Ухвала суду № 57371602, 20.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2016 рокусправа № 808/8874/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року по справі № 808/8874/15 за позовом ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та стягнення витрат,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Запорізького обласного військового комісаріату щодо невиплати йому добових витрат за час перебування у відрядженні у 2014 році та стягнути з відповідача на добові витрати за час перебування у відрядженні у 2014 році у розмірі 4654,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року даний позов задоволено.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначив, що діяв в межах вимог законодавства, оскільки позивачем в порушення «Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України» подано звіт про використання коштів після закінчення п'ятого дня за днем повернення з відрядження, тому це не дало можливості включити витрати за 2014 рік до бюджетної заборгованості. Також посилається на п.1.24 Інструкції та копію продовольчого атестату як доказ забезпечення харчуванням за рахунок держави, що виключає обов'язок сплачувати добові під час відрядження.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 призвано за мобілізацією до складу Збройних Сил України і зараховано до штату Центрального об'єднаного районного військового комісаріату м. Запоріжжя на посаду водія відділення забезпечення.

Відповідно до витягу з наказу № 44 від 20 серпня 2014 року позивача направлено у відрядження для комплектування в/ч В4174 (А0224) (а.с.43) та видано посвідчення про відрядження №3/2062 від 19 серпня 2015 року (а.с.42).

25 лютого 2015 року позивач прибув з відрядження (витяг з наказу № 33 від 25 лютого 2015 року - а.с.44).

Позивачем подано звіт про використання коштів від 22.07.2015 №462, до якого додав: посвідчення про відрядження №3/2062 від 19.08.2014, квиток на автобус Запоріжжя-Одеса (до Миколаєва) 21.08.2014 на суму 184,59 грн., та квиток на потяг Миколаїв-Запоріжжя 24.02.2015 на суму 56,53 грн. (а.с.39).

Позивачу сплачено витрати на відрядження лише за 2015 рік за 33 доби відрядження разом із часом та витратами на дорогу (33 діб х 30.00 грн. = 990 гри. та вартість квитка 56,53 грн.) на загальну суму 1046,53 грн.

Вказані обставини не є спірними.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу добових витрат на відрядження за 2014 рік.

Колегія суддів вважає такі висновки суду цілком обґрунтованими з наступних підстав.

За приписами ч. 6, 9 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 № 98 особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

При цьому в силу п. 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 № 530 (далі - Інструкція) визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Згідно п. 1.11 Інструкції виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.

Окрім цього п. 1.4 Інструкції передбачено, що забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.

Відповідно до п. 1.12 Інструкції за відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються.

Так, факт перебування позивача у відрядженні з 20 серпня 2014 року по 25 лютого 2015 року (190 діб) підтверджується витягами з наказів № 44 від 20.08.2014, № 33 від 25.02.2015 від 25.02.2015 і не оспорюється сторонами.

При цьому посвідчення про відрядження позивача №3/2062 від 19 серпня 2015 року відповідає вимогам Інструкції, відхилень від порядку його оформлення судом апеляційної інстанції не встановлено, що в свою чергу дає ОСОБА_1 право на виплату добових за час перебування у відрядженні, тобто за 190 діб.

Додатком 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" встановлено, що сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 30 грн.

Згідно п. 2.1, 2.5 Інструкції військовослужбовцям, відрядженим в межах України, витрати на проїзд до місця відрядження та назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних з придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому військовослужбовцю також відшкодовуються витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами) відповідно до маршруту, погодженого з керівником.

Відповідно до п. 1.13 Інструкції військовослужбовцю перед вибуттям у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Після повернення з відрядження військовослужбовець зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем повернення до місця проходження військової служби, подати звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Разом із цим звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і оригінали документів, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого військовослужбовця, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Як вже встановлено вище, після повернення з відрядження позивач подав звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 22.07.2015 №462. До звіту було додано: посвідчення про відрядження №3/2062 від 19.08.2014, квиток на автобус Запоріжжя-Одеса (до Миколаїва) 21.08.2014 на суму 184,59 грн., та квиток на потяг Миколаїв-Запоріжжя 24.02.2015 на суму 56,53 грн.

За таких обставин, позивач мав право на відшкодування витрат на відрядження.

Посилання відповідача на несвоєчасне подання позивачем авансового звіту є порушення дисципліни, але не є підставою для відмови у здійсненні відшкодування витрат на відрядження.

Щодо посилання апелянта на п.1.24 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, відповідно до якої, військовослужбовцям, направленим для участі в антитерористичних операціях, за дні, коли вони забезпечуються харчуванням за рахунок держави, добові не виплачуються, судова колегія зазначає наступне.

Вказана норма не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки цим абзацем Інструкція була доповнена на підставі Наказу Міністра оборони України № 59 від 11.02.2015 року, який набув чинності з 17 березня 2015 року, тобто після моменту повернення позивача з відрядження (23 лютого 2015 року).

Таким чином, рішення суду першої інстанції є обгрунтованим і не спростовується доводами апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року по справі № 808/8874/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко