Рішення № 57361616, 22.04.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3379/16-ц

Провадження № 2/127/2312/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2016року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі - продажу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі продажу. Позов мотивовано тим, що відповідно до умов договору купівлі продажу частки житлового будинку від 17.05.2013 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, остання придбала 1/5 частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під №71, що розташований по вул. А.Артинова в м. Вінниці. В пункті 4 зазначеного договору сторони домовились: «Земельна ділянка площею 0,1000га, кадастровий номер 0510136600:02:055:0058, на якій розташована зазначена вище нерухомість, належить на праві спільної сумісної власності продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №755869, виданого 02.10.2008 року управлінням земельних ресурсів у м. Вінниці, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорі оренди землі за №010100100787. За домовленістю сторін земельна ділянка буде відчужуватися за окремим договором, після виділу частки у спільній сумісній власності в строк до 17.11.2013року». Отже, в договорі, сторони передбачили, що частка земельної ділянки може бути предметом відчуження лише після виділу частки у спільній сумісній власності та відповідно реєстрації як окремого обєкта права власності у встановленому чинним законодавством порядку. Проте, при зустрічі у нотаріуса, відповідач відмовилася виконувати пункт 4 договору і відмовилася від розірвання договору за згодою сторін. Оскільки, спірним договором не передбачена можливість розірвання договору на вимогу однієї із сторін ,а відповідач подала позов про визнання за нею права власності на частку земельної ділянки при переході права власності на частку будівлі, то позивач, яка є власником частини земельної ділянки, значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, їй завдана шкода, зокрема мав бути відповідно до п. 4 договору укладений окремий договір відчуження частини земельної ділянки, в звязку з чим договір може бути розірваний в судовому засіданні.Просить розірвати договір купівлі продажу частки житлового будинку від 17.05.2013 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала за обставин викладених в ньому, просила позов задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали, заперечували щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі продажу частки житлового будинку від 17.05.2013 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_1 1/5 частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під №71 по вул. А. Артинова в м. Вінниці (а.с.5,6,7).

Пунктом 4 договору визначено, що земельна ділянка площею 0,1000га, кадастровий номер 0510136600:02:055:0058, на якій розташована зазначена вище нерухомість, належить на праві спільної сумісної власності продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №755869, виданого 02.10.2008 року управлінням земельних ресурсів у м. Вінниці, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №010100100787. За домовленістю сторін земельна ділянка буде відчужуватися за окремим договором, після виділу частки у спільній сумісній власності в строк до 17.11.2013 року.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити,чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі №6-75цс13).

Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановленихчастиною четвертоюцієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Так, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Як вбачається з оскаржуваного договору сторони домовились про вартість частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, яка становить 280000грн., та була сплачена покупцем до підписання даного договору.

Твердження представника позивача про істотне порушення договору, а саме не виконання відповідачем п. 4 договору, суд не бере до уваги, оскільки даним договором вчинявся правочин купівлі продажу 1/5 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, який розташований по вул. А.Артинова, 71 в м. Вінниці, а не купівлі продажу земельної ділянки.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

В п.27 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розяснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправя сторін та враховуючи обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зміст договору купівлі продажу житлового будинку, суд приходить до висновку, що представником позивача в судовому засіданні не доведено істотних порушень відповідачем договору купівлі продажу, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 638, 651, 652 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі - продажу відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: