Ухвала суду № 57369151, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/30303/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, третя особа - Профспілковий комітет Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2015 року,

встановив:

У червні 2014 року ОСОБА_4 пред'явила даний позов, в якому просила визнати неправомірними дії Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука в частині утримання за період з 10 вересня 2002 року по 25 листопада 2010 року з її заробітної плати профспілкових внесків, стягнути з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука грошові кошти в сумі 3373,60 грн., які утримано в якості профспілкових внесків з її заробітної плати за період з 10 вересня 2002 року по 25 листопада 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 10 вересня 2002 року по 25 листопада 2010 року вона працювала у Виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука. У квітні 2014 року позивачу стало відомо, що з нарахованої їй протягом вказаного періоду заробітної плати відповідач проводив утримання профспілкових внесків. Водночас позивач не пам'ятає, чи подавала відповідну заяву до роботодавця на утримання цих внесків, як того вимагає закон.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області в частині утримання за період з 10 вересня 2002 року по 25 листопада 2010 року із заробітної плати ОСОБА_4 профспілкових внесків.

Стягнуто з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області кошти, які було утримано в якості профспілкових внесків із заробітної плати ОСОБА_4 за період з 10 вересня 2002 року по 25 листопада 2010 року в сумі 3373,60 грн.

У касаційній скарзі Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на те, що у матеріалах справи міститься копія протоколу засідання профспілкового комітету Автозаводського райвиконкому №21 від 24 грудня 2002 року, що підтверджує факт постановлення ОСОБА_4 на профспілковий облік із подальшим відрахуванням профспілкових внесків через бухгалтерію.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працювала у Виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області в період з 10 вересня 2002 року по 25 листопада 2010 року.

16 квітня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила повідомити, чи під час роботи у Виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області з її заробітної плати утримувались профспілкові внески, якщо так, то в яких розмірах, а також просила надати копію її заяви про утримання цих внесків за її наявності.

Листом від 20 травня 2014 року № Ш-06-04/302 відповідач надав інформацію про суми утриманих членських профспілкових внесків під час роботи у Виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука, а саме: 2002 рік - не утримувались, 2003 рік - 59,73 грн., 2004 рік - 79,47 грн., 2005 рік - 126,72 грн., 2006 рік - 174,02 грн., 2007 рік - 559,18 грн., 2008 рік - 904,81 грн., 2009 рік - 631,16 грн., 2010 рік - 838,51 грн.

Також цим листом позивачу повідомлено, що заява на утримання членських профспілкових внесків з заробітної плати була передана до архівного відділу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на збереження.

Згідно з листом архівного відділу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 16 червня 2014 року № Ш-35/01-27 заява ОСОБА_4 про утримання членських профспілкових внесків із заробітної плати відсутня. Водночас, у результаті пошуку вказаного документа виявлено протокол засідання профспілкового комітету Автозаводського райвиконкому № 21 від 24 грудня 2002 року «Про постановлення на профспілковий облік» з 01 грудня 2002 року, у тому числі ОСОБА_4 згідно з поданою нею заявою, з подальшим відрахуванням профспілкових внесків через бухгалтерію.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є членом профспілки, протягом усього часу роботи у виконавчому комітеті щомісяця отримувала розрахунковий лист із зазначенням усіх видів нарахувань та утримань, у тому числі, й профспілкових внесків. Оскільки відрахування профспілкових внесків здійснювалось за власним волевиявленням позивача, підстав для їх стягнення судом не встановлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд вважав, що лише наявність письмової заяви працівника підприємства (установи, організації) є підставою для утримання роботодавцем членських профспілкових внесків з заробітної плати працівника. Оскільки наявність такої заяви відповідач не довів, то апеляційний суд дійшов висновку про неправомірність утримання коштів з заробітної плати позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); член профспілки - особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Статтею 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами. Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.

Тобто особа, яка входить до складу профспілки, зобов'язана сплачувати членські внески в силу наведених положень Закону.

Згідно з частиною 3 статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором.

Аналогічні положення містяться у частині 3 статті 249 Кодексу законів про працю України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 була членом профспілки Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, що підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету Автозаводського райвиконкому № 21 про постановлення на профспілковий облік позивача із подальшим відрахуванням профспілкових внесків через бухгалтерію.

Позивач проти цього не заперечувала, її членство в профспілці не оскаржувалось, однак вказувала, що заяви з проханням утримувати з її заробітної плати профспілкові внески відповідачу вона не подавала.

Крім того, відповідно до протоколів засідання профспілкового комітету виконавчого комітету Автозаводського райвиконкому № 22 від 21 вересня 2009 року та № 4 від 29 січня 2010 року позивачу надавалась матеріальна допомога, як члену профспілкової організації.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що під час утримання з ОСОБА_4, як члена профспілкової організації, профвнесків за період з 10 вересня 2002 року по 25 листопада 2010 року відповідач діяв у межах закону, а одна лише відсутність заяви позивача про утримання цих внесків, у зв'язку з її можливою втратою чи знищенням, не може бути підставою для визнання протиправними дій відповідача в цій частині.

Згідно із статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2015 року та залишити в силі постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 квітня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.