Ухвала суду № 57369200, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/54279/15

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року

у справі №813/4101/14 (876/8905/14)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» (надалі - ТОВ «Броди Агро»)

до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Буська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В червні 2014 року позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Буської ОДПІ №0000182200/687 від 18.02.2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу «Броди Агро» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ«Броди Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо взаєморозрахунків з ПАТ «Тернопільське шляхово-будівельне управління №24» за період з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт №22/22-00/35116440 від 05.02.2014 року.

Поведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. завищена сума податкового кредиту в грудні 2011 року на 58333,00 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за грудень 2012 року в сумі 35095,00 грн., за листопад в сумі 23238,00 грн.

На підставі названого акту Буською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2014 року №0000182200/687, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 87500,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 58333,00 грн. та 29167,00 грн. штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що умовою виникнення у платника права на податковий кредит податкового кредиту з податку на додану вартість є реальне виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судами також встановлено, що між ТОВ «Броди Агро» та ВАТ «Тернопільське ШБУ-24» укладено договір, згідно з яким виконавець повинен виконати роботи по благоустрою виробничих площадок, а замовник прийняти і оплатити роботи.

На підтвердження факту виконання робіт позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2011 року на суму 180075,00 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року, які підписані представниками підприємств і скріплені печатками юридичних осіб.

Вартість виконаних робіт за листопад 2011 року по влаштуванню площадки під зберігання зерна становить 180075,00 грн., значиться і заробітна плата працівників, підтверджується факт використання машин для здійснення робіт і будівельників.

Також, долучено до матеріалів справи довідку про вартість виконаних будівельних робіт та акт приймання виконаних робіт за листопад 2011року по будівництву складу зерна, всього вартість будівельних робіт 169923,13 грн., також зафіксовано витрати на заробітну плату і використання машин для виконання робіт.

На вищевказані роботи контрагентом позивача виписано податкові накладні та надано платіжні доручення, факт оплати за якими не заперечувалось контролюючим органом.

До матеріалів справи долучено позивачем й договір укладений на придбання щебеню, який використовував ПАТ «Тернопільське ШБУ 24» для здійснення робіт, укладений між ТОВ «Броди Агро» і Бродівською станцією колії ДТГО «Львівська залізниця», подорожній лист, товарно-транспортні накладні, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою в с. Клекотів та с. Шнирів, паспорти свердловини на воду,

Крім того, позивачем надано оборотно-сальдову відомість про наявні необоротні активи ПАТ «Тернопільське ШБУ 24», долучено список співробітників у ПАТ «Тернопільському ШБУ 24».

Також встановлено, що у ПАТ «Тернопільського ШБУ 24» наявна ліцензія на здійснення діяльності з будівництва, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ №555056 з строком дії з 06.08.2010 року по 06.08.2015 року.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарських операціях з ПАТ «Тернопільське ШБУ 24», а відтак і про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.12.2015 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір в сумі 2192,40 (дві тисячі сто дев'яносто дві грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030005 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун