Ухвала суду № 57371468, 21.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3715/15

Категорія: 8.3.6 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Хвостікової О.В.;

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року за № 3089-17 про визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 25 000,00 грн. за платежем «транспортний податок з фізичних осіб».

В обґрунтування зазначено, що прийняте, контролюючим органом податкове повідомлення-рішення є наслідком неправильного застосування норм матеріального права. Так, на думку позивача, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, на підставі якого було введено транспортний податок, що відображений у ст.267 Податкового кодексу України, набрав чинності 01 січня 2015 року і базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному року ще не сплинув.

Також позивачем зазначено, що в даному законі не міститься посилання на зворотну його дію.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року за формою № 3089-17 у частині визначення суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 14 583,35 грн.

В задоволенні іншої частини позову - відмовив.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Апелянт просить прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У суді апеляційної інстанції апелянт наполягав на задоволенні апеляції.

Позивач просив рішення суду залишити без змін, вважаючи, що воно є законним та обґрунтованим.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 30 серпня 2013 року придбав автомобіль Mercedes-Вenz 2010 року випуску, з об'ємом двигуна 5461 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, довідкою філії «Автомобільний Дім Одеса» ПАТ «Одеса-Авто» № 239 від 07 вересня 2015 року (а.с.45-48).

З довідки № 239 від 07 вересня 2015 року, наданої філії «Автомобільний Дім Одеса» ПАТ «Одеса-Авто» вбачається, що відповідно до даних заводу-виробника «Daimler AG», дата виготовлення вищезазначеного автомобіля - 31 травня 2010 року (а.с.45-48).

11 червня 2015 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 3089-17 форми «Ф», яким позивачу згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. (а.с.6).

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що строк використання позивачем вищезазначеного автомобіля впродовж базового податкового періоду (календарного року) перевищив 5 років, а саме строк використання вказаного автомобіля до 5 років закінчився 31.05.2015 року.

На думку суду першої інстанції, оподаткування транспортним податком у випадку коли строк використання автомобіля впродовж базового податкового періоду (календарного року) перевищив 5 років повинно здійснюватися за аналогією зміни власника, тобто розмір податку повинен визначатися пропорційно кількості місяців користування впродовж базового податкового періоду (календарного року) автомобілем, який є об'єктом оподаткування, а у разі закінчення строку використання вказаного автомобіля до 5 років впродовж базового податкового періоду (календарного року), тобто втрати об'єкта оподаткування, податок за наступні місяці не повинен нараховуватися.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (надалі - Закон №71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до пп. 26.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 цього Кодексу є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Державна фіскальна служба України у своєму листі від 26 лютого 2015 року надала роз'яснення щодо визначення терміну використання автомобіля з метою оподаткування у 2015 році.

Так, відповідно до пп. 14.1.163 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Новий транспортний засіб - транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію (пп. 14.1.124 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.

Якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року №47 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року №249 затверджено зразок свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

На лицевому боці даного свідоцтва міститься графа «В» - дата першої реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, позивач не був першим власником автомобілю Mercedes-Вenz, він придбав його у ОСОБА_4, якому він належав з 14 червня 2013 року.

Дата першої реєстрації цього транспортного засобу відсутня.

З огляду на положення вимог наведеного законодавства, а саме п.п.14.1.251, п.14.1 ст.14, враховуючи відсутність реєстраційних документів першої реєстрації транспортного засобу, датою початку його використання слід вважати дату його виготовлення, а саме - 31 травня 2010 року.

Колегія суддів вважає правильними доводи суду першої інстанції, що строк використання позивачем вищезазначеного автомобіля впродовж 2015 року перевищив 5 років, а саме строк використання вказаного автомобіля до 5 років закінчився 31 травня 2015 року, після чого втратився об'єкт оподаткування, що є обов'язковим елементом податку.

При цьому, суд першої інстанції правомірно врахував період користування позивачем легковим автомобілем, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, впродовж базового податкового періоду, а саме з 01 січня 2015 року по 31 травня 2015 року і на підставі ст. 267 Податкового кодексу України пропорційно визначив розмір податку.

Так, суд апеляційної інстанції вважає правильним розрахунок суду першої інстанції, що розмір транспортного податку належного до сплати позивачем складає 10 416,65 грн. (25000 грн. (ставка) / 12 (базовий податковий (звітний) період) = 2083,33 грн. х 5 місяців (період користування об'єктом оподаткування) = 10 416,65 грн.).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції ухвалою від 16 жовтня 2015 року було відстрочено сплату судового збору до винесення судового рішення за подання даної апеляційної скарги, суд, на підставі ст.88 КАС України, вважає за можливим стягнути його з ДПІ у Приморському районі м. Одеси у розмірі 1339,80 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова