Рішення № 57367539, 18.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2016р. Справа№ 914/546/16

За позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

про визнання недійсним пунктів ухвали Ради від 15.12.2011р. № 1000.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю №13/08-104 від 28.01.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 1104/вих./448 від 03.07.2015 року.

На розгляд господарського суду Львівської області Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано позов до Львівської міської ради про визнання недійсним пунктів 1-7, 9 ухвали Львівської міської ради від 15.12.2011р. № 1000.

Ухвалою суду від 26.02.2016р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.03.2016р. та відстрочено сплату судового збору до винесення судового рішення у справі за результатами її розгляду.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 14.03.2016р. розгляд справи призначено на 30.03.2016р.

В судовому засіданні 30.03.2016р. з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи оголошено перерву до 18.04.2016р.

04.04.2016р. відповідач подав клопотання по справі (вх. № 14334/16).

15.04.2016р. позивач подав пояснення по справі (вх. № 16560/16).

В судовому засіданні 18.04.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві та поясненнях (вх. № 16560/16 від 15.04.2016), просить позов задоволити повністю.

В судовому засіданні 18.04.2016р. представник відповідача проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. № 13742/16 від 30.03.2016р.).

У судовому засіданні 18.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

Рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.10.2015р. № 60р/к (надалі Рішення) визнано, що внаслідок прийняття Львівською міською радою ухвали від 15.12.2011 № 1000 суб'єкти господарювання, що здійснюють господарську діяльність з торгівлі алкогольними напоями, торгівлі слабоалкогольними напоями та торгівлі пивом у тимчасових спорудах торговельного призначення можуть позбавлятися права здійснювати визначений в ухвалі Львівської міської ради від 15.12.2011 № 1000 сегмент господарської діяльності, на відміну від суб'єктів господарювання - конкурентів, які не позбавлялися ухвалою Львівської міської ради від 15.12.2011 № 1000 можливості здійснювати відповідний сегмент господарської діяльності, тобто, Львівська міська рада створила групі суб'єктів господарювання, родовою ознакою яких є здійснення господарської діяльності з торгівлі алкогольними напоями, торгівлі слабоалкогольними напоями та торгівлі пивом у тимчасових спорудах торговельного призначення, несприятливі умови господарської діяльності порівняно з суб'єктами господарювання - конкурентами, що здійснюють господарську діяльність з торгівлі алкогольними напоями, торгівлі слабоалкогольними напоями та торгівлі пивом у постійних спорудах торговельного призначення, що свідчить про порушення Львівською міською радою законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене абзацом 8 частини 2 статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентної дії органу місцевого самоврядування внаслідок якої групі суб'єктів господарювання створюються несприятливі умови діяльності порівняно з конкурентами.

Згаданим вище Рішенням зобовязано Львівську міську раду протягом одного місяця з дня отримання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане у пункті 1 резолютивної частини рішення, а саме: скасувати пункти 1-7, 9 ухвали Львівської міської ради від 15.12.2011 № 1000.

У Рішенні розяснено можливість оскарження рішення Антимонопольного комітету у двомісячний строк з дня одержання цього рішення.

Рішення було надіслані відповідачу повідомленням 16.10.2015р. Докази надіслання в матеріалах справи.

Зазначене Рішення отримано відповідачем 19.10.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Правом на оскарження Рішення Антимонопольного комітету відповідач не скористався. Відповідних доказів суду не надано.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження Рішення та його виконання.

З листа Львівської міської ради від 31.12.2015р. № 1104-746, яке надійшло позивачу 06.01.2016р. вх. № 5-20 вбачається, що на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради 30.12.2015 Рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.10.2015 № 60р/к відхилено.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України».

Згідно з частинами першою та шостою статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (згідно з положеннями статей 1, 6, 121 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Відповідно ч. 1 ст. 5 «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до частин другої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» надається можливість оскарження Рішення повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються: дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами (абзацом 8 частини 2 статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Судом встановлено, що Рішення отримано відповідачем 19.10.2015р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи. Зобовязано відповідача протягом одного місяця з дня отримання Рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане у пункті 1 резолютивної частини рішення, а саме: скасувати пункти 1-7, 9 ухвали Львівської міської ради від 15.12.2011 № 1000.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю чи розірвання угоди в разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів Антимонопольного комітету України про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, або про розірвання угоди.

Щодо тверджень, відповідача у відзиві про те, що позивач оскаржує не акт органу місцевого самоврядування в частині, а його пункт, які актом органу місцевого самоврядування не є.

Суд зазначає, що визнання недійсними пункти 1-7, 9 ухвали Львівської міської ради від 15.12.2011 № 1000 за своєю природою і є актом органу місцевого самоврядування.

Відповідно ч. 1 та ч.4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.п. 2,10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до частини ч. ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобовязанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законом України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, суд приходить до висновку, про ухвалення спірних пунктів зазначеного рішення Львівської міської ради з порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вбачається з Рішення Антимонопольного комітету України від 16.10.2015р. № 60р/к, яке є обовязковим до виконання.

Правом на оскарження рішення Антимонопольного комітету у двохмісячний строк відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відповідач не скористався. Належних та допустимих доказів оскарження Рішення Антимонопольного комітету суду не надав, а тому на момент прийняття судом судового рішення, Рішення Антимонопольного комітету є чинним і обовязковим до виконання.

Отже, до предмету доказування у цій справі належать обставини, які дають змогу встановити, що відповідачем скасовано пункти 1-7, 9 ухвали Львівської міської ради від 15.12.2011 № 1000.

Відповідачем не подано належних та допустимих доказів виконання Рішення Антимонопольного комітету, щодо скасування пункти 1-7, 9 ухвали Львівської міської ради від 15.12.2011 № 1000, а тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджуються наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до п 9.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» визначено, що у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати, зокрема у рішенні про визнання недійсним акта - його номер і дату видання, назву (за наявності), найменування органу, що видав цей акт, а в разі визнання акта частково недійсним - також його конкретний пункт, абзац, частину, що визнається недійсною.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Суд приходить до висновку, що судові витрати в сумі 1 378,00 грн. на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 5, 6, 121, 22, 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статтями 15, 50, 56, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статтею 40 Господарського кодексу України, статтями 11, 16, 21 Цивільного кодексу України, статтями 22, 33, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними (незаконними) пункти 1-7, 9 Ухвали Львівської міської ради від 15.12.2011 № 1000 «Про обмеження роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) на території м.Львова.

3. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ідентифікаційний код 0767644) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м. Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1 378,00 грн. судового збору.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 25.04.2016р.

Суддя Коссак С.М.