Постанова № 57371747, 15.04.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2016 року Справа № 813/231/16

14 год. 26 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

від позивача Козловський А.В.,

від відповідача Квасниця Н.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія» про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія» (далі - позивач, ТОВ «Торгово-промислова компанія») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому, з врахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 18.02.2016 року за вх. № 3643 /а.с.49-50/, просить скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 02.09.2015 року № 0001292201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки позивача від 24.07.2015 року є формальними, упередженими, необґрунтованими та такими що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення на підставі вказаного акту слід скасувати. Стверджено, що усі первинні документи за результатами господарських операцій позивача з його контрагентами складені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та надані контролюючому органу до перевірки. Господарські операції за договором поставки мали були спрямовані на одержання позитивного економічного результату, одержання прибутку та спричинили реальні зміни майнового стану позивача, що належно ним відображено як в бухгалтерському, так і податковому обліку позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю із підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, та поясненнях від 12.04.2016 року за вх. № 8950 /а.с.70-72/, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи у попередньому судовому засіданні 09.03.2016 року /а.с.58-59/. Зазначив, що актом перевірки позивача зафіксовано, що у ТОВ «Кепітал Систем Груп» (контрагент позивача) відсутні власні офісні виробничі приміщення, земельні ділянки та основні засоби, ланцюг постачання прокату оцинкованого 0,45мм від ТОВ «Кепітал Систем Груп» до позивача не веде до виробника вказаних товарно-матеріальних цінностей. Крім того, серед постачальників вказаного контрагента відсутні такі, які б реєстрували податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з номенклатурою: прокат оцинкований 0,45 мм. Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що операції із придбання мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався; відповідно до наданих до перевірки документів немає можливості встановити розмір витрат, особу, яка понесла витрати по наданню транспортних послуг, можливість здійснення таких операцій. Зважаючи на такі обставини, вважає, що аргументи викладені в позовній заяві не спростовують встановлених порушень, рішення контролюючого органу є правомірним та відповідає чинному податковому законодавству. Тому таке належить залишити в силі, а у задоволенні позову - відмовити.

Суд заслухав пояснення представників позивача та заперечення представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ТОВ «ТПК» зареєстроване як юридичні особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 26.01.1995 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 13816938 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області /а.с.19/.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків із ТОВ «Кіілто-Клей» за грудень 2014 року та січень 2015 року, ТОВ «Кепітал Систем груп» за січень 2015 року, ТОВ «Северсталь Дистрибуція» за лютий 2015 року, ТОВ «Дінаріс ндастрі» за лютий 2015 року, ТОВ «Проектно-будівена компанія «Просопонбуд» за березень 2015 року, про що складено акт № 744/13-50-22-04-11/13816938 від 24.07.2015 року /а.с.19-38/.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем п. 33.1, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню на загальну суму 147744,00 грн. /а.с.37/

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001292201 від 08.09.2015 року форми «Р» за платежем: податок на додану вартість на суму 221616,00 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 73872,00 грн. /а.с.39/

Позивач оскаржив вказане рішення контролюючого органу в адміністративному порядку до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Так, відповідно до рішення № 27758/6/9-99-10-01-01-25 від 28.12.2015 року оскаржене податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга - без задоволення /а.с.9-11/.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи таке необґрунтованим та таким, що слід скасувати, звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій за договором поставки, укладено ТОВ «ТПК» із контрагентом ТОВ «Кепітал Систем Груп», що мало вплив на формування позивачем податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до положень п. 44.1 ст. 44 ПК України (в ред. чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних вище правових норм, слід зробити висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Так, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з вимогами п. 198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Вимоги до оформлення податкової накладної визначені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК України).

Відповідно до вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких умов, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Тим не менше, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено, що 21.01.2015 року між ТОВ «ТПК» (покупець) та ТОВ «Кепітал Систем Груп» (продавець) укладено договір № 1501001 поставки товарів /а.с.12-13/, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти це товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору. Предметом поставки є прокат металевий відповідно до специфікацій до даного договору. Документи на товар, які постачальник повинен передати покупцю: видаткові накладні, податкові накладні, копії сертифікатів відповідності у випадках, коли певний товар підлягає обов'язковій сертифікації, гарантійні зобов'язання товаровиробника, у разі їх надання. Загальна кількість товару, що має бути поставлений, зазначається в специфікації, яка складається на підставі замовлення покупця та додається до договору. Ціна зазначена в специфікаціях до договору та встановлена на момент їх підписання. Загальна сума договору на момент укладення складає 2500000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 416666,67 грн. Ціна в специфікаціях за договором визначена без ПДВ. Поставка здійснюється на умовах СРТ - склад покупця (відповідно до правил ІНКОТЕРМС в ред. 2000 року), якщо інше не обумовлено додатковою угодою сторін. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю та отримання і підписання покупцем товаророзпорядчих документів. Здача і приймання товару здійснюється в пункті поставки.

Відповідно до специфікації № 1 від 21.01.2015 року до вказаного договору визначено про передачу товару: прокат оцинкований 0,45 мм у кількості 17361,111 вартістю 250000,00 грн., ПДВ 5000,00, всього на 300000,00 грн. /а.с.14/

Вказаний товар та суму визначено у видатковій накладній № КСГ-0000005 від 29.01.2015 року /а.с.15/ та поставлено позивачу.

Щодо вказаного товару виписано також податкову накладну № 5 від 29.01.2015 року /а.с.17/.

Факт поставки підтверджено товарно-транспортною накладною № 29.01/01 від 29.01.2015 року /а.с.16/.

Представник відповідача пояснив, що в наданих до перевірки документах відображено одержання від ТОВ «Кепітал Систем Груп» прокату оцинкованого 0,45мм на загальну суму 300000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 50000,00 грн.). перевіркою встановлено, що станом на 01.02.2015 року рахується залишок прокату оцинкованого 0,45мм в кількості 17361,111 кг, оприбуткованого від вказаного контрагента по бух. рах. 281 «Товари на складі» вартістю 250000,00 грн. Доставка товару проводилася покупцем орендованим автомобілем на підставі товарно-транспортної накладної, яка містить недоліки в частині не зазначення хто є автомобільним перевізником, відсутній номер подорожнього листа та назва підприємства автопідприємства, хто виписував подорожній лист. Крім того, актом зафіксовано відсутність офісних виробничих приміщень, земельних ділянок основних засобів. Разом з цим, в акті перевірки зазначено, що ланцюг постачання прокату оцинкованого 0,45мм від ТОВ «Кепітал Систем Груп» не веде до виробника зазначеного товару. Також, серед постачальників вказаного контрагента відсутні такі, які б реєстрували податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з номенклатурою: прокат оцинкований 0,45мм.

Зазначив, що в ході проведення перевірки також з'ясовано, що операції з придбання мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно до наданих документів немає можливості встановити розмір витрат особу, яка понесла дані витрати щодо наданих транспортних послуг, можливість здійснення таких операцій.

На переконання контролюючого органу, наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплат) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд зважає на вказані покликання представника відповідача, однак зазначає наступне.

Розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2008 року у справі №21-2224во07 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 3384485) та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року у справі К/800/49325/13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 39082958 та 39082954).

Так, представником позивача на вимогу суду надано пояснення економічної обґрунтованості ведення господарської діяльності саме з ТОВ «Кепітал Систем Груп» /а.с.70-72/.

Актом перевірки зафіксовано, що видами господарської діяльності позивача визначено: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; вантажний автомобільний транспорт, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, будівництво житлових і нежитлових приміщень /а.с.26-27/.

Представник позивача зазначив, що основним видом діяльності ТОВ «ТПК» є продаж будівельних матеріалів, зокрема, металопрофілю, металочерепиці та сендвіч панелей. Вказаний товар одержується на умовах переробки давальницької сировини ТОВ «ТПК-Профіль-ГП», сировину для виготовлення надає саме позивач.

Для досягнення максимально позитивного економічного результату позивачу необхідно закуповувати сировину на найбільш вигідних умовах. Серед таких, ціна, порядок оплати та умови поставки. Зазначив, що ТОВ «ТПК» співпрацює практично з усіма постачальниками прокату листового в Україні.

Зазначив, що у листопаді 2014 року позивач закупив аналогічну сировину у ТОВ «Управляюча компанія «Проспера груп» за ціною 17669,28 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, а в грудні 2014 року - в ТОВ «Орбіталь» за ціною 17270,99 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ. В ТОВ «Кепітал Систем Груп» за 1 тону прокату оцинкованого 0,45мм сплачено 17280,00 грн. за тону.

Так, найнижча ціна була запропонована у вказаному періоді ТОВ «Орбіталь», проте відповідно до угоди про дистрибуцію № 411202 від 01.12.2014 року, передбачено, що контрагент здійснює поставку товару лише за умови купівлі товару на суму 400000,00 грн. і більше. Оскільки вартість замовлення з ПДВ складала 300000,00 грн., позивачу до вказаної вартості слід було понести витрати з перевезення.

Важливо, що ТОВ «Кепітал Систем груп» здійснювало поставку на склад покупця самостійно, що значно зменшило витрати позивача, пов'язані із придбанням товару.

ТОВ «Орбіталь» крім вказаного вимагає 100% передоплати за товар, що становить значне навантаження для позивача в умовах наявної економічної ситуації, а ТОВ «Кепітал Систем Груп» такої вимоги не пред'являло, а така здійснювалась після одержання товару.

З врахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вказані покликання представника позивача на економічну обґрунтованість ведення господарських операцій саме з вказаним контрагентом.

Представник позивача долучив до матеріалів підтверджуючі документи, що наявності складського приміщення у м. Біла Церква, куди поставлявся товар, а також копію наказу, про призначення Сологуба М.М. завідувачем вказаного складу, а також копію витягу з електронного журналу реєстру довіреностей, відповідно до якого такий був уповноваженим отримувати вказаний товар від ТОВ «Кепітал Систем Груп» /а.с.73-87/. Слід зазначити, що саме вказана особа визначена в ТТН на прийняття товару /а.с.16/.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаним вище контрагентом, то суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Суд зазначає, що замовник перевезення був контрагент позивача, що і зазначено у вказаній товарно-транспортній накладній, оскільки послуги перевізника не замовлялися за договором.

Щодо твердження відповідача про непідтвердженість здійснення операцій з поставки профілю оцинкованого 0,45мм від ТОВ «Кепітал Систем Груп», про що свідчить те, що ланцюг постачальників ТОВ «Кепітал Систем Груп» не веде до виробника вказаних товарно-матеріальних цінностей, суд зазначає, що дослідженню в даній справі підлягають лише взаємовідносини позивача з його безпосереднім контрагентом, а отже, таке твердження не може бути підставою для визнання господарських операцій позивача безтоварними.

Слід звернути особливу увагу на той факт, що контролюючим органом не встановлено можливість одержання такого товару від іншого контрагента ніж ТОВ «Кепітал Систем Груп»

Крім вказаного, при вирішенні даної адміністративної справи, взято до уваги позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, стосовно того, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Доводи, якими відповідач мотивує висновки про порушення платником податків вимог податкового законодавства (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність у них необхідних ресурсів для ведення господарської діяльності) є свідченнями порушень, допущених цими контрагентами, тобто третіми особами, але не є доказом недобросовісності позивача, аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі № К/800/15892/13 від 26.02.2014 року.

Також, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.09.2013 року № К/9991/55382/12, зазначено, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Вирішуючи податкові спори, Європейський суд застосовує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.50 р., що ратифікована Україною 17.07.1997 р. і набула чинності для України 11.09.1997 р. (далі - «Протокол № 1»), який гарантує право на повагу власності та передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому термін «майно» має автономне для Європейського Суду значення, яке не залежить від кваліфікації цього терміну у праві України, та у контексті податкових справ може включати правомірне очікування повернення надміру сплаченого податку, відшкодування податку на додану вартість або права на податкову пільгу, вирахування для цілей податку на додану вартість та податку на прибуток, оспорювання податкового зобов'язання тощо.

Слід зазначити, що щодо вказаного контрагента позивача відсутні відомості про скасування свідоцтва платника податків, припинення юридичної особи, відсутності за місцезнаходженням тощо.

Факт понесених витрат та зміни майнового стану позивача підтверджено копією платіжного доручення № 74 від 05.02.2015 року на суму 300000,00 грн. /а.с.18/.

Відповідність господарських операцій з ТОВ «Кепітал Систем Груп» меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не мають недоліків форми і змісту, що могло б спричинити втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Видана контрагентом позивачу податкова накладна не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству та включена до Єдиного реєстру податкових накладних.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкової накладної, яка виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать про недодержання відповідачем вказаних положень відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого занижено занижено податок на додану вартість. У зв'язку з чим не відповідає закону і оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001292201 від 08.09.2015 року слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До матеріалів справи долучено платіжне доручення № 3726 від 29.01.2016 року на підтвердження сплати судового збору за звернення до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом в сумі 3330,00 грн., що з врахуванням викладеного належить повернути позивачеві.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної слжби у Львівській області № 0001292201 від 02.09.2015 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія» (м. Львів, вул Литвиненка, 3; ЄДРПОУ 13816938) з Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (ЄДРПОУ 39507856), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 3330 (три тисячі триста тридцять) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.