Ухвала суду № 57369538, 16.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2016 р. м. Київ К/9991/75168/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Бовкун В.В.,

за участю:

представника позивача - Замлинського С.С.,

представника відповідача-1 - Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року

у справі № 2а/0370/1899/11 (№ 89421/11/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі»

до 1. Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинської області (яка є правонаступником Луцької об'єднаної державної податкової інспекції),

2. Головного управління Державного казначейства України у Волинській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цунамі» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Волинській області (далі - відповідач-2) про: скасування податкового повідомлення-рішення № 0001792301 від 05 липня 2011 року; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Цунамі» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 4068,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року позов був задоволений повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0001792301 від 05 липня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Цунамі» 4068,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Цунамі» 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року було скасовано та прийнято нову, якою в позові відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Цунамі», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача-1 - Луцької ОДПІ його правонаступником - Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинської області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21 листопада 2014 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача-1, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Луцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Цунамі» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складений акт № 4718/23-2/31572226 від 15 червня 2011 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 5.7, 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоді у загальній сумі 4068,00 грн. за травень 2010 року.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту квітня 2010 року податок на додану вартість у сумі 4068,00 грн. по господарських операціях з ТОВ «Технолоджігруп» (згідно договору купівлі-продажу лісопродукції (дуб-пиловик) № 18-01-3/10 від 18 січня 2010 року), оскільки: ДПІ у Шевченківському районі м. Києва листом від 27 травня 2011 року за вих. № 10565/7/23-1106 «Про надання інформації» повідомила, що ТОВ «Технолоджігруп» (адреса реєстрації: м. Київ, вул. Довженка, 18) є фіктивним та зареєстроване на підставну особу; опитаний громадянин ОСОБА_3 (який значиться директором та засновником товариства) пояснив, що зареєстрував вказане товариство за винагороду, без мети зайняття підприємницькою діяльністю, податкову звітність чи будь-які інші документи не підписував; вказаний громадянин засуджений за скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

05 липня 2011 року Луцька ОДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001792301, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Цунамі» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2010 року на 4068,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту квітня 2010 року податок на додану вартість у сумі 4068,00 грн. по господарській операції з ТОВ «Технолоджігруп», реальність здійснення якої підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам статей 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписаними належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Технолоджігруп» було анульоване лише 24 січня 2011 року, з урахуванням того, що позивач, як платник податків, не повинен нести відповідальність за фінансово-господарську діяльність і розрахунки з бюджетом його контрагентів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» дають платнику податку право на формування податкового кредиту, не являються беззаперечним доказом наявності у суб'єкта господарювання такого права у випадку, якщо податковий орган доведе, що відомості, вказані у таких документах, не відповідають дійсності, як-то: у випадку нездійснення господарських операцій, неможливість контрагента-постачальника здійснювати підприємницьку діяльність з огляду на відсутність трудових та виробничих ресурсів, з урахуванням того, що ТОВ «Технолоджігруп» є фіктивним підприємством, директора за засновника якого засуджено за скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «Технолоджігруп», позивач посилався на наявність у нього належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема, платіжного доручення, накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (арк. справи 39-42), виписаних належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, тоді як законодавством України не передбачено обов'язку платника податків перевіряти законність реєстрації контрагента, дійсність свідоцтва платника податку на додану вартість та повноважень особи на підписання податкової накладної.

Також, на підтвердження реальності господарських операцій з вказаним контрагентом позивач додав до касаційної скарги постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року у справі № 2а-3793/11/0370 (№ 40790/12/9104) та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі №2а/0370/3429/11 (№ 9104/25854/12) була спростована правомірність здійсненого Луцькою ОДПІ донарахування ТОВ «Цунамі» податку на прибуток підприємства за результатами перевірки операцій позивача з ТОВ «Технолоджігруп» по придбанню лісопродукції згідно договору купівлі-продажу № 18-01-3/10 від 18 січня 2010 року, описаних в акті перевірки №4718/23-2/31572226 від 15 червня 2011 року.

В свою чергу, в обґрунтування правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення податковий орган посилався на те, що: ТОВ «Технолоджігруп» є фіктивним та зареєстроване на підставну особу; опитаний громадянин ОСОБА_3 (який значиться директором та засновником товариства) пояснив, що зареєстрував вказане товариство за винагороду, без мети зайняття підприємницькою діяльністю, податкову звітність чи будь-які інші документи не підписував; вказаний громадянин засуджений за скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Разом з цим, доказів наявності вироку суду, постановленого у кримінальній справі, яким громадянина ОСОБА_3 (який значиться директором та засновником ТОВ «Технолоджігруп») засуджено за скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, при новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.О. Рибченко

______ Т.М. Шипуліна