Ухвала суду № 57370718, 20.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2016 рокусправа № 808/8412/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготех" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготех" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготех" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007281501 від 10.07.2015 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про задоволення позову.

Представник ідповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останнього.

Заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Енерготех" за березень 2015 року, результати якої викладено в акті перевірки №193/15-1/25480588 від 26.06.2015 (а.с.8-10). За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК позивач занизив податкове зобов'язання з ПДВ за березень 2015 року на 64167 гривень внаслідок завищення податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2015 року на вказану суму. На підставі вказаного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0007281501 від 10.07.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану

вартість, за основним платежем - на 64167 гривень, за штрафними санкціями (штрафами) - на 16042 гривень (а.с.9).

Як вбачається зі змісту вказаного акту перевірки, підставою для невизнання сум податкового кредиту та визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ став висновок ДПІ про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту березня 2015 року суми ПДВ у розмірі 64167 гривень по взаємовідносинам з ТОВ "Вугілляпром", а саме: податковим накладним №84 від 30.03.2015 на суму ПДВ у розмірі 24166,67 гривень (зареєстрована в ЄРПН 30.04.2015) та №85 від 31.03.2015 на суму ПДВ у розмірі 40000 гривень (зареєстрована в ЄРПН 30.04.2015).

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Системний аналіз наведених норм є підставою для висновку, що за загальним правилом право на віднесення платником податку сум ПДВ до складу податкового кредиту виникає станом на дату отримання товарів/послуг або на дату списання коштів на їх оплату.

Суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту, повинні бути підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, чинна на час виникнення спірних правовідносин редакція Податкового кодексу прямо не ставить можливість віднесення таких до складу податкового кредиту виключно того звітного періоду, в якому було проведено реєстрацію податкової накладної.

Разом з тим, п. 198.6 ст. 198 ПК у взаємозв'язку з нормами п. 201.10 ст. 201 ПК безпосередньо регулює порядок дій платника податку в разі порушення ним термінів реєстрації податкових накладних, а саме - в такому випадку платник податку зобов'язаний віднести суми ПДВ на підставі цих податкових накладних до податкового кредиту за той звітний податковий період, в якому податкові накладні було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що контрагентом позивача було виписано йому податкові накладні №84 від 30.03.2015 та №85 від 31.03.2015. ПДВ, згідно з вказаними податковими накладними, у розмірі 64167 гривень позивач включив до податкового кредиту за березень 2015 року.

Встановлено, що зазначені податкові накладні були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних лише 30.04.2015, тобто з порушенням 15-денного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК. Отже, у зв'язку із порушенням термінів реєстрації цих податкових накладних позивач був зобов'язаний включити суми ПДВ до податкового кредиту за той звітний податковий період, в якому їх зареєстровано в ЄРПН, а саме за квітень 2015 року.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податковим органом правомірно збільшено платнику податків грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 64167 гривень, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача, що викладені в апеляційній скарзі відносно порушення ДПІ встановленого ПК України 30-ти денного терміну для проведення камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ і, як наслідок незаконності у зв'язку з цим податкового повідомлення-рішення, тому як процедурні порушення допущені податковим органом під час проведення перевірки, не є безумовним свідченням протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Крім того, в межах даної справи позивачем не оскаржуються дії податкового органу по проведенню камеральної перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготех"- залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготех" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення- рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай