Ухвала суду № 57369190, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/5357/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Левицької О.Л.,

представника відповідача: Горбатенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року

у справі № 826/5467/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Альянс Груп»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МД Альянс Груп» (далі - Товариство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2012 року № 00059822-7 та № 00059922-7.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року апеляційну Товариства задоволено: постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 29 травня 2014 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2012 року № 00059822-7 та № 00059922-7.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови слідчого від 19 липня 2012 року, наказу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15 жовтня 2012 року № 1541/22-7 та наказу Інспекції від 12 жовтня 2012 року № 1584, керуючись положеннями підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства, за наслідками якої складено акт перевірки від 26 жовтня 2012 року № 7021/22-7/35892262, згідно з яким позивачем порушено вимоги:

- підпункту 201.4 статті 201, підпункту 201.6 статті 201, підпункту 201.10 статті 201, підпункту 198.3 статті 198 та підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року № 168/704 та пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 114 482, 00 грн. в тому числі по періодах: за березень 2011 року на суму 26 442, 00 грн., за квітень 2011року на суму 54 876, 00 грн., за червень 2011 року на суму 27 557, 00 грн., за жовтень 2011 року на суму 5 607, 00 грн.;

- абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року № 168/704 та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внаслідок чого занижено податку на прибуток на суму 134 299, 00 грн., в тому числі по періодах за І квартал 2011 року, за ІІ квартал 2011 року на суму 94 798, 00 грн. за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 94 798 грн., за ІІ-ІV квартал 2011 року на суму 101 246, 00 грн.

Висновки відповідача про порушення наведених норм ґрунтуються на тому, що первинні бухгалтерські документи укладені між ТОВ «МД Альянс Груп», ТОВ «Еліт консалд» та ТОВ «Вінерком» оформлені з порушенням вимог законодавства, в зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

На підставі наведеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2012 року:

- № 00059922-7, яким Товариству збільшено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 115 885, 00 грн., з яким за основним платежем на суму 114 482, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 403, 00 грн.;

- № 00059822-7, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 34 300, 00 грн., з яким за основним платежем на 134 299, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача про допущення позивачем порушень при формуванні даних податкового обліку із зазначеними вище контрагентами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки реальність та товарність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами доведена позивачем та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Разом з тим, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункту 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з пункту 86.9 статті 86 цього Кодексу разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що у випадках коли перевірка призначена на підставі постанови слідчого, винесеної під час розслідування кримінальної справи, контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, однак податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Проте, вирішуючи спір про скасування податкових повідомлень-рішень, суди першої та апеляційної інстанцій вищевказаного не врахували та не надали оцінки підставам проведення перевірки, не з'ясували чи дотримано податковим органом вимоги пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі № 826/5467/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев М.І. Костенко