Постанова № 57371856, 26.04.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ляшенко М.А.

Суддя-доповідач - Компанієць І. Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року справа №433/196/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області на постанову Троїцького районного суду Луганської області від 29 лютого 2016 року у справі № 433/196/16-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просила визнати протиправними дії УПФУ в Троїцькому районі Луганської області та зобов'язати відповідача зарахувати до педагогічного стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи вихователем в Інтернаті для дітей сиріт та дітей із неблагополучних сімей з 16 серпня 1995 року по 31 жовтня 2004 року; призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позову зазначила, що звернулася до УПФУ в Троїцькому районі Луганської області з заявою про призначення пільгової пенсії за вислугу років, як педагогічному працівнику. Проте листом пенсійний орган відмовив в зарахуванні педагогічного стажу за період роботи в інтернаті за період з 16.08.1995 року по 31.10.2004 року, внаслідок чого вона не має права на отримання пільгової пенсії за вислугу років.

Постановою Троїцького районного суду Луганської області від 29 лютого 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано протиправними дії УПФУ в Троїцькому районі Луганської області.

Зобов'язано відповідача зарахувати ОСОБА_3, період роботи вихователем в інтернаті для дітей сиріт та дітей із неблагополучних сімей з 16 серпня 1995 року по 31 жовтня 2004 року, в педагогічний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Зобов'язано відповідача призначати ОСОБА_3, пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що заклад, в якому позивач працювала, не входить до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою КМУ від 04.11.1993 року №909, в зв'язку з чим, цей період не може бути зараховано до педагогічного стажу.

Крім цього, суд не звернув уваги,що позивач продовжує працювати, тоді як умовою призначення пенсії за вислугу років є залишення роботи.

Відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з 05.08.1986 року по 15.08.1995 року працювала в закладах дошкільної освіти на педагогічних посадах (а.с. 13-14).

16.08.1995 року ОСОБА_3 прийнята на посаду вихователя в інтернат для дітей сиріт та дітей із неблагополучних сімей, де працювала по 31.10.2004 року (а.с.14-15).

На момент прийняття рішення про заснування інтернату не було обрано тип інтернатного закладу, що відображено в архівній копії даного рішення (а.с. 27).

Відповідно до наказу відділу освіти Троїцької районної державної адміністрації № 144 від 27.10.2004 року, прийнято рішення створити на базі районного Інтернату для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки дитячий будинок змішаного типу «Доброта» (а.с. 30).

За довідкою відділу освіти Троїцької районної державної адміністрації Луганської області від 04.01.2015 року №4 Інтернат для дітей сиріт, дітей і підлітків, позбавлених батьківського піклування, та дітей з неблагонадійних сімей відкрито 14 серпня 1995 року, та в подальшому реорганізовано в дитячий будинок змішаного типу «Доброта» - відноситься до системи закладів освіти (а.с.31).

02.06.2011 року ОСОБА_3 прийнята на посаду вихователя в дитячий садок «Барвінок», де працює по теперішній час.

28.10.2015 року позивач звернулась до відповідача з заявою про роз'яснення, чи має вона право на призначення пільгової пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 09.12.2015 року ОСОБА_3 роз'яснено про відсутність права в призначені пенсії за вислугу років, оскільки до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 Інтернат для дітей сиріт та дітей із неблагополучних сімей не входить, тому робота вихователем у даному закладі не підлягає зарахуванню до спеціального стажу (а.с. 9).

Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати.

Постановою КМУ № 963 від 14.06.2000 року «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково - педагогічних робітників» до посад педагогічних робітників віднесена, зокрема, посада вихователя.

На підставі Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМ України від 4 листопада 1993 р. №909 робота на посадах директорів, завідуючих, їх заступників х навчально-виховної частини або роботи, вчителів, вихователів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вчителів-дифектологів, вчителів-логопедів, майстрів виробничого навчання, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи в дитячих будинках, дитячих трудових та виховно-трудових колоніях, дитячих приймальних пунктах і приймальниках-розподільниках для неповнолітніх, логопедичних пуктах і стаціонарах, школах клініках враховується до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років. При цьому, згідно із приміткою 2 Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Дійсно, зазначеним Переліком не передбачений інтернат як установа або заклад освіти, однак з цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається зі статуту інтернату Троїцького районного відділу освіти Луганської області для дітей сиріт, дітей та підлітків, які залишилися без опіки батьків та дітей із неблагополучних сімей від 01.09.1995 року (а.с.17-22) головним завданням Інтернату є створення дітям, залишившимся без батьківської опіки, умов для виховання і одержання освіти, надання допомоги у виборі професії, підготовки їх до самостійного життя і трудової діяльності.

Відповідно до п.1.1 Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, затвердженого Міністерством освіти і науки України, Міністерством України у справах сім'ї, дітей та молоді від 21 вересня 2004 року № 747/460 (далі Положення) дитячі будинки та загальноосвітні школи-інтернати всіх типів і форм власності для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - інтернатні заклади), - навчально-виховні або виховні заклади, що забезпечують дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, умови для проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя.

На підставі п.1.4 Положення головними завданнями інтернатних закладів є:

- забезпечення утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

- забезпечення всебічного розвитку, фізичного, соціального та психічного здоров'я вихованців;

- створення умов, сприятливих для проживання дітей, їх навчання та виховання;

- забезпечення соціального захисту, медико-психолого-педагогічної реабілітації та соціальної адаптації вихованців;

- реалізація прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на належні умови проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації та підготовки їх до самостійного життя та праці.

Згідно п.2.1 Положення для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою забезпечення належного рівня задоволення їх життєвих та освітніх потреб за умов повного утримання їх за рахунок держави створюються інтернатні заклади таких типів:

- дитячий будинок - навчальний заклад інтернатного типу, що забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку, а також тих, які перебувають у родинних стосунках;

- загальноосвітня школа-інтернат - загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

- спеціалізована школа-інтернат - загальноосвітній навчальний заклад з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію обдарованих дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

- спеціальна загальноосвітня школа-інтернат - загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання, соціальну адаптацію та корекцію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

- загальноосвітня санаторна школа-інтернат - загальноосвітній навчальний заклад з відповідним профілем, що забезпечує виховання, навчання та лікування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують тривалого лікування.

Як передбачено п.2.2 Положення тип інтернатного закладу обирається засновником з урахуванням потреб та особливостей регіону, матеріального і кадрового забезпечення.

Інтернат, в якому працювала позивач був утворений рішенням Троїцької районної ради №126 від 31.07.1995 року, засновником є виконком ради.

Аналіз вищезазначених нормативно-правових актів, статуту інтерната, визначених в ньому мети та завдання, свідчить, що інтернат Троїцького районного відділу освіти Луганської області для дітей сиріт, дітей та підлітків, в якому працювала позивач, відноситься до установ освіти, проте засновником при утворенні інтернату не було зазначено тип інтернатного закладу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, та не заперечується відповідачем, позивач в період з 16 серпня 1995 року по 31 жовтня 2004 року працювала на посаді вихователя в Інтернаті для дітей сиріт та дітей із неблагополучних сімей, який в подальшому реорганізовано в дитячий будинок змішаного типу «Доброта», який міститься в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що період роботи ОСОБА_3 вихователем в інтернаті для дітей сиріт та дітей із неблагополучних сімей з 16 серпня 1995 року по 31 жовтня 2004 року повинен бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років.

Проте, суд першої інстанції, задовольняючи позов, визнаючи дії пенсійного органу протиправними та зобов'язуючи відповідача призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст..55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», порушив норми матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

На підставі п.2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , затвердженого Постановою правління ПФУ від 07.07.2014 року № 13-1 (далі Порядок №13-1) пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач продовжує працювати на посаді вихователя в дошкільному навчальному закладі - дитячому садку «Барвінок» по теперішній час.

Крім цього, відповідно до п.1.1 Порядку №13-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

На підставі п.1.2 Порядку №13-1 заява про призначення пенсії працюючим особам подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Згідно п.1.6 Порядку №13-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до п.1.7 Порядку №13-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 не зверталася до відповідача з заявою про призначення пенсії, тому її позов про зобов'язання відповідача зарахувати до педагогічного стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи вихователем в Інтернаті для дітей сиріт та дітей із неблагополучних сімей з 16 серпня 1995 року по 31 жовтня 2004 року; призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за відсутності належного звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії є передчасним, тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Саме рішення пенсійного органу породжує для позивача певні правові наслідки у вигляді відмови в призначенні пенсії, висновки цього рішення є обов`язковими для позивача, тоді як лист- роз'яснення відповідача не створює юридичних наслідків для позивача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області на постанову Троїцького районного суду Луганської області від 29 лютого 2016 року - задовольнити частково.

Постанову Троїцького районного суду Луганської області від 29 лютого 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років - відмовити.

Відповідно до пункту 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді Д.В. Ляшенко

Л.В. Ястребова