Ухвала суду № 57369101, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року м. Київ К/800/3297/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2016 року

по справі №802/3699/15-a

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1)

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (надалі - Вінницька ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 17.06.2015 року №1043-17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» в сумі 25000,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року повернуто скаржнику.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, її представника та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року, в переліку додатків до якої було зазначено, зокрема, квитанція про сплату судового збору, про що Вінницьким апеляційним адміністративним судом було складено відповідний акт від 14.12.2015 року, б/н.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку із невідповідністю апеляційної скарги вимогами ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк до 28.12.2015 року для виконання вимог даної ухвали та усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.

Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги ухвали суду від 14.12.2015 року станом на 18.01.2016 року не виконано.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, який полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 108 встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно супровідного листа Вінницького апеляційного адміністративного суду копію ухвали суду від 14.12.2015 року було направлено ФОП ОСОБА_1 24.12.2015 року.

Проте, в обґрунтування касаційної скарги, ФОП ОСОБА_1, зокрема, зазначає, що ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року нею не отримувалась взагалі та не направлялась на її адресу, що також підтверджується листом Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 року №02.7-12/3968/2016.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 не було отримано копії ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року про залишення апеляційної скарги без руху, остання не знала та не могла знати про наявність цієї ухвали та не змогла виконати вимоги зазначеної ухвали, що позбавило її права апеляційного оскарження судового рішення.

Крім того, слід зазначити те, що при обмеженні апеляційного та касаційного оскарження судових рішень порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950р., яка ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Отже, невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов'язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

Таким чином, повертаючи апеляційну скаргу, судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального закону.

Частинами 2, 4 статті 227 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

У зв'язку з чим, колегія суддів касаційної інстанції для поновлення порушених прав позивача вважає за необхідне вийти за межі касаційних вимог та скасувати ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2016 року й ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року та направити справу до цього ж суду для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун