Ухвала суду № 57363905, 20.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/250/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Сватаненка В.І.

суддів Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Готельно-житловий комплекс» до ОСОБА_2 «Про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги», за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 31 серпня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

30.10.2014 року КП «Готельно-житловий комплекс» звернулись до суду із зазначеним позовом, вимоги по якому у подальшому були уточнені, по якому просили стягнути з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 9121,10 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 199,51 грн., а також інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 3560,51 грн., судовий збір у розмірі 243,60 грн. і витрати за розміщення в пресі оголошення про виклик відповідачів в судове засідання в розмірі 120,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач є наймачем кімнати № 504-б у будинку №7 по вул. Будівельників в м. Южне Одеської області.

Позивач КП «Готельно - житловий комплекс» являється балансоутримувачем і управителем зазначеного будинку та здійснює його утримання та обслуговування, а також приймає від жителів плату за комунальні послуги, для розрахунку з підприємствами, що постачають комунальні послуги. Між позивачем та відповідачем встановлюється зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово - комунальних послуг. Відповідач не сплачує своєчасно та в повному обсязі отримані житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим станом на 01.08.2015 року утворилась заборгованість перед позивачем. Для стягнення вказаної заборгованості позивач звернувся в порядку ст. 96 ЦПК України до суду із заявою про видачу судового наказу. 16.01.2015 року Южним міським судом в прийнятті заяви про видачу судового наказу відмовлено по причині відсутності письмового договору на отримання житлово-комунальних послуг та роз'яснено право на звернення до суду у позовному порядку на підставі ч.2 ст.101 ЦПК України.

Представник позивача до суду не з'явився,надав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 31.08.2015 року позов задоволений, стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Готельно-житловий комплекс» заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 9 121,10 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 199,51 грн., а також інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 3 560,51 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн. і витрати за розміщення в пресі оголошення про виклик відповідачів в судове засідання в розмірі 120,00 грн.

06.11.2015 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, по якій просить рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, на неповне зясування районним судом обставин по справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно дост. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Рішенням Южненської міської ради від 19 грудня 2013 року № 1023-У1 «Про внесення змін до рішення Южненської міської ради від 11 липня 2013 року № 877-У1 «Про перейменування державного комунального підприємства «Торговий центр» в комунальне підприємство «Готельно-житловий комплекс» та затвердження Статуту в новій редакції» з 1 січня 2014 року КП «Готельно-житловий комплекс» здійснює управління майном гуртожитку, розташованого за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Будівельників, 7.

Рішенням Южненської міської ради від 28 березня 2014 року № 1115-У1 «Про залишення гуртожитку, розташованого за адресою: 65481, Україна, Одеська область, м. Южне, вул. Будівельників, 7, у статусі «гуртожиток», КП «Готельно-житловий комплекс» було делеговано право на укладання договорів найму. Виконавцями комунальних послуг визначені КП «Водопостачання та каналізація», ЮМКП «Южтранс», КП тм «Южтеплокомунєнерго».

Рішенням виконавчого комітету Южненської міської ради від 16 січня 2014 року № 1318 «Про закріплення території з прибирання та утримання гуртожитку, розміщеного за адресою: м. Южне, Одеська область, вул.. Будівельників, 7», була закріплена прибудинкова територія гуртожитку.

Таким чином, КП «Готельно-житловий комплекс» являється балансоутримувачем і управління будинку та здійснює його утримання та обслуговування, а також приймає від жителів плату за комунальні послуги, для розрахунку з підприємствами, що постачають комунальні послуги.

Згідно ордеру № 1426 від 5 січня 2011 року, виданий державним підприємством «МТП «Южний», ОСОБА_2 отримав право на вселення в кімнату № 504-б площею 13 кв.м., зазначеного гуртожитку, на проживання на ліжко-місці, а 2 лютого 2012 року отримав постійну реєстрацію у даній кімнаті.

Отже, з цього часу відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг та відповідно у нього виник обовязок про сплату за отримані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Відповідно до ст. 67 ЖК УРСР, плата за комунальні послуги затвердженими в установленому порядку тарифами, а ст. 68 ЖК УРСР визначає, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вноситься щомісяця в строки, встановлені Радою Мiнiстрiв УРСР.

Згідно п. 7 Правил користування приміщенням житлових будинків i гуртожитків, що затверджені постановою Кабінету Мiнiстрiв України від 08.10.1992 року № 572 (в редакції постанови Кабінету Мiнiстрiв України від 24.01.2006 року № 45) власник або наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В порушення зазначених положень законодавства, відповідач не сплачує своєчасно та в повному обсязі отримані житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим станом на 01.08.2015 року за період з січня 2014 року у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 9 121,10 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 199,51 грн., а також інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 3 560,51 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується, що адміністрацією позивача КП «ГЖК» були вжиті всі заходи для повідомлення та отримання оплати від відповідача в добровільному порядку. Неодноразово направлялись попередження про заборгованість, також здійснені телефонні повідомлення, надіслані листи-повідомлення на підприємство, на якому працює боржник, з проханням вжити відповідні заходи. На підприємстві позивача створена комісія по роботі з боржниками, згідно наказу № 18 від 06.08.2014 року. На засіданні, комісією повторно було повідомлено боржника про наявність боргу за комунальні послуги та запропоновано укласти договір на проживання та надання комунальних послуг. Відповідач відмовився від підписання договору, про що свідчить протокол № 21 від 09.01.2015 року.

Також, з матеріалів справи убачається, що з метою стягнення вказаної заборгованості, позивач звертався в порядку ст. 96 ЦПК України до суду із заявою про видачу судового наказу та ухвалою Южного міського суду від 16.01.2015 року, позивачу було відмовлено в прийнятті заяви про видачу судового наказу через відсутність письмового договору на отримання комунальної послуги та роз'яснено щодо можливості звернення до суду у позовному порядку на підставі ч.2 ст.101 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач дійсно ухиляється від повної сплати за отримані ним житлово-комунальні послуги.

Також, колегія суддів погоджується із складеним позивачем розрахунком заборгованості відповідача за житлово-комунальні послуги та підставами такого нарахування.

Плата за поживання в гуртожитку затверджені рішенням виконкому Южненської міської ради № 1516 від 19 червня 2014 року «Про встановлення тарифів комунальному підприємству «Готельно-жжитловий комплекс» на проживання на ліжко-місцях», яким встановлені тарифи на вартість послуг чергових та послуг прання, а рішенням міськвиконкому № 1515 від 19 червня 2014 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які обслуговують КП «Готельно-житловий комплекс», визначена плата за послуги з утримання прибудинкової території».

Отже, ствердження апелянта про те, що нарахування вартості, отриманих ним житлово-комунальних послуг, є безпідставним та необґрунтованим і спростовується наведеними письмовими доказами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, слід вважати правильним нарахування позивачем на визначену заборгованість відповідача за житлово-комунальні послуги 3% річних та індексу інфляції.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посиланнями апелянта на те, що відсутність укладеного ним договору з органом місцевого самоврядування за проживання в гуртожитку, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Наведена думка апелянта не відповідає наведеним нормам права, якими передбачено, що споживачі зобовязані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо фактично користувались ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав позов доведеним та підлягаючим задоволенню.

Колегія суддів вважає, що районний суд, давши оцінку поясненням сторін по справі та на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до правильного обґрунтованого висновку, що твердження позивача є доведеними та підтвердженими, у звязку з чим підлягаючими задоволенню.

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, зясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Висновки суду першої інстанції відповідаютьматеріалам справи та вимогам закону.

Апеляційна скарга не містить доводів, які мають бути підставами для скасування рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є правильним по суті, відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Южного міського суду Одеської області від 31 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

20.04.2016 року м. Одеса