Ухвала суду № 57371979, 21.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5935/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника позивача - Гладишевої О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ПЕТРОЛ» приватного малого підприємства «ПЕТРОЛ-ФОРВАРДІНГ» до Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року дочірнє підприємство «ПЕТРОЛ» приватного малого підприємства «ПЕТРОЛ-ФОРВАРДІНГ» (далі - ДП «ПЕТРОЛ») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Березівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 вересня 2015 року:

- № 0000132200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 88 343,00 грн. та за штрафними санкціями - 44 171,50 грн.;

- № 0000142200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 175 723,00 грн. та за штрафними санкціями - 87 861,50 грн.

В обґрунтування позову зазначено про безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушень вимог податкового законодавства, оскільки в акті перевірки відповідач посилається на обставини, що базуються на припущеннях про можливі зловживання та порушення при здійсненні контрагентами позивача господарської діяльності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року адміністративний позов задоволений повністю.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Березівської ОДПІ від 22 вересня 2015 року № 0000132200, № 0000142200.

В апеляційній скарзі Березівська ОДПІ ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03 жовтня 2013 року між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК» (Постачальник) та ДП «ПЕТРОЛ» (Покупець) укладено Договір №125-03/10/13 поставки нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1.1. Покупець зобов'язується оплачувати та приймати нафтопродукти, що узгоджені Сторонами до постачання, відповідно до Специфікацій до даного Договору (т.1 а.с.48-57).

На виконання умов даного Договору №125-03/10/13 ТОВ «ТД ВЕТЕК» здійснено поставку нафтопродуктів позивачу, на підтвердження чого було надано видаткові накладні (т.1 а.с.58-68).

Відповідно до п. 5.1. цього Договору, поставка товару автомобільним транспортом здійснюється на умовах FCA (продавець доставляє вантаж, який пройшов митне очищення у зазначеному покупцем перевізнику місця) на естакаду наливу Постачальника, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1, якщо інші умови поставки не були узгоджені Сторонами в Специфікації на поставку певної партії товару або в Додатковій угоді до даного Договору. Вибір естакади наливу здійснює Постачальник.

На виконання зазначених положень Договору №125-03/10/13, автомобільним транспортом Продавця товар було доставлено позивачу, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.69-83).

Також, позивачем було в повному обсязі здійснено оплату отриманого від ТОВ «ТД ВЕТЕК» товару, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.84-92).

19 листопада 2014 року між ТОВ «ЗМИТНИЦЯ» (Продавець) та ДП «ПЕТРОЛ» (Покупець) укладено Договір №2014-11/6 купівлі-продажу нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1.1. даного Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити нафтопродукти, що узгоджені Сторонами до постачання, згідно Специфікацій до даного Договору. (т.1 а.с.93-96).

На виконання умов вказаного Договору №2014-11/6 ТОВ «ЗМИТНИЦЯ» здійснено поставку нафтопродуктів позивачу, на підтвердження чого було оформлено наступні видаткові та податкові накладні (т.1 а.с.97-100).

На виконання умов цього Договору, за замовленням ТОВ «ЗМИТНИЦЯ», автотранспортне підприємство ТОВ «О.С.А-Транс» автомобільним транспортом доставило позивачу нафтопродукти, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.101-102).

Також, позивачем було в повному обсязі здійснено оплату отриманого від ТОВ «ЗМИТНИЦЯ» товару, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.103-104).

03 червня 2014 року між ТОВ «Бізнес Лев» (Продавець) та ДП «ПЕТРОЛ» (Покупець) укладено Договір №2014-06/2 купівлі-продажу нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1.1. даного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - Товар, відповідно до умов цього Договору та додатків до нього (т.1 а.с.105-107).

На виконання умов вказаного Договору №2014-06/2 Продавцем у періоді, що перевірявся, здійснено поставку нафтопродуктів позивачу, на підтвердження чого було оформлено видаткову та податкову накладну (т.1 а.с.108,109).

На виконання умов цього договору, автомобільним транспортом товар було доставлено позивачу, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 16 від 05 червня 2014 року (т.1 а.с.110).

Окрім того, на виконання умов п. 4.3. Договору №2014-06/2 позивачем було в повному обсязі здійснено оплату отриманого від Продавця товару, що підтверджується платіжним дорученням №11 від 05 червня 2014 року (т.1 а.с.111).

Березівська ОДПІ провела планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ДП «ПЕТРОЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки, у зв'язку з отриманням та відпрацюванням податкової інформації від ДПІ в Печерському районі м. Києва, акту від 07 квітня 2014 року за № 1087/26-55-22-13/38809821.

За результатами даної перевірки відповідачем було складено акт №431/22-00/22484671 від 11 вересня 2015 року.

У висновках даного акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній сумі 88 343,00 грн., п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 175 723,00 грн..

На підставі таких висновків Березівською ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 22 вересня 2015 року:

- № 0000132200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем - 88 343,00 грн. та за штрафними санкціями - 44 171,50 грн.

- № 0000142200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств - за основним платежем - 175 723, 00 грн. та за штрафними санкціями - 87 861,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, з якими податковий орган заперечує факт реального їх здійснення, підтверджується належним чином засвідченими копіями первинних документів, які складені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність».

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом першої інстанції з'ясовано, а судом апеляційної інстанції перевірено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, досліджено усі первинні документи, які були складено позивачем та його постачальниками відповідно до здійснених господарських операцій.

Питання, пов'язані з формуванням позивачем податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, врегульовано ст.ст.138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Первинні документи, які містяться в матеріалах справи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що позивач довів первинними документами факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару та використання їх у власній господарській діяльності, відповідає матеріалам справи та є законним і обґрунтованим.

Також необхідно зазначити, що апеляційна скарга Березівської ОДПІ містить декілька підстав, які, на думку апелянта, спростовують висновки суду першої інстанції.

Перша - посилання на акт ДПІ в Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів від 07 квітня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТД «ВЕТЕК» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у січні-лютому 2014 року» та на податкову інформацію Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області щодо неможливості проведення перевірки ТОВ «ЗМИТНИЦЯ» по взаємовідносинам з ТОВ «ОМО» за листопад 2014 року. Паливо, яке було придбане у постачальника ТОВ «ОМО» було реалізовано позивачу.

На думку апелянта, вказане свідчить про проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій переважно з надання податкової вигоди третім особам, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, тобто, операції, які не мають реального товарного характеру та якими не підтверджуються реальність здійснення фінансово-господарської діяльності позивача.

Надаючи правову оцінку даним доводам, колегія суддів бажає зазначити, що Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232) та Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011року №236 встановлюють, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки по суті є актом про неможливість з'ясування реальності та повноти відображення господарських операцій в обліку платника податків, у зв'язку з чим такий акт виключає можливість викладання в ньому висновків щодо змісту господарської діяльності платника податків. До того ж, форма акта про неможливість проведення зустрічної звірки. (Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій) не передбачає графи, в якій би викладалися такі висновки, натомість передбачає конкретизацію податкової інформації, яка стосується господарської діяльності платника податків (додаток 3, графа 15 акта).

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що отримання податкової інформації щодо неможливості проведення перевірки податковим органом та складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладено висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону.

У своєму листі від 28 серпня 2015 року за № 32067/7/99-99-22-04-02-17 Державна фіскальна служба України у зв'язку з набранням з 01 вересня 2015 року чинності Законом України від 17 липня 2015 року № 655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на платників податків» повідомила про таке.

Слід також звернути увагу, що відповідно до частини другої пункту 12 розділу I Закону № 655 пункт 86.7 статті 86 розділу ІІ Кодексу доповнено абзацом п'ятим такого змісту:

«Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу».

Отже, з моменту набрання чинності Законом № 655, не відповідатиме вимогам цього Закону врахування при здійсненні перевірок платників податків висновків актів перевірок суб'єктів господарювання, за результатами яких не приймались податкові повідомлення-рішення, у тому числі складених до набрання чинності Законом № 655.

Тому, враховуючи зміни, які відбулися в податковому законодавстві, відповідач не мав право посилатися, як на підставу зроблених висновків, на акт зустрічної звірки ТОВ ТД «ВЕТЕК»

Друга підстава на яку послався апелянт - акт перевірки Кременчуцької ОДПІ «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Бізнес Лев» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період квітень-червень 2014 року» від 28 серпня 2014 року №2095/16-03-22-01-08/39087513.

Так, представник апелянта зазначив, що даним актом встановлено взаємовідносини з ТОВ «Дніпронафта-Сервіс» у квітні-червні 2014 року, які не мали товарного характеру. Як вказано в даному акті ТОВ «Бізнес Лев» до перевірки не надало сертифікати якості та відповідності даної продукції, що не дає можливості встановити фактичного виробника товару. По ланцюгу постачання товару неможливо встановити фактичне його походження та виробника, зважаючи на те, що ні в одній із ланок постачання немає підприємства виробника нафтопродуктів.

Колегія суддів вважає, що такі висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року по справі №816/760/15-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року, встановлено реальність господарських операцій між ТОВ «Бізнес Лев» та ТОВ «Дніпронафта-Сервіс», які є документально підтверджені належним чином складеними первинними документами (т.2 140-142).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної не є спроможними та не спростовують рішення суду першої інстанції.

Оцінивши представлені платником докази за правилами статті 86 КАС України, суд першої інстанції дійшов цілком об'єктивного висновку про дотримання платником наведених умов формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ шляхом підтвердження належними первинними документами реальності розглядуваних господарських операцій з придбання нафтопродуктів у спірних контрагентів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції ухвалою від 29 грудня 2015 року було відстрочено сплату судового збору до винесення судового рішення за подання даної апеляційної скарги, суд, на підставі ст.88 КАС України, вважає за можливим стягнути його з Березівської ОДПІ у розмірі 6 535,63 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Березівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «ПЕТРОЛ» Приватного малого підприємства «ПЕТРОЛ-ФОРВАРДІНГ» до Березівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Стягнути з Березівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 6 535 (шість тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 63 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова