Ухвала суду № 57368963, 31.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2016 р. м. Київ К/800/43909/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року

у справі № 826/11016/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобудпідряд»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобудпідряд» (далі - ТОВ «Житлобудпідряд»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001162205 від 27 лютого 2013 року та № 0001172205 від 27 лютого 2013 року, а також зобов'язати відповідача відновити в Автоматизованій інформаційній системі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» податкові зобов'язання, податковий кредит та данні з податку на прибуток, що існували до моменту проведення перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано оспорювані акти індивідуальної дії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь ТОВ «Житлобудпідряд» судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Житлобудпідряд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Будкомплекс «Південна зірка» за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт № 85/22.5-07/31282841 від 31 січня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001162205 від 27 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 218 958,00 грн. (175 166,00 грн. - основний платіж, 43 792,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001172205 від 27 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37 587,00 грн. (25 058,00 грн. - основний платіж, 12 529,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні будівельних та монтажних робіт з будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, Голосіївський район, пров. Моторний, 3А, 4, 6, 8, у ПП «Будкомплекс «Південна зірка» за нікчемним правочином.

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на акт № 122/22/35817934 від 16 листопада 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за податковий період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, в якому зазначено про відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування ПП «Будкомплекс «Південна зірка» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думку про здійснення ним діяльності поза межами правового поля.

Скасовуючи оскаржувані акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а також постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року у справі № 826/1074/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року; контрагент ТОВ «Житлобудпідряд» на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; результати придбаних у ПП «Будкомплекс «Південна зірка» робіт у подальшому передано позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія № 1» на виконання договірних зобов'язань.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагента, задіяних у такому процесі) як свідків.

Крім того, в даному випадку необхідно дослідити технічну можливість ПП «Будкомплекс «Південна зірка» виконати спірні роботи з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів) або ж залучення ним третіх осіб для виконання обумовлених робіт, та, як наслідок, понесення відповідних витрат, пов'язаних із таким залученням. При цьому слід перевірити, якими силами та засобами виконувались спірні роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об'єктів, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних робіт тощо.

Судовими інстанціями при вирішенні даного спору не проаналізовано і критерії, якими керувалось ТОВ «Житлобудпідряд» при виборі названого суб'єкта господарювання як субпідрядника, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ПП «Будкомплекс «Південна зірка» виконавцем спірних робіт, не перевірено наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій.

Адже, без встановлення вказаних обставин факт подальшої передачі позивачем результатів розглядуваних робіт ТОВ «Київська будівельна компанія № 1» також не може підтверджувати реальність виконання операцій між ним та ПП «Будкомплекс «Південна зірка», позаяк може свідчити про виконання цих робіт самим позивачем, у тому числі шляхом залучення фізичних осіб без укладення договірних відносин з проведенням неофіційних виплат.

Безпідставно суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті судових актів посилались і на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року у справі № 826/1074/13-а, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року, якою встановлено реальний характер взаємовідносин між ТОВ «Житлобудпідряд» та ПП «Будкомплекс «Південна зірка», позаяк суд під час розгляду кожної конкретної справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку платника та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

За правилами частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позову, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року в частині задоволення позову з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.