Ухвала суду № 57369295, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/46913/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - Славутська ОДПІ) про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив про визнання протиправним та скасування наказу Славутської ОДПІ від 21 квітня 2015 року №19-0, поновлення на посаді завідувача сектору доходів і зборів з фізичних осіб Ізяславського відділення Славутської ОДПІ з 22 квітня 2015 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 квітня 2015 року по день винесення судового рішення та відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що посада, яку він обіймав, не скорочувалась, а тому його звільнено незаконно. Крім того, йому не були запропоновані всі наявні вакантні посади у Славутській ОДПІ

В запереченнях на скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначає, що ухвалені судами рішення відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 27 квітня 1994 року позивач безперервно працював в органах Державної податкової служби (в подальшому органах Міндоходів). З 24 липня 2007 року очолював відділ оподаткування фізичних осіб Ізяславської МДПІ. В подальшому назва посади у зв'язку з проведенням реорганізацій, неодноразово змінювалась і з 01 липня 2013 року позивач обіймав посаду завідувача сектору доходів і зборів з фізичних осіб Ізяславського відділення Славутської ОДПІ.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», наказу Славутської ОДПІ від 29 грудня 2014 року №965 «Про реорганізацію Славутської ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області» проведено реорганізацію Славутської ОДПІ та утворено шляхом реорганізації Славутську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Наказом Славутської ОДПІ від 29 грудня 2014 року № 965 «Про реорганізацію Славутської ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області» з метою реалізації постанов Кабінету Міністрів України та наказів Міністерства доходів і зборів України розпочато процедуру реорганізації Славутської ОДПІ. Цим наказом передбачено вжиття комплексу заходів щодо попередження та звільнення працівників відповідно до чинного законодавства; пунктом 3 передбачено затвердження плану заходів, пов'язаних з реорганізацією Славутської ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області. Зокрема, пункт 6 Плану заходів - вивчити та підготувати пропозиції щодо переважних прав на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників; пункт 7 - надати пропозиції щодо вивільнення працівників Славутської ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області комісії з реорганізації Славутської ОДПІ; пункт 8 - попередити працівників про наступне вивільнення згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України після узгодження з профспілковими комітетами; пункт 9 - повідомити в установленому порядку державну службу зайнятості за місцем проживання працівників про їх наступне вивільнення; пункт 10 - призначити в установленому порядку працівників на посади, визначені у штатному розписі Славутської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області; пункт 11 - здійснити в установленому порядку звільнення попереджених працівників у зв'язку із скороченням граничної чисельності згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України; пункт 12 - повідомити в установленому порядку державну службу зайнятості за місцем проживання працівників про їх вивільнення; пункт 18 - забезпечити своєчасне здійснення розрахунків з вивільненими працівниками.

Згідно зі штатними розписами у відповідача мало місце скорочення штатної чисельності працівників зі 116 штатних одиниць станом на 01 січня 2014 року до 109 штатних одиниць станом на 01 січня 2015 року (фактично відбулось скорочення на 7 штатних одиниць). Зокрема, відбулось скорочення декількох посад загалом по Славутській ОДПІ. Безпосередньо в Управлінні доходів і зборів з фізичних осіб - шляхом об'єднання створено Відділ адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ. Істотні зміни відбулись також і безпосередньо в Ізяславському відділенні Славутської ОДПІ - Сектор оподаткування та контролю об'єктів і операцій з чисельністю 4 штатних одиниці перейменовано у Сектор оподаткування юридичних осіб зі штатною чисельністю 3 одиниці; виділився Сектор погашення заборгованостей.

05 лютого 2015 року Славутською ОДПІ надано до державної служби зайнятості звітну інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в якій вказана також і посада позивача.

19 лютого 2015 року позивачу запропоновано рівноцінну (однорідну) посаду - завідувача сектору оподаткування юридичних осіб Ізяславського відділення Славутської ОДПІ, від якої позивач відмовився.

Відповідно до повідомлення №791/10/18.00-20 від 15 квітня 2015 року за підписом Голови профкому Ізяславського відділення Славутської ОДПІ надано згоду на звільнення завідувача сектору доходів і зборів з фізичних осіб Ізяславського відділення Славутської ОДПІ ОСОБА_4 відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з наданням йому гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством. Попередження надано позивачу 05 лютого 2015 року, з яким він ознайомився, про що свідчить його особистий підпис.

Наказом Славутської ОДПІ від 21 квітня 2015 року № 19-о позивача звільнено з займаної посади у зв'язку з реорганізацією і змінами у штатному розписі на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Не погодившись з наказом про звільнення, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України законно, з дотриманням вимог статей 42, 49-2, частини 1 статті 43 КЗпП України; відповідачем проведено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, серед тих, що залишились на роботі, і тих, що звільнені. Враховуючи, що позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків протягом 2013-2014 років, такі обставини давали підстави для висновку про низький рівень його кваліфікації. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Проте, такі висновки судів передчасні.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.

При цьому, при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї х цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

Із змісту судових рішень та матеріалів справи видно, що надаючи оцінку продуктивності праці позивача, порівняльний аналіз з іншими працівниками, що залишились на роботі, в тому числі на посаді, яку займав ОСОБА_4, не проведено. У рішенні апеляційного суду не зазначено мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали про залишення без змін постанови суду першої інстанції; не дана оцінка доводам позивача про те, що відповідачем не надано суду відомостей щодо кваліфікації та продуктивності праці ОСОБА_5, якого переведено з посади завідувача сектору оподаткування юридичних осіб на посаду завідувача сектору доходів і зборів з фізичних осіб Ізяславського відділення Славутської ОДПІ, наявності чи відсутності у нього дисциплінарних стягнень

Відповідно до частини 2 статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав доказів щодо відсутності у ОСОБА_4 переваг для залишення на роботі.

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак