Рішення № 57367701, 19.04.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.04.2016 Справа № 920/164/16

За позовом: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради, м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «торгівельно-виробнича компанія «Електроопт», м. Суми

про стягнення 4 817 грн. 38 коп.

Суддя Джепа Ю.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність № 22/1 від 04.01.2016)

від відповідача не прибув

За участю секретаря судового засідання Зері Ю.О.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 817 грн. 38 коп., у тому числі 4 116 грн. 00 коп. за невиконання умов договору постачання № 0205 від 05.02.2015, 553 грн. 24 коп. пені, 111 грн. 27коп. інфляційних втрат, 36 грн. 87 коп. суму 3% річних; а також судові витрати, повязані із розглядом справи.

19.04.2016 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Також до початку розгляду справи по суті представником позивача була подана до суду заява № 22/4715 від 15.04.2016 про зміну підстав позову, а також про відмову від позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 36 грн. 87 коп. та інфляційних втрат у розмірі 111 грн. 27 коп., у звязку чим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 4 116 грн. 00 коп., 541 грн. 03 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи, що заява позивача подана ним у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає її до розгляду.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання свого повноважного представника не направив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (у відповідності до положень пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»), тому суд розглядає справу за наявними матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2015 між Комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Електроопт» (відповідачем у справі) був укладений договір постачання № 0205.

Згідно з умовами п. 1.1 цього договору постачальник (відповідач) зобовязався поставити і передати у власність покупця (позивача), а покупець зобовязався прийняти і оплатити на умовах цього договору продукцію, марка, найменування і асортимент якої визначаються специфікаціями, рахунками, накладними.

У розділі 3 договору № 0205 (пункти 3.1-3.3) сторони погодили, що постачання товару здійснюється погодженими партіями на умовах покупця згідно із замовленням. Узгодження умов постачання партії товару і порядок постачання можуть здійснюватись частинами. Постачання товару згідно даного договору відбувається протягом трьох днів з моменту надходження грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок постачальника. Датою постачання товару вважається дата його передачі, вказана у накладній.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що на виконання умов зазначеного договору відповідач надав позивачеві рахунок № 185 від 02.09.2015 на суму 5 134 грн. 80 коп. для оплати вартості продукції, яка становила предмет договору. У свою чергу позивач згідно платіжного доручення № 3813 від 07.09.2015 перерахував на рахунок відповідача вищезазначену суму коштів, що підтверджується наданими копіями відповідних документів.

Однак, як пояснив позивач, і про це не надано аргументованих заперечень відповідача, останній, у порушення взятих на себе договірних зобовязань поставив позивачу товар (наконечник мідний д95) лише на суму 1 018 грн. 80 коп., що підтверджено видатковою накладною № 105 від 18.09.2015, копію якої додано до матеріалів справи. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем порушені зобовязання за договором постачання № 0205 від 05.02.2015 у частині повної та своєчасної передачі товару у власність позивача (має місце недопоставка товару на загальну суму 4 116 грн. 00 коп.)

15.01.2016 позивачем на адресу відповідача був направлений лист-вимога за № 22/266 щодо сплати у семиденний строк суми боргу у розмірі 4 116 грн. 00 коп. та нарахованих позивачем санкцій.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані ним докази, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором не виконує і передачу оплаченого товару не здійснює, хоча договором постачання № 0205 чітко визначений строк, протягом якого відповідач має передати у власність позивача товар, який є предметом цього договору.

У відповідності до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до платіжного доручення № 3813 від 07.09.2015 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 5 134 грн. 80 коп., але товар був отриманий покупцем лише на суму 1 018 грн. 80 коп.

Статтею 693 Цивільного кодексу України покупцю надано право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав цей товар у встановлений строк.

До матеріалів справи позивачем додано копію листа-вимоги №22/266 від 15.01.2016 з вимогою сплатити на його користь 4 166 грн. 00 коп. (сума, на яку відповідачем було недопоставлено товар) та нараховані суми санкцій протягом семи днів з дня отримання цього листа.

Як встановлено в ході судового розгляду, відповідачем товар у обсязі, обумовленому замовленням позивача, переданий останньому не був, як не були і перераховані позивачу кошти, які складають вартість недоотриманого, але оплаченого позивачем товару.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4 116 грн. 00 коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 541 грн. 03 коп. пені, суд зазначає наступне.

Умовами договору постачання від 05.02.2015 передбачено, що за порушення терміну поставки оплаченої продукції більш ніж на 5 днів та у разі постачання неякісного товару або недопостачання продукції покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, за кожен день затримки від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною четвертою статті 231 вищеназваного Кодексу передбачена можливість встановлення штрафних санкцій у випадку невиконання господарського зобовязання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у загальній сумі 541 грн. 03 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Окремо щодо відмови позивача від позову у частині стягнення з відповідача 111 грн. 27 коп. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 36 грн. 87 коп. суд зазначає наступне.

Враховуючи, що відмова позивача від позову в частині стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, не порушує прав та інтересів сторін, суд приймає відмову позивача від позову та припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Прийняти відмову позивача від позовних вимог у частині стягнення з відповідача 111 грн. 27 коп. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 36 грн. 87 коп. та провадження у справі в цій частині припинити.

2.Позов задовольнити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Електроопт» (40000, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 36438041) на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9; код ЄДРПОУ 03352455) 4 116 грн. 00 коп. основного боргу, 541 грн. 03 коп. пені, 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.04.2016.

Суддя Ю.А.Джепа