Ухвала суду № 57361068, 20.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6766/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Добрянського О.І., розглянувши у відкритому судовому в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення про корегування митної вартості та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

27.11.2015 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00266;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 28.08.2015 року №500060001/2015/610140/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно застосовано другорядні методи оформлення товару, визначені п.2 ст.57 МК України, хоча правомірним було застосування основного методу при митному оформленні, а отже було безпідставно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, яким було здійснено коригування митної вартості товару «шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів», в результаті чого вартість товару збільшилася з 127473,34 дол. США на 135256 дол. США.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00266. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості від 28.08.2015 року №500060001/2015/610140/2.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Одеської митниці ДФС 16.02.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 року та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

09.06.2015 року між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та «Inter-Sprint Banden B.V.» (Продавець), Нідерланди, вантажовідправник «Double coin Holdings., LTD», Китай, укладений зовнішньоекономічний договір №NVP-IS/1, відповідно до якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує товар (легкові та вантажні шини в асортименті) у кількості та по цінам, вказаним в Інвойсах. Ціна за товар визначена у дол. США за одиницю товару та вказана у Інвойсі. Сума контракту визначається згідно Інвойсів, умови постави - CIF (Одеса) Інкотермс 2010.

09.06.2015 року між ФОП ОСОБА_3 та «Inter-Sprint Banden B.V.» (Нідерланди) узгоджена проформа №22441 до контракту №NVP-IS/1 від 09.06.2015 року, згідно якої загальна кількість товару склала 638 шт. вартістю 127473,34 дол. США.

На підставі вищезазначеної проформи ФОП ОСОБА_3 здійснив попередню оплату згідно платіжних доручень б/н від 24.06.2015 року, від 28.07.2015 року, від 29.07.2015 року

05.08.2015 року сторони зовнішньоекономічного договору узгодили Інвойс №4810616, в якому визначили найменування, кількість та ціну товару, що узгоджуються із проформою №22441 від 09.06.2015 року.

Для здійснення митного оформлення товару ФОП ОСОБА_3 була подана до Одеської митниці ДФС електронна вантажна митна декларація №500060001/2015/015681 від 25.08.2015 року із додатками (картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародні автомобільні накладні (CMR) №№73,74,75 від 24.08.2015р.; коносамент (Bill of Landing) №ZSZZ139256 від 12.07.2015 року; банківській платіжні документи б/н від 25.06.2015 року, від 28.07.2015 року, від 29.07.2015 року; інвойс №4810616 від 05.08.2015 року; пакувальний лист б/н від 14.07.2015 року; проформа №22441 від 23.07.2015 року; зовнішньоекономічний договір №NVP-IS/1 від 09.06.2015 року; договір про надання послуг митного брокеру №25-05 від 18.05.2015 року; сертифікат відповідності UA1.066.0104216-14 від 02.10.2014 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2761 від 11.08.2015 року; лист-розпорядження б/н від 11.08.2015 року; вагова довідка б/н від 20.08.2015 року). в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору.

28.08.2015 року позивачем від інспектора митного органу було отримано електронне повідомлення, в якому вказано, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та нібито не має всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості. Зокрема, поставка за митною декларацією здійснюється на умовах CIF, Інкотермс-2010, а в поданих документах відсутні страхові документи, що містять відомості про вартість страхування. У зв'язку із цим, позивачу було запропоновано надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; додаткові документи для підтвердження митної вартості.

28.08.2015 року ФОП ОСОБА_3 своїм листом від 28.08.2015 року надав митному органу документ, що підтверджує страхування Товару та прайс-лист Постачальника.

За результатами візуальної перевірки наданих разом із МД документів та співставлення даних, поданих декларантом для здійснення митного контролю та оформлення на етапі контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих у МД №500060001/2015/015681 від 25.08.2015 року, встановлено, що у документах містяться розбіжності, а також надані Підприємцем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, дата транспортного документу - коносаменту від 12.07.2015 року №ZSZZ139256 (гр. 44 ЕМД) передує даті пакувального листа від 14.07.2015 року, тобто завантаження контейнера на морське судно трапилось на 2 дні раніше, ніж вантаж був завантажений у контейнер. При цьому, інвойс №4810616 видано продавцем 05.08.2015 року, тобто майже через місяць після відправлення вантажу, що може свідчити про наявність договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається або про підробку документів.

Також оплата товару здійснена 3-ма платіжними документами, що не виключає можливість наявності інших платіжних документів, умисно не наданих до митного оформлення з метою надання неправдивих відомостей щодо фактичної вартості товару.

Крім того, у додатково наданих документах також встановлено наступні розбіжності: наданий прайс-лист діяв у червні 2015 року, т.б. передує даті інвойсу (05.08.2015 року) на 2 місяці. При цьому, поставки зазначені у прайс-листі не відповідають гроку 20 ЕМД, а прайс-лист не має жодного посилання на дану поставку вантажу. Також другий наданий документ від 10.03.2015 року №111.768.928 не має відношення до вантажу, не має посилання ні на вантаж, ні на контракт, ні на суб'єктів зазначених у гроку 2, 8.

28.08.2015 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесено картку відмови у прийнятті митної декларації №500060001/2015/00266 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610140/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3,13 дол. США за кг - в загальному розмірі 135252 дол. США.

В подальшому, товар випущено у вільний обіг (ВМД №500060001/2015/016069) за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Не погоджуюсь з зазначеними вище діями та рішеннями митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності позовних вимог та відповідно, з неправомірності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту приписів ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 статті 51 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

Так, за правилами ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

А у відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до положень п.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як же вбачається зі змісту ч.1,2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Також, у відповідності до ст.55 МК України, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку ж незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у ч.9 цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

У відповідності до приписів ч.ч.1,3 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є І-й метод - за ціною договору (вартість операції).

Але, при цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені ч.2 ст.58 Митного кодексу України, відповідно до змісту якої, вищевказаної метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст.59,60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу.

Так, як встановлено судами обох інстанцій, інвойс №4810616 від 05.08.2015 року містить інформацію про ціну товару, а також про повну ціну поставки цього товару на зазначених в контракті умовах і не потребує визначення складових митної вартості.

Також, як видно з матеріалів справи, надана декларантом до митного органу проформа до контракту містить інформацію про найменування товару, кількість, ціну, загальну суму до сплати. Тобто, вказані документи містять усі необхідні відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за товар.

У зв'язку із зазначеним, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що у поданих до митного оформлення документах не міститься суттєвих розбіжностей та відповідно, містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Одночасно, при цьому слід вказати, що митним органом, в даному випадку, не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Зокрема, щодо посилань митного органу на те, що оплата за товар здійснена трьома платіжними документами, що не виключає можливість наявності інших платіжних документів, слід зазначити, що ФОП ОСОБА_3 саме на підставі проформи №22441 від 09.06.2015 року здійснив оплату згідно платіжних доручень б/н від 24.06.2015 року, від 28.07.2015 року, від 29.07.2015 року, що, в свою чергу, не було порушенням умов контракту.

Що ж стосується узгодженого Інвойсу №4810616, то слід звернути увагу, що сторони зовнішньоекономічного договору визначили найменування, кількість та ціну товару, також у вказаному інвойсі передбачено, що оплата проводиться у вигляді передплати, яка відбулась 24.06.2015 року, та остаточного розрахунку - 28.07.2015 року та 29.07.2015 року (відповідно до платіжних доручень).

Стосовно посилань митного органу на передування дати завантаження контейнеру на морське судно даті завантаження товару в контейнер, то колегією суддів встановлено, що датою прийняття товару на борт судна - є 13.07.2015 року, яка і зазначена в коносаменті від 12.07.2015 року, а 12.07.2015 року - це дата складання документу Bill of Landing (коносамент). При цьому, дата фактичного завантаження товару в контейнер та дата складання документу «пакувальний лист» можуть відрізнятися. До того ж, слід зазначити, що дані відомості жодним чином не впливають на порядок формування митної вартості.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погоджується і з позицією митного органу про те, що наданий декларантом прайс-лист не містить посилань на умови поставки, вантаж та ін., як підставу для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору.

Так, як вірно було встановлено судом 1-ї інстанції, при розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).

Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. У випадках, коли між сторонами раніше вже було укладено аналогічний договір, комерційна пропозиція (оферта) може містити лише деякі умови. Відносно решти умов робиться посилання на раніше укладений договір. Комерційна пропозиція (оферта) може мати персональні умови і персональні знижки, які зазвичай не розповсюджуються на необмежену кількість потенційних покупців.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. На практиці термін "прейскурант" частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

В комерційній практиці відмінність комерційної пропозиції від прейскуранта (прайс-листа) полягає в його персоналізації обмеженому колу покупців. Відомості, зазначені в комерційній пропозиції продавця, адресовані безпосередньо конкретному покупцю.

З наданого позивачем до митного оформлення документу вбачається, що останній містить відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування певних товарів, ціну, умови поставки та інші відомості. Відсутність на документі посилань на дату поставки саме позивачу жодним чином не нівелює його змісту та обов'язку врахувати при виконанні суб'єктом владних повноважень своїх функцій.

При цьому, такий документ і не повинен містити такі відомості, отже відповідна вимога митного органу є помилковою та необґрунтованою.

До того ж, чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд, про що неодноразово зазначав Вищий адміністративний суд України (ухвала від 26.11.2015 року №К/800/23193/14), у зв'язку із чим, суд критично оцінює відповідне обґрунтування митного органу в якості підстави для сумнівів у митній вартості товару, задекларованого Підприємцем.

Щодо посилань митного органу на те, що документ від 10.03.2015 року №111.768.928 (в якому у графі «Goods insured» зазначено «Car types and other goods belonging to the business of the policyholder»; в графі «Policy holder» - «Inter-Sprint Banden B.V.») не має відношення до вантажу, оскільки не містить посилань ні на вантаж, ні на контракт, ні на суб'єктів, вказаних у гр. 2, 8, що також унеможливлює застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору, то колегія суддів зазначає наступне: в умовах CIF Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» (у редакції від 1 січня 2000 року) термін «CIF» (у перекладі - «вартість, страхування та фрахт») означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Сутність «C» - термінів полягає у звільненні продавця від будь-яких подальших ризиків і витрат після належного виконання ним договору купівлі-продажу шляхом укладення договору перевезення та передання товару перевізникові, а також забезпечення страхування за термінами CIF і CIP.

Існують тільки два терміни, пов'язані із страхуванням, як-от терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця.

Оскільки продавець страхує угоду на користь покупця, він не знає точних вимог останнього. Відповідно до стандартних умов страхування вантажів Інституту лондонських страховиків страхування може здійснюватися з «мінімальним покриттям» за умовами C, із «середнім покриттям» за умовами B і з «найбільш широким покриттям» за умовами A. Оскільки при продажі товарів за терміном CIF покупець може захотіти продати товар у дорозі наступному покупцеві, який, в свою чергу, може захотіти знову перепродати товар, неможливо знати розмір страхового покриття, що задовольнятиме таких наступних покупців, і, таким чином, традиційно за умов CIF обирається мінімальне страхування, з можливістю покупця вимагати від продавця додаткового покриття.

Таким чином, вартість страхування включається до вартості товару, що поставляється на умова CIF. Отже, якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників, про що Вищий адміністративний суд України неодноразово вказав у своїх рішеннях від 28.08.2014р. (справа №826/3364/13-а), 07.10.2014р. (справа №826/528/14) та 16.12.2014р. (справа №826/8398/14). Так, за висновком суду касаційної інстанції, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

При цьому, згідно страхового документу від 10.03.2015 року 111.768.928 власником полісу, тобто особою, що страхує товар, є «Inter-Sprint Bander B.V.» - продавець за контрактом № NVP-IS/1 від 09.06.2015 року, укладеним із ФОП ОСОБА_3

Таким чином, вирішуючи даний спір по суті, окружним судом було правильно встановлено, що Одеська митниця ДФС, в даному випадку, жодним чином не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В матеріалах справи також відсутні будь-які інші докази, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Крім того, відповідач при розгляді справи також не надано жодних достовірних доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Одночасно, беручи до уваги, що митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними Митним кодексом.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу й на те, що Верховний Суд України вже неодноразово, зокрема, в своїй постанові у справі №21-127а15 від 31.03.2015 року, зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, окружним судом вірно встановлено, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження вартості товару не містять жодних суттєвих розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Отже, за таких обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що митним органом, в даному випадку, в порушення приписів митного законодавства було необґрунтовано відмовлено у прийнятті митних декларацій, митному оформленні товарів, а рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон прийняті відповідачем із порушенням встановленої законодавством процедури (ч.3 ст.53, ч.6 ст.54, ч.1 ст.55 МКУ та всупереч правилам, визначеним ст.58 цього Кодексу), без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко