Ухвала суду № 57371504, 21.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року Справа № 876/1590/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ратнівський молокозавод» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року за позовом Приватного акціонерного товариства «Ратнівський молокозавод» до Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Ратнівський молокозавод» (далі - ПрАТ «Ратнівський молокозавод») звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило скасувати вимогу Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - Ратнівської ОДПІ) про сплату боргу (недоїмки) № Ю-78-25 від 07.09.2015.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.01.2016 в задоволені адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржило ПрАТ «Ратнівський молокозавод». Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно встановлено, що відповідач мав право складати вимогу лише на підставі даних картки особового рахунку товариства без його перевірки, оскільки це є порушенням ч.3 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) та п.4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України № 449 від 20.04.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 508/26953 від 07.05.2015. Згідно положень вказаних норм «Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи)». Крім того, апелянт зазначив, що з оскаржуваної вимоги не вбачається за який саме період та в якому розмірі нараховано штраф та пеню. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що Ратнівською ОДПІ було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-78-25 від 07.08.2015 станом на 31.08.2015 у розмірі 1 001 662,51 грн, на підставі якої від ПрАТ "Ратнівський молокозавод" вимагалося сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску та пені в загальній сумі 1 001 662,51 грн, в тому числі 944 256,87 грн недоїмки та 57 405,64 грн пені.

Рішеннями Головного управління ДФС у Волинській області № 6692/10/03-20-10-03-06 від 20.10.2015 та ДФС України № 25192/6/99-99-10-01-07-25 від 26.11.2015 скарги позивача були залишені без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості віднесення суми нарахованого та несвоєчасно сплаченого єдиного внеску до недоїмки та нарахування податковим органом штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань з єдиного соціального внеску, а відтак і винесення відповідачем податкової вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно п.4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі - Інструкція), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

На переконання позивача податковий орган зобов'язаний формувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) виключно за наявності всіх підстав, передбачених п.4 розділу VІ Інструкції, одночасно.

Разом з тим, такий висновок ПрАТ «Ратнівський молокозавод» є помилковим, адже акт документальної перевірки та дані звітів платника про нарахування єдиного внеску разом з обліковими даними з інформаційної системи фіскального органу є самостійними підставами для формування відповідної вимоги.

Так, відповідно до п.3 розділу VІ Інструкції, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках : якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Таким чином, якщо вимога надсилається у зв'язку з тим, що дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами, обов'язковою передумовою для складення вимоги є акт документальної перевірки. Натомість, якщо вимога надсилається у зв'язку з наявністю на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску або боргу зі сплати фінансових санкцій, формування вимоги здійснюється на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана вимога надіслана позивачу з дотриманням вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки правомірно сформована на підставі даних особових рахунків платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень, при цьому позивачем не було надано доказів відсутності такої заборгованості чи її іншого розміру.

З огляду на те, що в даному випадку вимога № Ю-78-25 від 07.09.2015 про сплату боргу (недоїмки) була сформована у зв'язку із наявністю у позивача боргу зі сплати єдиного внеску, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було порушено порядок формування оскаржуваної вимоги.

Посилання апелянта на те, що з вимоги не вбачається за який саме період та в якому розмірі нараховано штраф та пеню, як на підставу скасування оскаржуваної вимоги Ратнівської ОДПІ не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки такі дані не спростовують факту несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску та не звільняють його від відповідальності, передбаченої статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ратнівський молокозавод» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року по справі № 803/3878/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О.Яворський

С.П.Нос

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26.04.2016.