Ухвала суду № 57368940, 24.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року м. Київ К/800/45649/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Лосєва А.М.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року

у справі № 817/1615/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)» (далі - ТОВ «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001802342 від 26 квітня 2013 року, № 0001812342 від 26 квітня 2013 року, № 0045001742 від 26 квітня 2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001802342 від 26 квітня 2013 року та № 0001812342 від 26 квітня 2013 року. В решті позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 291,74 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року, ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року та прийняття нового рішення про повну відмову в позові.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 230/22-200/32451624 від 16 квітня 2013 року.

Під час здійснення перевірки з'ясовано, що між позивачем (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ХХІ» (новий кредитор) укладено договори № 10/2 від 01 березня 2012 року та № 10/3 від 01 березня 2012 року про відступлення права вимоги грошових зобов'язань в загальному розмірі 5 792 706,12 грн.

Всю суму переданої заборгованості віднесено товариством до складу інших витрат у першому кварталі 2012 року.

З огляду на наявність у позивача перед ТОВ «АГРО ХХІ» непогашеного грошового боргу в розмірі 5 792 706,12 грн. 22 березня 2012 року між сторонами підписано протокол про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог, яким визнано погашеними наведені вище однорідні грошові вимоги.

Після підписання протоколу про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог усю суму врегульованої заборгованості відображено товариством у складі доходів в декларації з податку на прибуток за перший квартал 2012 року.

Крім того, між ТОВ «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)» (первісний кредитор) та ТОВ «АГРО ХХІ» (новий кредитор) 01 листопада 2012 року укладено договір про відступлення права вимоги грошового боргу в розмірі 360 094,19 грн. Розрахунки між сторонами проведено 12 грудня 2012 року шляхом безготівкового перерахування коштів ТОВ «АГРО ХХІ» на адресу позивача.

Суму переданої заборгованості віднесено товариством до складу інших витрат у податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік з одночасним формуванням і доходів за проведеною операцією.

З урахуванням наведених обставин ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС дійшла висновку про порушення товариством вимог пункту 153.5 статті 153, пункту 188.1 статті 188, підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за операціями з відступлення права вимоги, сум податку на додану вартість, відображених у ціні транспортних послуг, вимоги грошових зобов'язань за поставку яких відступлено позивачем на користь ТОВ «АГРО ХХІ», а також безпідставним неоподаткуванням податком на додану вартість розглядуваних операцій з відступлення права вимоги.

На підставі акту перевірки № 230/22-200/32451624 від 16 квітня 2013 року та з огляду на наведені порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001802342 від 26 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 323 020,50 грн. (215 347,00 грн. - основний платіж, 107 673,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001812342 від 26 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 896 937,50 грн. (597 958,00 грн. - основний платіж, 298 979,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 ПК України відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Як з'ясовано судами, позивачем у розглядуваній ситуації здійснювалось відчуження саме права грошової вимоги на умовах платності. Особливості податкового обліку цієї операції врегульовано пунктом 153.5 статті 153 ПК України, за змістом якого з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами. При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається.

До складу доходів, в свою чергу, включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

З урахуванням наведеної норми, виключення контролюючим органом зі складу фактичної заборгованості, віднесеної позивачем до витрат, податку на додану вартість, відображеного в ціні транспортних послуг, вимоги грошових зобов'язань за поставку яких відступлено на користь ТОВ «АГРО ХХІ», не можна визнати законним.

Цілком об'єктивним є і висновок судових інстанцій про безпідставність доводів контролюючого органу про порушення товариством пункту 188.1 статті 188 ПК України, який визначає базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів (послуг), а не з відступлення права вимоги.

В той час, як за правилами підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

При цьому податкове законодавство не містять вимог щодо суб'єктного складу учасників операцій з відступлення права вимоги. Отже, незалежно від того, чи є учасники відповідних операцій професійними учасниками ринку фінансових послуг, оподаткування таких операцій здійснюється за однаковими правилами.

А відтак, твердження відповідача про те, що від оподаткування податком на додану вартість за наведених обставин звільняються лише операції фінансових установ правильно відхилено судами попередніх інстанцій як необґрунтовані.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Лосєв А.М.