Ухвала суду № 57360889, 12.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2016 рокусправа № 322/1070/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі № 322/1070/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області, викладену у листі № 1305/03 від 14 серпня 2015 року, щодо призначення та виплати йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправною; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області призначити йому та виплачувати з дня, наступного після відрахування його зі штату Новомиколаївського районного суду Запорізької області, щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі, зазначеному в редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що діяла на момент подачі заяви про відставку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, правовідносини по пенсійному забезпеченню виникають з моменту звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді та при виникненні права на його призначення. Суд першої інстанції зобов'язав відповідача призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, застосувавши Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла на 01.03.2014 року. При цьому, позивач звернувся за призначенням довічного грошового утримання судді у відставці 03.08.2015 року, після виключення його зі складу Новомиколаївського районного суду Запорізької області. Крім того, з 01.06.2015 року не може призначатись щомісячне довічне грошове утримання судді, оскільки пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VII передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що на момент звернення до Вищої ради юстиції з заявою про звільнення з посади судді позивач мав конституційне право виходу у відставку з виплатою, у разі звільнення у відставку, щомісячного грошового утримання у розмірі, визначеному частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла на 01 березня 2014 року. Після набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VII не скасовано положення статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус судів» в редакції від 12 лютого 2015 року, частиною другою якої передбачено право судді у відставці на отримання щомісячного довічного грошового утримання. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права.

Зважаючи на відсутність клопотань від усіх осіб про розгляд справи за їх участю, справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, з 25 березня 1994р. по 03 серпня 2015р. позивач працював суддею Новомиколаївського районного суду Запорізької області, тобто, загальний трудовий стаж позивача на суддівських посадах складає 21 рік 4 місяці та 9 днів, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача. 01 березня 2014 року позивач звернувся до Вищої Ради юстиції з проханням про звільнення з посади судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області у зв"язку з поданням заяви про відставку. 16 липня 2015 року відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України, Верховна Рада України постановила звільнити позивача з посади судді. Наказом голови Новомиколаївського районного суду Запорізької області № 31-к від 03.08.2015 року позивача виключено зі складу Новомиколаївського районного суду Запорізької області, у зв'язку з поданням заяви про відставку. 03 серпня 2015р. позивач звернувся до Управління пенсійного фонду України у Новомиколаївському районі Запорізької області із заявою про призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Листом-відповіддю від 14 серпня 2015 за № 1305/03 позивачу відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання, оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до (серед інших) Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався Законом України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції станом на 01.03.2014 р. та виходив з того, що позивач набув право на відставку 01.03.2014 р., на день подання ним до Вищої ради юстиції України заяви, а тому норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI у редакції станом на 01.03.2014 року (дата подання позивачем до Вищої ради юстиції України заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Пунктом 9 частини 5 статті 126 Конституції України встановлено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Відповідно до частини 6 статті 111 Закону № 2453-VI повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Відповідно до частини 2 статті 138 Закону № 2453-VI суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до п. 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України № 3-1 щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акту Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Отже, законодавством, яке діяло станом на 01.03.2014 р., чітко регламентовано право судді, звільненого з посади у відставку, на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що у позивача є право на отримання щомісячного грошового утримання судді. Несвоєчасний розгляд Вищою радою юстиції та Верховною радою України вказаної заяви позивача відбулося з підстав, незалежних від волевиявлення позивача, а саме у зв'язку з реорганізацією компетентного органу влади - Вищої ради юстиції на підставі Законів України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 р. № 1188-VІІ та Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 р. № 192-VІІ, та жодним чином не впливає на наявність у позивача права на щомісячне грошове утримання судді.

Доводи апелянта про те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VІІ, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки, право позивача на щомісячне довічне грошове утримання суддів виникло 01.03.2014 р., тоді як Закон, на який посилається відповідач, набув чинності лише 01.04.2015 р., а тому, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Слід зазначити, що й у редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка була чинною на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді, тобто 10.08.2015 року, та в редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка діє на теперішній час, регламентовано право судді у відставці на отримання вказаного утримання; дана норма у встановленому законом порядку не скасована та, відповідно, є чинною і підлягає виконанню.

З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для скасування рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді та зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення про призначення позивачу зазначеного утримання.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі № 322/1070/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко