Постанова № 57368165, 15.04.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2016 р.Справа № 914/2170/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівМирутенко О.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Укргазпромбанк (надалі ПАТ Укргазпромбанк) б/н від 30.12.2015р. (вх. № ЛАГС 01-05/116/16 від 12.01.2016р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2015р.

у справі № 914/2170/15

за позовом:ПАТ Укргазпромбанк, м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Галнафтоінвест (надалі ТзОВ Компанія Галнафтоінвест), м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_2, (надалі ОСОБА_2Б.),

с. Наварія, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 4 154 285,81 грн.

за участю учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_3 представник (довіреність № 146 від 29.09.2015р.)

від відповідача: ОСОБА_4 представник (довіреність №16/11-15 від 16.11.2015р.)

від третьої особи: не зявився

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

За клопотанням ПАТ Укргазпромбанк участь у судовому засіданні здійснюється в режимі відеоконференції.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2015р. у справі № 914/2170/15 (головуючий суддя - Мазовіта А.Б., судді Сухович Ю.О., Петрашко М.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ Компанія Галнафтоінвест на користь ПАТ Укргазпромбанк 67,87 грн. пені. Стягнуто з ТзОВ Компанія Галнафтоінвест в користь державного бюджету 1,17 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у ТзОВ Компанія Галнафтоінвест заборгованості перед ПАТ Укргазпромбанк в звязку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені, суд дійшов висновку, що до задоволення підлягає стягнення пеня в розмірі 67,87 грн. за прострочення сплати нарахованих процентів за період з 08.01.2015р. по 08.01.2015р., а в решті відмовив з огляду на те, що у період з 07.04.2015р. по 22.06.2015р. у відповідача не було простроченої заборгованості по кредиту і процентах у звязку із повним виконанням відповідачем 26.03.2015р. своїх зобовязань перед банком шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ Укргазпромбанк подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі зясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не враховано надані ним докази, а відтак, винесено необєктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що спірна заборгованість виникла в звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по кредитному договору, а вимоги ОСОБА_5 до банку про перерахування грошових коштів стосуються зобовязання виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнення коштів. Відтак, відповідач, уклавши із ОСОБА_5 договір відступлення права вимоги, не став кредитором банку й відповідно не набув зустрічних однорідних вимог для подальшого зарахування.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 12.01.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_6, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2016р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 04.02.2016р.

У звязку з перебуванням судді Гнатюк Г.М. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2016р. внесено зміни в склад колегії суддів по розгляду справи № 914/2170/15, замість судді Гнатюк Г.М. введено суддю Якімець Г.Г.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.03.2016р.

У звязку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Кравчук Н.М., розгляд апеляційної скарги 24.03.2016р. не відбувся, в звязку з чим сторони були повідомлені про перенесення справи на 04.04.2016р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.04.2016р.

Скаржник в судовому засідання 15.04.2016р. доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник ТзОВ Компанія Галнафтоінвест в судовому засіданні проти доводів, наведених скаржником, заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_9 особа явку уповноваженого представника в судові засідання жодного разу не забезпечила, причини неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

23.02.2016р. від представника ТзОВ «Омега ОСОБА_9» (як представника відповідача - ОСОБА_4А) на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягів з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців: ТзОВ компанії «Галнафтоінвест» станом на 01.12.2015р. та ТзОВ «Омега ОСОБА_9» станом на 22.02.2016р. У вказаному клопотанні представник ТзОВ «Омега ОСОБА_9» зазначає, що 07.12.2015р. Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ компанії «Галнафтоінвест» у звязку із зміною повного та скороченого найменування на ТзОВ «Омега ОСОБА_9». Крім того, Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ «Омега ОСОБА_9», у звязку із зміною місцезнаходження. З огляду на те, що ідентифікаційний код юридичної особи не змінився, представник просить суд врахувати вищенаведені зміни в установчих документах та зазначати нове найменування відповідача у процесуальних документах по справі № 914/2170/15 замість ТзОВ компанія «Галнафтоінвест» зазначати ТзОВ «Омега ОСОБА_9».

З огляду на викладене та враховуючи те, що відбулась зміна найменування, державна реєстрація якої була проведена належним чином, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та змінити найменування сторони з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Галнафтонівест на Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега ОСОБА_9».

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.10.2012р. між ПАТ Укргазпромбанк (кредитодавець) та ТзОВ Компанія Галнафтоінвест (позичальник) було укладено договір банківського кредиту №55-КЛ/12-Л2, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобовязується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі в розмірі, на умовах та в порядку, що визначені цим договором, а саме: ліміт граничної заборгованості за кредитною лінією (сума кредиту) 4 950 000,00 грн.; строк кредиту (строк кредитування) до 30.09.2014р. включно, повернення кредиту здійснюється частинами в розмірі та в строки згідно графіку повернення кредиту; процентна ставка за користування кредитом 23% річних та ін. (а.с. 12-17 том І).

На виконання умов вищевказаного договору, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 4 950 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2593 від 02.10.2012р., №2352 від 08.10.2012р., №1442 від 16.10.2012р., №233 від 19.10.2012р., №869 від 23.10.2012р., №2237 від 25.10.2012р., №3098 від 30.10.2012р., №738 від 01.11.2012р. (а.с. 25-32 том І).

30.09.2014р. між ПАТ Укргазпромбанк (кредитодавець) та ТзОВ Компанія Галнафтоінвест (позичальник) було укладено додаткову угоду №1 до договору банківського кредиту, якою встановили ліміт заборгованості за кредитною лінією у розмірі 4 100 000,00 грн., змінили строк користування кредитом до 29.09.2015р. та процентну ставку за користування кредитом 26% річних (а.с. 21-22 том І).

Згідно п. 1.2 договору банківського кредиту строк сплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією щомісячно, не пізніше пятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом одночасно з погашенням суми кредиту, але не пізніше кінцевого строку кредиту (строку кредитування).

Відповідно до п. 3.2.12 договору банківського кредиту позичальник зобовязаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом та комісії за договором, незалежно від настання строку виконання зобовязання, в т.ч.:у випадку невиконання позичальником будь-якого зобовязання за цим договором або за будь-яким іншим договором, укладеним з кредитодавцем, погіршення фінансового стану позичальника, наявності інших обставин, що можуть призвести до невиконання або неналежного виконання позичальником зобов»язань за цим договором.

Проте, відповідач в порушення умов договору свої зобовязання щодо поверненню кредиту та сплати процентів за користування кредитом виконав не належним чином, в звязку з чим, 18.05.2015р. ПАТ Укргазпромбанк звернувся до ТзОВ Компанія Галнафтоінвест із письмовою вимогою за вих. №189/14 про повернення в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги простроченої суми кредиту та відсотків в розмірі(а.с. 43-46 том І).

Однак дана вимога була залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення до суду з вимогою про стягнення з ТзОВ Компанія Галнафтоінвест 3 800 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 308 794,51 грн. заборгованості по сплаті процентів та 45 491,30 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязань по кредитному договору.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Зі змісту ст.11 ЦК України вбачається, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, кредитні відносини виникають на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ Укразпромбанк свої зобовязання по видачі кредиту ТзОВ компанія Галнафтоінвест на загальну суму 4 950 000,00 грн. виконало, доказом чого є меморіальні ордери (а.с. 25-32 том І).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як стверджує ПАТ Укразпромбанк, станом на 22.06.2015р. заборгованість ТзОВ компанія Галнафтоінвест перед банком становить 4 154 285,81 грн. (по тілу кредиту згідно кредитного договору в сумі 3 800 000,00 грн., 308 794,51 грн. відсотки за користування кредитом та пеня за прострочку виконання зобовязань в сумі 45 491,30 грн.) (а.с. 7 том І).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Пунктом 4.2.2 кредитного договору сторони погодили, що позичальник має право здійснити дострокове погашення заборгованості по вказаному договору.

Крім того, як зазначалося вище, згідно з п.3.2.12 кредитного договору позичальник зобовязаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобовязання, у випадку, зокрема, погіршення фінансового стану позичальника.

При цьому, умовами кредитного договору не передбачено обставин, за наявності яких у позичальника виникає право достроково повернути кошти за договором, а також не встановлено строку та форми звернення щодо дострокового повернення кредитних коштів, погодження позичальником з банком такого дострокового повернення кредиту.

Таким чином, відповідач як позичальник може реалізувати своє право на дострокове повернення суми кредиту, процентів та інших платежів у будь-який час та у будь-який спосіб, який не суперечить вимогам законодавства та умовам кредитного договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

До матеріалів справи долучено звіти про фінансові результати ТзОВ Компанія Галнафтоінвест за 2013 та 2014 рік, з яких вбачається, що фінансовий стан позичальника у 2014 році погіршився порівняно із фінансовим станом у 2013 році (а.с. 150-153). Так, ні в 2013, ні в 2014 році прибутку не було, а збитки в 2014 році (1730 тис. грн.) зросли у порівнянні з 2013 роком (1493 тис. грн.). Наведене додатково свідчить про настання обовязку ТзОВ Компанія Галнафтоінвест здійснити дострокове погашення кредиту відповідно до п.3.2.12 кредитного договору з 01.10.2012р.

Відповідач стверджує, що зобовязання перед позивачем щодо погашення кредиту за договором банківського кредиту №55-КЛ/12-Л2 від 01.10.2012 р. у сумі 3 800 000,00 грн. по тілу кредиту і 67 884,94 грн. по нарахованих відсотках в силу приписів ст.ст. 598, 601 ЦК України припинилися 26.03.2015р. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2009р. між ВАТ АБ Укразпромбанк (після зміни найменування - ПАТ Укразпромбанк) (банк) та ОСОБА_2 (клієнт) було укладено договір банківського рахунку №10326, згідно якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26203103261 у національній та іноземній валют для розрахунків при здійсненні поточних операцій, визначених законодавством України (а.с. 95-96).

ОСОБА_2 неодноразово звертався до ПАТ Укразпромбанк із заявами про продаж іноземної валюти №1 від 11.02.2015р, №1 від 12.02.2015р., №1 від 13.02.2015р., №1 від 17.02.2015р., №1 від 18.02.2015р., №1 від 19.02.2015р., №1 від 20.02.2015р., що підтверджується відтисками штемпеля банку про їх отримання у вказані дати (а.с. 143-149), однак банком виконані не були, про що свідчить наявність грошових коштів в сумі 180 844,90 доларів США на зазначеному рахунку.

Згідно частин 1, 3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути повязані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

11.03.2015р. між ОСОБА_2 (первісний кредитор) та ТзОВ Компанія Галнафтоінвест (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредитору за плату право вимоги, належне первісному кредитору по договору №10326 банківського рахунку від 06.05.2009р., укладеному між первісним кредитором та ПАТ Укргазпромбанк (банк-боржник) (а.с. 75-76 том І).

Відповідно до п. 1.2. договору про відступлення права вимоги, новий кредитор набуває права вимагати від банку (боржника) виконання зобовязань по договору банківського рахунку №10326 від 06.05.2009р. на суму 180 844,90 доларів США.

Як вбачається із довідки за вих. №112/1/14 від 11.03.2015р., виданої ПАТ Укргазпромбанк, станом на 11.03.2015р. на поточному рахунку ОСОБА_2 залишок коштів становить 180 844,90 доларів США (а.с. 98 том І).

Згідно з п. 2.1. договору відступлення права вимоги первісний кредитор зобовязувався сповістити банк (боржника) про передачу права вимоги.

ТзОВ Компанія Галнафтоінвест повідомило ПАТ Укргазпромбанк про купівлю-продаж права вимоги.

Однак, ПАТ Укргазпромбанк відмовився вчиняти будь-які юридичні дії щодо виконання зобовязань по договору банківського рахунку № 10326 від 06.05.2009р. (а.с. 95-96 том І) на користь ТзОВ Компанія Галнафтоінвест в звязку з тим, що первісний кредитор (ОСОБА_2) не сповістив банк про факт відступлення права вимоги (лист № 621 від 17.03.2015р. а.с. 91-92 том І).

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2015р. ОСОБА_2 звертався до ПАТ Укргазпромбанк із письмовим повідомленням про укладення 11.03.2015р. між ОСОБА_2 та ТзОВ Компанія Галнафтоінвест договору відступлення права вимоги. До вказаного повідомлення було долучено копію договору відступлення права вимоги від 11.03.2015р. (а.с. 97 том І).

Однак, ПАТ Укргазпромбанк листом № 620 від 17.03.2015р. повідомив ОСОБА_2 про неможливість здійснити переказ коштів на підставі заявки, оскільки така заявка не оформлена у відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004р. Банк також звернув увагу на те, що ОСОБА_2 не являється зобовязаною особою перед банком за договором банківського кредиту (а.с. 93 том І).

Крім того, позивач у письмових запереченнях на відзив вказує на неможливість передачі прав і вимог у правовідносинах, які випливають з договору банківського рахунку, оскільки лише власник рахунку має право розпоряджатися коштами на рахунку та отримувати кошти з рахунку, відповідні правовідносини нерозривно повязані з особою клієнта банку/власника рахунку (а.с. 103-107 том І).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобовязаннях, нерозривно повязаних з особою кредитора, зокрема, у зобовязаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю.

Відповідно до пункту 7.1.2. статті 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні поточний рахунок рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобовязується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Проаналізувавши вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що ні статтею 515 ЦК України, ні главою 72 ЦК України, ні Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, ні умовами договору банківського рахунку №10326 від 06.05.2009р. не передбачено заборони на відступлення права вимоги у зобовязанні, яке виникло з договору банківського рахунку та не вказано на необхідність погодження із боржником заміни кредитора.

Посилання позивача на те, що зобовязання, які виникли з договору №10326 банківського рахунку від 06.05.2009р., нерозривно повязані з особою власника рахунку, є безпідставними, оскільки банк зобовязаний зараховувати кошти на рахунок, виконувати розпорядження щодо переказу чи видачі коштів, тобто, вказані зобовязання мають майново-грошовий характер. Процедура ідентифікації власника рахунку є технічною процедурою та не змінює у зобовязанні, яке виникло між сторонами, майново-грошового характеру.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та те, що договір відступлення права вимоги від 11.03.2015р., укладений між ОСОБА_2 та ТзОВ Компанія Галнафтоінвест, є чинним та не визнаний у встановленому порядку недійсним, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідач на підставі вказаного договору 11.03.2015р. набув належне ОСОБА_2 право вимоги за укладеним між позивачем та ОСОБА_2 договором банківського рахунку №10326 від 06.05.2009р. на суму 180 844,90 доларів США. При цьому, ОСОБА_2 та ТзОВ Компанія Галнафтоінвест письмово та належним чином повідомили ПАТ Укргазпромбанк про заміну кредитора у зобовязанні.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з набуттям відповідачем права вимоги до позивача за договором відступлення права вимоги від 11.03.2015р. між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору № 10326 банківського рахунку від 06.05.2009р., які мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку відповідач виступає кредитором позивача за майновою (грошовою) вимогою з розпорядження коштами, що перебувають на рахунку №26203103261 в сумі 180 844,90 доларів США.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015р. №3-34гс15, яка в силу приписів статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування всіма судами України, а також зазначена в постановах Вищого господарського суду України від 15.03.2016р. по справі № 910/20978/15, від 17.11.2015р. по справі №910/8058/15-г.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється в силу положень ст. 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. За правовою природою припинення зобовязання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї сторони. Здійснення зарахування можливе без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони. При цьому, спеціальні вимоги щодо оформлення заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину нормами чинного законодавства не передбачені, а тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобовязань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Наведена правова позиція узгоджується із висновками Вищого господарського суду України, викладених в постановах від 19.02.2015р. по справі №15/191, від 24.03.2015р. по справі №5011-23/14540-2012, від 15.03.2016р. по справі №910/20978/15.

26.03.2015р. ТзОВ Компанія Галнафтоінвест звернулося до ПАТ Укргазпромбанк із заявою за вих. №23/03 про зарахування зустрічних однорідних вимог. У вказаній заяві відповідач, зіславшись на п. 4.4.2. договору банківського кредиту №55-КЛ/12-Л2 від 01.10.2012р. та укладений 11.03.2015 р. між відповідачем та третьою особою договір відступлення права вимоги, просив у відповідності до ст. 601 ЦК України зарахувати зобовязання ПАТ Укргазпромбанк по договору банківського рахунку №10326 від 06.05.2006р. у сумі 180 944,90 доларів США, що по курсу НБУ на момент звернення становить 4 250 001,76 грн. в рахунок погашення кредитних зобовязань відповідача по договору банківського кредиту №55-КЛ/12-Л2 від 01.10.2012р. в сумі 3 800 000,00 грн. по кредиту та в сумі 67 884,94 грн. по відсотках (а.с. 77-78 том І).

Дана заява була отримана банком 26.03.2015р. за вх № 141/14, проте вимоги щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не виконав, зіслався на те, що станом на 26.03.2015р. ОСОБА_2 не надав банку доручення клієнта, у формі належно оформленого розрахункового документа, який би свідчив, про те, що ним предявлена вимога, а відтак свідчив би, що строк виконання зобовязань за договором банківського рахунку № 10326 від 06.05.2009р. настав.

Зі змісту ст. 601 ЦК України, зарахування зустрічних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань та здійснюється за наявності таких умов:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні був боржником в іншому зобов'язанні. Також зарахування можливе у разі однорідності вимог. Однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов'язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Колегія суддів встановила, що заявлені ТзОВ Компанія Галнафтоінвест в заяві №23/03 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.03.2015р. вимоги є зустрічними (відповідач був кредитором позивача за договором банківського рахунку №10326 від 06.05.2009р. та боржником за договором банківського кредиту №55-КЛ/12-Л2 від 01.10.2012р., а позивач був кредитором відповідача за вказаним кредитним договором та боржником за договором банківського рахунку); є однорідними (стосуються грошових коштів).

Станом на 26.03.2015р. строк виконання зобов'язань за заявленими вимогами є таким, що настав: за договором банківського кредиту №55-КЛ/12-Л2 від 02.11.2012р. достроково у зв'язку із поданням заяви про дострокове погашення кредиту та у звязку з настанням обовязку відповідача як позичальника погасити кредит на підставі п.3.2.12 кредитного договору внаслідок погіршення фінансового стану, а за договором банківського рахунку №10326 від 06.05.2009р. з огляду на предявлення ОСОБА_2 заяв про продаж валюти, з огляду на предявлення ТзОВ Компанія Галнафтоінвест 23.03.2015р. вимоги про перерахування на його поточний рахунок коштів в сумі 180 844,90 дол. США, які позивачем виконані не були.

Заперечення представника позивача щодо того, що зобов'язання банку за договором банківського рахунку не мають грошового характеру, а по суті є розрахунково-касовими послугами, які споживаються клієнтом в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а тому не можуть бути предметом зарахування згідно ст.601 ЦК України, суд відхиляє як безпідставні, оскільки зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунку, мають майново-грошовий характер, відтак, у цьому випадку відповідач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.

Отже, у спірних правовідносинах наявні та обґрунтовані умови для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог ТзОВ Компанія Галнафтоінвест та ПАТ Укргазпромбанк.

У зв'язку з чим відповідачем правомірно було реалізовано передбачене ст. 601 ЦК України право та вручено позивачу відповідну заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 3 800 000,00 грн. по тілу кредиту і 67 884,94 грн. по нарахованих відсотках, з огляду на що грошове зобов'язання відповідача за договором банківського кредиту №55-КЛ/12-Л2 від 01.10.2012р. перед позивачем було припинено в силу приписів ст. 601 ЦК України.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували звернення ПАТ Укргазпромбанк до господарського суду за захистом своїх охоронюваних законом прав на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України та докази визнання в судовому порядку недійсним вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог як одностороннього правочину.

Відповідності до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що зобовязання відповідача перед позивачем щодо погашення кредиту за договором банківського кредиту №55-КЛ/12-Л2 від 01.10.2012 р. у сумі 3 800 000,00 грн. по тілу кредиту і 67 884,94 грн. по нарахованих відсотках в силу приписів ст.ст. 598, 601 ЦК України припинилися 26.03.2015р. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відмовляючи у задоволенні даної заяви, позивач посилається на постанову Правління Національного банку України №42/БТ від 22.01.2015р. Про віднесення ПАТ Укргазпромбанк до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку, якою ПАТ Укргазпромбанк встановлено обмеження в діяльності банку, зокрема, передбачено, що погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями ПАТ Укргазпромбанк приймається тільки в грошовій формі (а.с. 126-131 том І).

На думку позивача, проведення зарахування зустрічних вимог не передбачає надходження грошових коштів на рахунки банку. Відтак, приймати погашення заборгованості за договором банківського кредиту №55-КЛ/12-Л2 від 01.10.2012р., починаючи з 22.01.2015р. банк був вправі лише зарахуванням грошових коштів на рахунки. Всі інші способи погашення заборгованості, в тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є такими, що суперечать вимогам постанови Правління НБУ №42/БТ від 22.01.2015р.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 75 Закону України Про банки і банківську діяльність рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Тобто, на законодавчому рівні проблемному банку заборонено використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті, однак, не встановлено заборони здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог клієнтом із банком, який визнаний проблемним за рішенням НБУ. Позивачем не вказано жодної законодавчої норми, яка б передбачала таку заборону.

Крім того, як зазначалося вище, здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, яке можливе без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони.

Відтак, волевиявлення відповідача на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог не залежало від волі позивача та не потребувало його дій щодо прийняття такого зарахування.

Також, колегія суддів враховує той факт, що постанова Правління Національного банку України №42/БТ від 22.01.2015р., якою було віднесено ПАТ Укргазпромбанк до категорії проблемних, була банківською таємницею, а тому не могла бути відомою відповідачу станом на дату подання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.03.2015р.

Разом з тим, проаналізувавши зміст зазначеної Постанови Правління Національного Банку України № 42/БТ від 22.01.2015р., апеляційна інстанція дійшла висновку, що вона не містить прямої заборони і обмеження для банку здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобовязань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 07.04.2015р. №217 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Укргазпромбанк до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 07.04.2015р. №70 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Укргазпромбанк, згідно з яким з 08.04.2015р. у ПАТ Укргазпромбанк запроваджено тимчасову адміністрацію.

Як зазначалося вище, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була вручена відповідачем позивачу 26.03.2015р., тобто до прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації, тому таке зарахування не суперечить п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 800 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 67 884,94 грн. заборгованості по сплаті процентів є безпідставною, оскільки зобовязання відповідача щодо сплати вищевказаних сум припинено 26.03.2015р. у звязку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення 240 909,57 грн. процентів за період з 26.03.2015 р по 22.06.2015р., то враховуючи, що зобовязання по сплаті тіла кредиту в розмірі 3 800 000,00 грн. було виконано відповідачем повністю 26.03.2015р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму, дана вимога до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.1. договору банківського кредиту у разі порушення позичальником зобовязання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій згідно умов цього договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання зобовязання.

Згідно поданого розрахунку, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 18 698,63 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 07.04.2015р. по 22.06.2015р., 19 192,67 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 08.01.2015р. по 22.06.2015р. (а.с. 24 том І).

Судом першої інстанції було здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені, в звязку з чим дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня в розмірі лише 67,87 грн. за прострочення сплати нарахованих процентів за період з 08.01.2015р. по 08.01.2015р., в решті заявленої до стягнення пені підставно відмовити з огляду на те, що, як вже зазначалося вище, у період з 07.04.2015р. по 22.06.2015р. у відповідача не було простроченої заборгованості по кредиту і процентах у звязку із повним виконанням відповідачем 26.03.2015р. своїх зобовязань перед банком шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Пунктом 5.3. договору банківського кредиту сторони узгодили, що у разі порушення позичальником будь-якого зобовязання за цим договором (крім грошових зобовязань) позичальник сплачує штраф у розмірі 0,2% від ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією, що зазначена в п. 1.1.2. договору, за кожен випадок такого порушення.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 7 600,00 грн. за порушення умов страхування майна (а.с. 24 том І).

Відповідно до 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п. п. 3.2.9. договору банківського кредиту позичальник зобовязаний у день укладення договору іпотеки, який забезпечує виконання зобовязань позичальника за цим договором згідно п. 2.4.1. цього договору, здійснити дії щодо страхування на користь кредитодавця зазначених предметів іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування та надати кредитодавцю відповідний договір страхування, а також документи, що підтверджують факт оплати страхового платежу.

Як вбачається із матеріалів справ та не спростовується позивачем, договір іпотеки був укладений 01.10.2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач у заяві від 02.12.2015 р., поданій через канцелярію суду, заявив про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо стягнення суми штрафу, нарахованого позивачем за порушення умов страхування майна (а.с. 167 том І).

Таким чином, позовна давність щодо неустойки у вигляді штрафу, нарахованого позивачем за порушення п. 3.2.9. договору банківського кредиту, розпочинає свій перебіг з 02.10.2012р. та припиняє 01.10.2013р. Позивачем подано позов 06.07.2015р., тобто, більше ніж через рік з дня, коли у позивача виникло право на стягнення штрафу, нарахованого позивачем за порушення п.3.2.9 договору банківського кредиту.

Враховуючи, що представником позивача не було наведено поважних причин пропущення позовної давності, місцевий господарський суд правомірно застосував наслідки пропуску позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафу за порушення п. 3.2.9 договору банківського кредиту та відмовив в цій частині в позові.

Відтак, вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню лише в частині стягнення пені в розмірі 67,87 грн., в решті частині стягнення правомірно відмовлено.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2015р. у справі № 914/2170/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

ОСОБА_1