Постанова № 57371660, 25.04.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року Справа № 803/529/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» (надалі - ТзОВ «Воленерджі», позивач, товариство) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 12 листопада 2015 року № 0001962100, № 0001972100.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцької ОДПІ була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у декларації з акцизного податку ТзОВ «Воленерджі» за серпень 2015 року, про що складено акт від 19 жовтня 2015 року № 4739/21.0/39465036. Відповідно до висновків вказаного акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 Податкового кодексу України (ПК України), наказу Міністерства фінансів України № 14 від 23 січня 2015 року «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», в результаті чого ТзОВ «Воленерджі» занижено акцизний податок за серпень 2015 року на 91 974,00 грн., який підлягає сплаті до бюджету. В подальшому на підставі вищевказаного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № 0001962100, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку на 82 466,00 грн. за основним платежем та 41 233,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001972100, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку на 9 508,00 грн. за основним платежем та 4754,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач просив визнати протиправними та скасувати їх з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Тобто, під час камеральної перевірки податкова звітність перевіряється на предмет дотримання форми, порядку заповнення і її подання. При цьому, своєчасність, достовірність, повнота нарахування, сплата податків і зборів можуть бути перевірені лише під час документальної перевірки, яка проводиться на підставі звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку, а тому, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може встановити, з якою метою були придбані нафтопродукти - для комерційного або некомерційного використання. Висновки відповідача щодо неправомірності відображення кількісних показників в додатку 6 до декларації акцизного податку ґрунтуються на припущеннях та є протиправними так, як виходять за межі повноважень контролюючого органу при проведенні камеральної перевірки.

До показників, віднесених у вартість реалізованого товару для комерційного використання (графа 4 в додатку № 6 до декларації акцизного податку за серпень 2015 року), входить вартість реалізованих нафтопродуктів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Авіас» (ТзОВ ВТФ «Авіас») на підставі договору поставки №П 15-91 від 15 січня 2015 року, відповідно до умов якого відпуск нафтопродуктів здійснюється по довірчих документах через мережу автозаправних станцій (АЗС) позивача, покупцю надається оптова знижка. При подальшій реалізації споживачам цього товару ТзОВ ВТФ «Авіас» сплатило акцизний податок, розрахований від вартості такої реалізації, що стверджується деклараціями акцизного податку за серпні 2015 року останнього. У зв'язку із наведеним, нарахування контролюючим органом акцизного податку на вартість реалізованих нафтопродуктів ТзОВ «Воленерджі» призводить до подвійного оподаткування об'єкта.

З наведених вище підстав позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № 0001962100, № 0001972100.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 22 квітня 2016 року № 593/10/03-18-10-07 (а.с.35-39) представник відповідача адміністративний позов не визнала та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що встановлені під час камеральної перевірки порушення базувалися на здійсненому аналізі податкової звітності позивача за серпень 2015 року, а через мережу АЗС здійснюється лише роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві і такі операції є об'єктом оподаткування підакцизним податком, відтак, у зв'язку із виявленим перевіркою заниженням акцизного податку відповідач правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням вимог частини першої статті 41, частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та у зв'язку із надходженням до судового засідання клопотань про розгляд справи за відсутності представників сторін (а.с.33,41), судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів Луцької ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з акцизного податку за серпень 2015 року ТзОВ «Воленерджі». За результатами вказаної перевірки складено акт від 19 жовтня 2015 року 4739/21.0/39465036, відповідно до висновків якого контролюючим органом виявлено порушення товариством статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 ПК України, наказу Міністерства фінансів України № 14 від 23 січня 2015 року «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», в результаті чого позивачем занижено акцизний податок за серпень 2015 року на 91 974,00 грн. (а.с.8-10).

На підставі вищевказаного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № 0001962100, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку на 82 466,00 грн. за основним платежем та 41 233,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001972100, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку на 9 508,00 грн. за основним платежем та 4754,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6,7).

Висновок контролюючого органу про порушення ТзОВ «Воленерджі» статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 ПК України, наказу Міністерства фінансів України № 14 від 23 січня 2015 року «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку» - заниження акцизного податку за серпень 2015 року на 91 974,00 грн. ґрунтується на тому, що позивачем в графі 4 додатку 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку за серпень 2015 року (а.с.11-16) відображено факт реалізації товарів для комерційного використання по АЗС розташованих в м. Луцьку на 990 984,87 грн. (бензини моторні), 655 655,51 грн. (інші нафтопродукти), 2 674,42 грн. (паливо моторне альтернативне), всього - 1 649 314,80 грн.; по АЗС розташованій по вул. Європейська, 9 в с. Рованці Луцького району, на 58 621,56 грн. (бензини моторні), 41 051,40 грн. (інші нафтопродукти), 90 478,66 грн. (скраплений газ), всього - 190 151,62 грн.

Вказані суми позивачем не були включені до об'єкта оподаткування акцизним податком, в результаті чого відбулось заниження податкового зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам, у розмірі 91 974,00 грн.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є, зокрема, особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів.

Підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України передбачено, що одним із об'єктів оподаткування зазначеного податку є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Пунктом 215.1 статті 215 ПК України визначено, що нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне належать до підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Отже, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Національним стандартом України ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05 липня 2004 року №130, визначено поняття роздрібної та оптової торгівлі.

Так, роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг. Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Відповідно до Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 14, Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр.3 - гр.4)» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Тобто, з аналізу наведеного вбачається, що окремою графою виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.

Порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (Інструкція № 281).

Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (Закон №265), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відтак, з наведеного вбачається, що відпуск нафтопродуктів такими способами як за відомостями, так і за талонами не підпадає під регулювання нормами Закону № 265. Також виключення застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) при відпуску нафтопродуктів за відомостями та за талонами підтверджується положеннями Інструкції № 281.

Так, згідно із пунктом 10.3.1.1 Інструкції № 281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції № 281 відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (підпункт 10.3.4.2 Інструкції № 281).

Пунктом 10.3.2 Інструкції № 281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.

У Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 - дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, встановлено, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 вказаних Правил ними визначено порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також Правила регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

З аналізу наведеного вбачається, що дані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу.

Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права позивача здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено протиправності відображення позивачем вартісних показників підакцизних товарів від їх реалізації для комерційного використання в графі 4 додатку 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку за серпень 2015 року.

Щодо способу здійснення податкового контролю в даному випадку - проведення камеральної перевірки і виявлення за її результатами заниження акцизного податку, суд зазначає наступне.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України).

Таким чином, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

В акті перевірки від 19 жовтня 2015 року зазначено, що при її проведенні було використано декларації акцизного податку за серпень 2015 року, додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку за серпень 2015 року.

Отже, з наведеного вбачається, що у Луцької ОДПІ при проведенні камеральної перевірки з використанням податкової звітності з акцизного податку не було можливості встановити фактів реалізації нафтопродуктів для комерційного чи некомерційного використання та, відповідно, складу податкових зобов'язань і повноти їх нарахувань, що згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

Таким чином, суд вважає, що викладені в акті перевірки від 19 жовтня 2015 року № 4739/21.0/39465036 висновки про порушення позивачем вимог статей 213-216 ПК України є безпідставними, передчасними та ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні даного спору судом перевірялися податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № 0001962100, № 0001972100, які прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Луцька ОДПІ не довела правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, згідно із частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ на користь ТзОВ «Воленерджі» слід присудити судовий збір в сумі 2 069,50 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №1403 від 20 листопада 2015 року (а.с.2).

Керуючись статтями 2,11,17,41,71,94,122,158,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 12 листопада 2015 року № 0001962100, № 0001972100.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 39465036) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39497665) судовий збір в сумі 2 069,50 грн. (дві тисячі шістдесят дев'ять гривень п'ятдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський