Ухвала суду № 57370455, 22.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 квітня 2016 року № 810/1324/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши в м. Києві матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітаполіс” до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, ДПІ у Києво-Святошинському району Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов’язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітаполіс" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, ДПІ у Києво-Святошинському району Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати незаконними та скасувати:

- рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 10 вересня 2015 року № 10504/10/10-13-11-02-10;

- рішення ГУ ДФС у Київській області від 10 листопада 2015 року № 2965/10/10-36-11-01-10;

- рішення ДФС України від 02 лютого 2016 року № 2008/6/99-99-11-02-02-15;

- зобов’язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданих ТОВ “Вітаполіс” (код ЄДРПОУ 34439389) копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць серпень 2015 року, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Стаття 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачає, що суддя, вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі, з’ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Частиною 2 ст. 87 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI (далі – Закон України № 3674-VI).

Як встановлено ч. 1 ст. 3 Закону України № 3674-VI, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

У свою чергу, ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” мінімальну заробітну плату у місячному розмірі на 1 січня 2016 року встановлено у сумі 1 378,00 грн.

Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач звернувся до суду з метою оскарження протиправних, на його думку, рішень відповідачів та зобов’язання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області вчинити певні дії.

Однак, до адміністративного позову надано лише квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 378,00 грн., тобто одної вимоги немайнового характеру. (квитанція №6764 від 25 грудня 2015 року в розмірі 1 128,00 грн. та квитанція № 523010003 від 30 вересня 2016 року у розмірі 160,00 грн.).

З урахуванням розміру немайнових вимог заявлених позивачем, загальна сума судового збору становить – 5 512,00 грн., оскільки позивачем сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 4 134, 00 грн.

Посилання позивача на те, що чинним законодавством не передбачено обов’язку особи, що звертається до суду сплачувати судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру є безпідставним та суперечить вимогам ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір”.

Також суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі, де в останньому Судом зазначено «"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом (див. "Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду, цитовані вище, там само; та "Ейрі проти Ірландії", рішення від 9 жовтня 1979 року, серія А, N 32, с. 14 - 15, п. 26).»; «Враховуючи зазначений вище виклад принципів, встановлених прецедентним правом, Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (див. пункт 54 вище і, особливо, вищезазначене рішення, там само, пункт 61 і далі у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства")»; «Суд визнав, що вимога сплатити збори цивільним судам у зв'язку з порушенням справ, вирішити які просять позивачі, не може вважатися обмеженням права на звернення до суду, тобто такою, що сама по собі несумісна з ґарантіями пункту 1 статті 6. Суд наголосив на тому, що це положення не дає підстав для висновку про беззастережність права на отримання безоплатної правової допомоги від держави у вирішенні цивільної справи, ані права на безоплатність провадження у цивільній справі.».

Таким чином, необхідність сплати судового збору не є обмеженням доступу до суду, а незгода позивача з чинним правовим регулюванням, яким встановлений порядок сплати судового збору не може бути підставою для надання позивачу пільг чи переваг та бути підставою для звільнення від сплати судового збору.

При цьому, суд не наділений повноваженнями змінювати запроваджений Верховною Радою України правопорядок та діяти всупереч встановленому законом порядку.

Крім цього, позивач стверджує, що про рішення Державної фіскальної служби України від 02 лютого 2016 року №2008/6/99-99-11-02-02-15 позивач дізнався 03 березня 2016 року (штриховий ідентифікатор Р0405329939197).

Водночас, жодних доказів на підтвердження даного твердження позивач суду не надав, що позбавляє суд на даному етапі вирішити питання щодо дотримання позивачем строків на звернення до суду.

Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Вказані недоліки позовної заяви повинні бути усунуті шляхом подання до суду, доказів сплати судового збору в розмірі та порядку, визначеному ч.3 ст. 6 Закону України № 3674-VI, та документів із зазначенням дати отримання позивачем рішення Державної фіскальної служби України від 02 лютого 2016 року №2008/6/99-99-11-02-02-15, з додержанням всіх вимог, встановлених ст. 106 КАС України .

Згідно ч. 2 ст. 108 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 106, 108, 160, 165 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітаполіс” – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви в порядку та у спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали, з урахуванням поштового перебігу, до 11 травня 2016 року.

Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Горобцова