Рішення № 57364221, 18.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1159/16

Головуючий у першій інстанції Груца Є. Є.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Станкевича В.А.

- Ступакова О.А.

при секретарі - Желєзнову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11.11.2015 року по справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 1-5), в якому просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 316 030,66 грн., з яких: тіло кредиту - 295 828,67 грн.; відсотки - 20 201,99 грн. та судові витрати покласти на відповідачку, обґрунтовуючи свої позовні вимоги неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, в результаті чого виникла кредитна заборгованість, та відповідальністю відповідачки, як поручителя за вказаними кредитними зобов'язаннями.

Як зазначено в рішенні суду, представник позивача в судове засідання не з'явився, але направив до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив справу розглядати за його відсутності. Відповідач в судове засідання не з'явився, але написав заяву в якій позов не визнає і просить суд розглянути справу у його відсутність.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11.11.2015 року в позові ПАТ «Дельта Банк» відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11.11.2015 року, в якій просить скасувати рішення суду від 11.11.2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ПАТ «Дельта Банк» в повному обсязі, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення суду необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права.

Іншими учасниками процесу рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні представник відповідачки та третьої особи заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки та третьої особи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 22 серпня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 6180131003/ФКВІП-08, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 72 200 дол. США з розрахунку 11,98 % річних за весь час користування кредитом на строк з 22 серпня 2008 року по 21 серпня 2033 року.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором повністю виконав надавши відповідачеві кредит, розміри та строки передбачені кредитним договором.

Відповідно до ст. 512-519 ЦК України, ст. 92, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», постанови Правління НБУ № 369 «Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку». Відповідно до п. 4.1 якого, в порядку, обсязі та на умовах визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою відповідно договору поруки від 28.08.2008 року між ТОВ «Український промисловий Банк» та відповідачкою по справі ОСОБА_3.

Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником ОСОБА_4 своїх зобов'язань.

Тому позивач просить суд стягнути з поручителя ОСОБА_3 борг за кредитним договором.

В своїх запереченнях ОСОБА_3 позов не визнає і просить суд відмовити позивачу в позові.

Суд першої інстанції вважав, що позов не підлягає задоволенню з тих підстав, що згідно із приписами ч. 4 ст. 559 ЦКУ передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Боржник почав порушувати умови кредитного договору з початку лютого 2015 року та не виконав вимог про погашення заборгованості перед банком, саме з початку лютого у банку виникало право пред'являти вимоги до поручителів щодо погашення заборгованості по кредиту та право на стягнення іпотечного майна.

В супереч ч. 4 ст. 559 ЦКУ банк протягом шести місяців від настання строку на пред'явлення вимоги не пред'явив до поручителів вимог про сплату кредитної заборгованості, тому на початку серпня 2015 року порука за іпотечним договором від 22 серпня 2008 року, суд першої інстанції вважав, припинилась.

Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж 30-денний строк.

Отже, кредитор має пред'явити не позов до суду, а вимогу саме до поручителя. За наявності доказів пред'явлення кредитором вимоги до поручителя впродовж шести місяців з дня виникнення у кредитора права на пред'явлення такої вимоги кредитор має право пред'явити позов до поручителя в межах загальної позовної давності, що становить три роки (ст. 257 ЦК України.)

Оскільки, на думку суду першої інстанції, порука є припиненою, вимоги ПАТ «Дельта Банку» до відповідача, як поручителя, стосовно стягнення суми у розмірі 316 030, 66 грн. не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 512-519, 526, 530, 536, 553, 554, 610, 612, 629, 1046-1050, 1054, 1056 ЦК України,ст. ст. 10, 11, 60, 213-215, ЦПК України, відмовив в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк».

Однак, судова колегія, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов до таких висновків з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду ґрунтуються на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 (третя особа) 22.08.2008 року було укладено кредитний договір № 618-0131003/ФКВІП-08 (а. с. 6-14), відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 79 200 дол. США, з терміном повернення кредиту - 21.08.2033 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 11,98% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 (відповідачка) 22.08.2008 року було укладено договір поруки № 618-0131003/ZФПОР-08 (а. с. 15), відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за вище зазначеним кредитним договором та відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність.

Відповідно до договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 року (а. с. 31-36) до останнього перейшли права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі за вище вказаними.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видавши ОСОБА_4 обумовлену зазначеним кредитним договорам суму кредиту, що не заперечується відповідачкою згідно її заперечень на позов та на апеляційну скаргу і не спростовується доказами по справі.

Станом на 28.07.2015 року, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ОСОБА_4, виникла заборгованість за вказаним кредитним договором, яка складає 316 030,66 грн., з яких: 295 828,67 грн. - тіло кредиту; 20 201,99 грн. - відсотки (а. с. 21), будь-яких заперечень щодо розміру кредитної заборгованості відповідачкою суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (п. 3. договору поруки). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п. 6.2. кредитного договору (а. с. 11) банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту.

За таких обставин, враховуючи вище наведене, позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» обгрунтовані, доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі, а з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню кредитна заборгованість в розмірі 316 030 грн. 66 коп., з яких тіло кредиту - 295 828 грн. 67 коп., відсотки - 20 201 грн. 99 коп.

Також з відповідачки відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 476 грн. 33 коп. (а. с. 85-86, 91, 95) та на користь держави судовий збір в розмірі 3 160 грн. 30 коп., який не був сплачений при поданні позовної заяви.

Висновки суду першої інстанції стосовно того, що боржник почав порушувати умови кредитного договору з початку лютого 2015 року і не виконав вимог про погашення заборгованості перед банком та, саме з початку лютого у банку виникало право пред'являти вимоги до поручителів щодо погашення заборгованості по кредиту та право на стягнення іпотечного майна, тому на початку серпня 2015 року порука за іпотечним договором від 22 серпня 2008 року, припинилась, з посиланням на ч. 4 ст. 559 ЦК України, судова колегія не приймає до уваги.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що боржник почав порушувати умови кредитного договору з початку лютого 2015 року, на що вказує і апелянт в апеляційній скарзі, тому висновки суду ґрунтуються на припущеннях, на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такі докази не надані і суду апеляційної інстанції. Посилання представника відповідача в запереченнях на апеляційну скаргу на звернення в січні-лютому 2015 року ОСОБА_4 до ПАТ «Дельта Банк», не підтверджує виникнення кредитної заборгованості саме з лютого 2015 року, так як це не вбачається з вказаних звернень, докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані.

Також судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що банком пред'явлено позов до ОСОБА_3, як до поручителя відповідно до договору поруки від 22.08.2008 року (а. с. 15), а не як до майнового поручителя.

Тому, за таких обставин, відсутні підстави вважати, що порука відповідачки припинилася, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України, на яку посилалася відповідачка в своїх запереченнях на позов, та недоведеність обставин, на які відповідачка посилалася як на підставу своїх заперечень.

Таким чином, судова колегія, на підставі наведеного, погоджується з доводами апеляційної скарги, і вважає, що рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11.11.2015 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задовольнити та стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 316 030 грн. 66 коп., з яких тіло кредиту - 295 828 грн. 67 коп., відсотки - 20 201 грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 476 грн. 33 коп., а також стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 3 160 грн. 30 коп.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11.11.2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором в сумі 316 030 грн. 66 коп., з яких тіло кредиту - 295 828 грн. 67 коп., відсотки - 20 201 грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 476 грн. 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 3 160 грн. 30 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

В.А. Станкевич

О.А. Ступаков