Ухвала суду № 57369466, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/45023/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року

у справі №803/1375/14 (876/8256/14)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.)

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (надалі - Луцька ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

В липні 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0020961703, №0021001703, №0021011703 від 18.06.2014 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №2460/17.3/1817414316 від 27.05.2014 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, встановлено розбіжність в залишках товару на суму 10990611,44 грн. без ПДВ, які підприємцем не було відображено в обсягах реалізованої продукції в перевіряємому періоді внаслідок ненадання підприємцем первинних документів щодо залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2013 року та недопущення перевіряючих для проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей, а тому залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2013 року в цілях оподаткування становлять 0грн.

У зв'язку з чим, фізичною ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2198123,00грн., в тому числі за грудень 2013 року на 2198123,00 грн.

Також, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34, 7% встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не вірно відображено чистий дохід від підприємницької діяльності за 2012-2013 pоки, у зв'язку з чим позивачем занижено єдиний соціальний внесок на суму 69055,92 грн., в тому числі за 2012 рік на суму 38303,59 грн. та за 2013 рік на суму 30752, 33 грн., чим порушено п.2, 3, 8 ст.9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування».

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0020961703 від 18.06.2014 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2747652,50 грн., в тому числі за основним платежем 2198122,00грн. та за штрафними санкціями 549530,50 грн.; №0021001703 від 18.06.2014 року про нарахування грошового зобов'язання за платежем фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність на загальну суму 69055,92 грн., та податкове повідомлення-рішення №0021011703 від 18.06.2014 року про застосування штрафних санкцій в сумі 6905,59грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2012-2013 років здійснював господарську діяльність з TOB «Волинська переробна компанія», ПОСП ім.Шевченка, ДП ЕДГ «Еліта», ТОВ «Луцькагротех», СВК ім.Ватутіна, ФГ Гуліти ОСОБА_2, TOB «Агро Майстер», ТОВ «Агроплантеко», АФ «Камаз-Агро», СВК «Зоря», СВК «Слава», СГП «Несвіч», СГПП «Широке поле», ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», СВК «Урожай», ФГ «Сокіл» по придбанню у вищевказаних суб'єктів господарювання пшениці та жита.

Від вищевказаних суб'єктів господарювання позивачем було отримано пшеницю та жито на загальну суму 9227413,50 грн., в тому числі податок на додану вартість 1532528,90грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами накладних на прихід жита та пшениці, видатковими накладними, актами звіряння взаємних розрахунків за 2012-2013 роки.

Крім того, згідно з актами звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2012 року по грудень 2013 року ФОП ОСОБА_1 своєчасно проведено оплату за поставлений товар. Заборгованість перед постачальниками за отримане зерно пшениці та жита відсутня.

Транспортування товару здійснювалося автомобілем МАЗ 533 з бортовим причепом МАЗ 8926, що підтверджується договором найму ВРН №602561 від 04.11.2011 року між позивачем та СПП «Несвіч», а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з січня по грудень 2013 року.

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Також, за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 в результаті переробки отримано 1974, 23 т висівки.

Однак, запитом ФОП ОСОБА_1 за вих. №7 від 27.06.2014 року на адресу директора ДП «Луцький КХП-2» ОСОБА_3 та запитом за вих. №5 від 03.06.2014 року на адресу директора ТОВ «Боніта СТ» ОСОБА_4 та відповідними листами-відповідями на них, в результаті переробки за 2012-2013 роки ФОП ОСОБА_1 було отримано висівки пшеничної з ТОВ «Боніта СТ» 796,066 т та з ДП «Луцький КХП-2» - 534,362 т, а всього 1330,428 т.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій що податковим органом безпідставно завищено придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей, а саме пшениці на 7444,656 т на суму 9271732, 93 грн. без ПДВ та висівки пшеничної на 643,802 т на суму 268252,97 грн. без ПДВ, у зв'язку з чим нарахування зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Також судами встановлено, згідно зворотного боку акту про ненадання документів №170/17.3 від 20.05.2014 року, податковим інспекторам під час перевірки були надані витребовувані документи за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, а саме: банківські виписки, накладні на придбання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, що підтверджують зобов'язання та податковий кредит підприємця, договори з фізичними та юридичними особами, договори (оренди, купівлі-продажу), книги обліку доходів і витрат, договори з найманими працівниками тощо.

Перелік документів, зазначених в податкових вимогах та інші документи були надані ревізору-інспектору ОСОБА_5 з початку перевірки.

Що стосується неможливості проведення працівниками Луцької ОДПІ інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей, встановлено, що 20.05.2014 року ФОП ОСОБА_1, бухгалтером ОСОБА_6 та водієм ОСОБА_7 складено акт про те, що останні в період з 13 год. 15 хв. до 18 год. 00 хв. чекали представників Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області на складі зберігання товарно-матеріальних цінностей підприємця ОСОБА_1 за адресою: м.Луцьк, вул.Ранкова,26, проте останні не з'явилися для проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, а тому інвентаризація не відбулася, що не заперечувалось представником відповідача.

Відповідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.8 цього ж Закону платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до ст.177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування та самозайняті особи нараховують єдиний соціальний внесок за ставкою 34,7% від доходу (прибутку), який отримано від підприємницької діяльності, але розмір єдиного соціального внеску за місяць не може бути меншим мінімального страхового внеску.

Згідно наявних в матеріалах справи розрахунків податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих ФОП ОСОБА_1 від провадження господарської діяльності за 2012 та 2013 роки сума чистого оподаткованого доходу, на яку позивачем нараховувався єдиний соціальний внесок та яка співпадає з даними зазначеними позивачем у звітах за 2012-2013 роки по сплаті єдиного соціального внеску, становить за 2012 рік - 66 742 грн., а за 2013 рік - 68927,51 грн.

При цьому, згідно акту перевірки, перевіркою правильності визначення суми чистого оподаткованого доходу, відображеного в додатку №5 до податкових декларацій за період з 01.01.2012 року 31.12.2013 року, порушень не встановлено.

Факт сплати єдиного соціального внеску в повному обсязі за 2012 рік та за 2013 рік, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями

Таким чином, позивачем вірно нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок за 2012-2013 роки.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій також підтверджуються і матеріалами розслідування кримінального провадження відносно позивача.

Так, постановою від 30.09.2014 року СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Волинській області кримінальне провадження про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст. 212 Кримінального кодексу України закрито у з відсутністю складу вказаного кримінального правопорушення.

Між тим, слідчими було встановлено, що розбіжності між даними податкової перевірки та даними бухгалтерського і податкового обліку ФОП ОСОБА_1 виникли через помилкове врахування ревізором даних кількості поставленого зерна в адресу підприємця від ПОСП ім.Шевченка, відображених в накладній №957/1 від 29.07.2013 року та податковій накладній №11 від 29.07.2013 року. Зокрема, ревізором констатовано, що згідно вказаних документів ПОСП ім. Шевченка поставило в адресу ФОП ОСОБА_1 зерна в кількості 7 тис. 480 т на суму 10 тис. грн., в той час як в дійсності згідно вказаних документів ФОП ОСОБА_1 отримано зерна в кількості 7,480 т, що підтверджено показаннями ОСОБА_1 та його бухгалтера ОСОБА_6, а також показаннями службових осіб ПОСП ім.Шевченка, первинними документами щодо фінансово-господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ПОСП ім. Шевченка та документами про використання ФОП ОСОБА_1 банківських рахунків, що вказує про відсутність в діях ОСОБА_1 кримінального правопорушення, пов'язаного з ухиленням від сплати податків.

Крім того, в ході одночасного допиту ревізора ОСОБА_8 та головного бухгалтера ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_6, ревізор ОСОБА_8 вказала, що під час проведення перевірки частина видаткових накладних, надані бухгалтером ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_6, були заповнені кульковою ручкою і можливо в одній з податкових накладних, в т.ч. і по взаємовідносинах з ПОСП ім.Шевченка в графі кількості придбаного зерна в числі не було зазначено коми, в зв'язку з чим виникли розбіжності в кількості зерна пшениці, що і вплинуло на нарахування податків.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх судових інстанцій, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області судовий збір в сумі 5846,40 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун