Ухвала суду № 57361062, 20.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 р. Справа № 876/9481/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

У червні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-1831-25 від 05.11.2014 року.

Відповідач у суді першої інстанції позовних вимог не визнав, подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.08.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З цією постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду винесена з неповним з'ясуванням обставин справи, неналежною оцінкою доказів, які мають значення для вирішення справи, в результаті чого суд дійшов хибного висновку та неправильно застосував норми матеріального права, а тому постанова суду від 21.08.2015 р. підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що в оскарженій вимозі відповідача про сплату 5022,52 грн. єдиного внеску не наведено жодного розрахунку суми, не вказано періоду, за який вона нарахована. Також у вимозі відсутні будь-які посилання на акт перевірки, що свідчить про те, що така перевірка, в порушення вимог чинного законодавства України взагалі не була проведена. Крім цього, на думку апелянта, при винесенні Вимоги відповідач керувався нормативно-правовим актом, який втратив чинність.

За результатами апеляційного розгляду справи просить апелянт скасувати постанову суду від 21.08.2015 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Так, судом встановлено, що згідно даних особового рахунку ПП ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2014 року борг відповідача складає 5022,52 грн., в тому числі: 1218,67 грн. за 4 квартал 2013 року, 1267,95 грн. за 1 квартал 2014 року, 1267,95 грн. за 2 квартал 2014 року та 1267,95 грн. за 3 квартал 2014 року (а.с. 20-21).

Тернопільською ОДПІ сформовано та направлено на адресу позивача Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2014 року № Ф-1831-25 зі сплати єдиного внеску у розмірі 5022,52 грн. (а.с. 6).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 цього Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як передбачено п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 цього Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно абз.4 ч.8 ст.9 вказаного Закону, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до п.4.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455, зареєстрованим в МЮ України 19.09.2013 року за №1622/24154, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування: зазначена категорія платників самостійно обчислює суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску на місяць; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Платники можуть сплачувати єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Враховуючи викладене, позивач, як фізична особа підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, є платником єдиного внеску та зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до п.6.3 вказаної вище Інструкції, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: - якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; - якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; - якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається: - платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); - платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Доводи позивача про неможливість направлення йому оскаржуваної вимоги без попереднього проведення перевірки є безпідставними, оскільки вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску лише у випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті, а в даному випадку відповідач донарахування сум єдиного внеску у повідомленнях-розрахунках не здійснював.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що наказ Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстрований у МЮ України 19.09.2013 року за № 1622/24154, визнано таким, що втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, зареєстрованим в МЮ України 07.05.2015 року за №508/26953, відтак на момент винесення оскаржуваної вимоги Інструкція № 455 була чинною.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області № Ф-1831-25 від 05.11.2014 року є правомірною.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду від 21.08.2015 р. винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.04.2016 року.