п. 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Підпунктом 1.1 пункту 1 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17.05.2006 № 187 (далі - Положення № 187), Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до змісту п.п. 3.1 п. 3 Положення № 187 основним завданням Комісії є, зокрема, розгляд спірних питань осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з метою визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії.

На підставі п. 4.2 п. 4 Положення № 187 Комісія зобов'язана при визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС керуватися критеріями, визначеними Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (далі - Положення № 51).

Згідно з п.п. 5.3 п. 5 Положення № 187 рішення Комісії оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем Комісії.

У відповідності до п.п. 5.5 п. 5 Положення № 187 рішення Комісії може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.

На підставі абзацу п'ятого п. 12 Порядку, п.п. 5.6 п. 5 Положення № 187 у разі встановлення Комісією факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії воно на підставі рішення Комісії підлягає вилученню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

З огляду на зміст ч. 1 ст. 10 Закону № 796 учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються, зокрема, громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів - категорія 2.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону № 796 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

На підставі ч. 4 ст. 65 Закону № 796 видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку № 501 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесених до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Згідно з абзацом четвертим п. 10 Порядку № 501 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження ( із зазначенням кількості днів і населеного пункту); г) рішення суду про встановлення факту перебування в зоні відчуження.

Інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Аналогічні положення визначені Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (чинного на час розгляду справи).

З обставин справи вбачається, що до висновків про безпідставність видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 МСП України в особі Комісії дійшло з огляду на таке.

Так, в довідках військової частини 77017 від 11.03.1992 № 246 та Чернігівського міського військового комісаріату Чернігівської області від 13.11.1992 № 4/29 вказано про виконання позивачем робіт в 30 кілометровій зоні в період з 24.05.1986 по 20.06.1986, однак не зазначено населений пункт зони відчуження. У довідці Чернігівської госпрозрахункової ремонтно-будівельної дільниці від 13.08.1997 № 32 про підвищену оплату праці ОСОБА_1 в період з 24.05.1986 по 20.06.1986 не зазначено населений пункт зони відчуження (а.с. 46-48).

Також, архівною довідкою Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 26.03.2015 № 08-06/6048 не підтверджено проходження ОСОБА_1 за період з 24.05.1986 по 20.06.1986 спеціальних зборів та його відрядження на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки в наказах командира військової частини 77017 за період з 17 травня по 27 червня 1986 року ОСОБА_1 не значиться. Відповідно до архівної довідки від 18.05.2009 № 47593 не підтверджено участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС по Чернігівській госпрозрахунковій ремонтно-будівельній дільниці, так як в наказах начальника РСУ Чернігівської КЕЧ району за період з 26.04.1986 по 31.12.1987 відрядження ОСОБА_1 в зону ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не відображено (а.с. 49, 50).

Однак, з таким рішенням МСП України в особі Комісії колегія суддів не може погодитись, оскільки воно прийняте без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до записів у військовому квитку позивача серії НУ № 7083139, ОСОБА_1 з 24.05.1986 по 20.06.1986 приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. (а.с. 19, 28-35).

Крім того, довідкою військової частини 77017 від 11.03.1992 № 216 підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 24.05.1986 по 20.06.1986 виконував участь в роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в 30 кілометровій зоні та має право на пільги, передбачені директивою МО СРСР від 08.05.1986 (підстава: наказ по військовій частині від 24.05.1986 № 186) (а.с. 20). Аналогічна інформація викладена в довідках Чернігівського міського військового комісаріату Чернігівської області від 13.11.1992 № 4/29 та Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату від 04.06.2009 № 4/370 (а.с. 21, 22).

Також колегією суддів встановлено, що позивачу за участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в період з 24.05.1986 по 20.06.1986 (за час перебування в зоні) заробітна плата виплачувалась в 2-кратному розмірі, що підтверджується довідкою Чернігівської госпрозрахункової ремонтно-будівельної дільниці від 13.08.1997 № 32 (а.с. 53).

Таким чином встановлено, що усі довідки, на підставі яких позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1992 році, (Категорія 2) засвідчують факт виконання ОСОБА_1 робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 24.05.1986 по 20.06.1986 у складі в/ч 77017.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що всі вищевказані документи є чинними, як на момент надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, так і на момент розгляду справи.

В судовому засіданні позивач пояснив, що військова частина 77017 дислокувалась у селищі Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області.

Однак в період з 24.05.1986 по 20.06.1986 він, будучи водієм бойової розвідувальної дозорної машини (підтверджується записом у військовому квитку позивача), у складі військової частини 77017 виконував завдання по визначенню зони радіаційного забруднення території для проведення дезактивації. Ці роботи проводились в населених пунктах Київської, Чернігівської областей України, Гомельської області Білорусії (Дніпровське, Поліське, Прип'ять, Камарин, Чорнобиль, Вишгород). Також, у зв'язку з виконанням службових обов'язків він три дні перебував в с. Залісся Чорнобильського району Київської області.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, визначеного постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106 м. Прип'ять, м. Чорнобиль та с. Залісся віднесено до зони відчуження.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, та те що Законом № 796 передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій, а також для визнання особи учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) було достатньо пропрацювати в зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 (не залежно від кількості відпрацьованих днів), колегія суддів вважає правомірним надання ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Крім того, колегією суддів в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_2, який перебуваючи під присягою та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень підтвердив, що в травні 1986 року він у зв'язку з виконанням службових обов'язків перебував у Вишгороді та Заліссі. У вказаних населених пунктах зустрічав позивача, з яким вони приятелювали.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання ОСОБА_1 робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 24.05.1986 по 20.06.1986, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому правомірно видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1992 році (Категорія 2) Серії А № 144511 (а.с. 23).

Таким чином, висновок Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України щодо не підтвердження факту виконання ОСОБА_1 робіт в зоні відчуження є необґрунтованим, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого протоколом від 10.12.2015 № 93, має бути задоволена.

Також, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-І; "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п.73).

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, n.58, ECHR 2002-VIII).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "ОСОБА_5 проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), n.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів, позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій, тому позовні вимоги мають бути задоволені в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 10.12.2016, оформлене протоколом № 93, про визнання безпідставним видачу ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.

Стягнути з Міністерства соціальної політики України (код ЄДРПОУ 37567866) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя С.В. Бородавкіна

Судді: С.Л. Клопот

Д.В. Лобан