Ухвала суду № 57369491, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/45136/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року

у справі №818/1937/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Роменський завод «Тракторозапчастина» (надалі - ПАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина»)

до 1)Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів У Сумській області (надалі - Роменська ОДПІ), 2) Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (надалі - ГУ ДКСУ в Сумській області)

про стягнення суми пені, -

встановив:

У червні 2015 року ПАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина» звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про стягнення з Державного бюджету України суми пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 713531,27 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Роменська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення, яким відмовити в позові.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, актом перевірки відповідача від 14.04.2014 року №183/151/00235890 підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу за січень 2014 року, що становить - 399208,00 грн.; довідкою відповідача від 14.05.2014 року №216/151/00235890 підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу за лютий 2014 року, що становить - 600767,00 грн.; довідкою відповідача від 12.06.2014 року №263/151/00235890 підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу за березень 2014 року, що становить - 272449,00 грн.; довідкою відповідача від 08.07.2014 року №301/151/00235890 підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу за квітень 2014 року, що становить - 809800,00 грн.; довідкою відповідача від 13.08.2014 року №347/151/00235890 підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу за травень 2014 року, що становить - 408555,00 грн.; довідкою відповідача від 13.10.2014 року №400/151/002355890 підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу за липень 2014 року, що становить - 739916,00; довідкою відповідача від 14.11.2014 року №456/151/002355890 підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу за серпень 2014 року, що становить - 915027,00 грн.; довідкою відповідача від 12.12.2014 року №501/151/002355890 підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу за вересень 2014 року, що становить - 162062,00 грн.; довідкою відповідача від 17.01.2015 року №152/151/002355890 підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу за жовтень 2014 року, що становить - 912322,00 грн.; довідкою відповідача від 12.02.2015 року №51/151/002355890 підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу за листопад 2014 року, що становить - 688802,00 грн.; довідкою відповідача від 13.03.2015 року №99/18-13-15-109/151/00235890 підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу за грудень 2014 року, що становить - 294987,60 грн.; довідкою відповідача від 16.04.2015 року №166/18-13-15-108/002355890 підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу за січень 2015 року, що становить - 357905,00 грн.

03.04.2015 року позивач отримав суму бюджетного відшкодування за січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень 2014 року, що підтверджується копіями банківських виписок.

На момент звернення позивача з даним адміністративним позовом (12.06.2015 року) існуюча заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з жовтня 2014 року по січень 2015 року не погашена.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, за правилами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з п.200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірки платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно з пунктами 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Пунктом 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, сума бюджетного відшкодування за січень 2014 року була погашена з простроченням 345 днів за період з 14.04.2014 року по 03.04.2015 року, за лютий 2014 року - 314 днів за період з 14.05.2014 року по 03.04.2015 року, за березень 2014 року - 287 днів за період з 12.06.2014 року по 03.04.2015 року, за квітень 2014 року - 262 дні за період з 08.07.2014 року по 03.04.2015 року, за травень 2014 року 226 днів за період з 13.08.2014 року по 03.04.2015 року, за липень 2014 року - 165 днів за період з 13.10.2014 року по 03.04.2015 року, за серпень 2014 року - 139 днів за період з 14.11.2014 року по 03.04.2015 року, за вересень 2014 року - 106 днів за період з 12.12.2014 року по 03.04.2015 року.

Сума бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року не погашена протягом 140 днів за період з 13.11.2014 року по 12.06.2015 року; за листопад 2014 року протягом 115 днів за період з 06.02.2015 року по 12.06.2015 року; за грудень 2015 року протягом 86 днів за період з 04.03.2015 року по 12.06.2015 року; за січень 2015 днів протягом 52 днів за період з 04.03.2015 року по 12.06.2015 року

Загальна сума пені за період січень-грудень 2014 року та січень 2015 року складає 713531,27 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).

Таким чином, наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 року у справі №806/2256/15.

Крім того, у п. 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначено, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

За таких обставин, враховуючи наявність у відповідача обов'язку зі сплати пені на суми податку, що не відшкодовані платникам протягом визначеного ст. 200 Податкового кодексу України строку, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми пені, нараховану на суму невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 713531,27 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2015 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області судовий збір в сумі 5846,40 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун