Постанова № 57360869, 22.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2016 року № 826/16560/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Груп ЛТД»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2015 р. № 0002642205,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл Груп ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2015 р. № 0002642205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 21.07.2015 р. № 885/26-53-22-05-21/31485605 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 03.08.2015 р. № 0002642205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 337 343,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що первинними документами позивача не підтверджується реальність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Паритет Партнер».

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 25.11.2015 р. за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено виїзну документальну перевірку ТОВ «Ойл Груп ЛТД» з питань правильності відображення у податковому обліку податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Мегаекопром» за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р., ТОВ «Газтрон-Україна», ПП «Крі Сталь» за період з 01.12.2014 р. по 31.03.2015 р., ТОВ «Веста Метаопт» за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р., ПП «Комерцбуд-Д» за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р., ПП «Абсолют Транс» за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р. ПП «Гарант Д» за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р., ТОВ «ТД Агрінол» за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р., ТОВ «Паритет Партнер» за період з 01.02.2015 р. по 31.03.2015 р. та ТОВ «Мега Груп» за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Ойл Груп ЛТД»: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 269 874,00 грн., в тому числі за лютий 2015 р. на суму 95 120,00 грн. та березень 2015 р. на суму 174 754,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 21.07.2015 р. № 885/26-53-22-05-21/31485605 та винесено податкове повідомлення-рішення від 03.08.2015 р. № 0002642205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 337 343,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 269 874,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 67 469,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві надано відповідь від 29.07.2015 р. № 17170/10/26-53-22-05-11, якою висновки акту перевірки від 21.07.2015 р. № 885/26-53-05-21/31485605 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл Груп ЛТД» зареєстровано Відділом державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Дніпровського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві. Взято на податковий облік в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві та зареєстровано платником податку на додану вартість (на час проведення перевірки). Основним видом діяльності товариства є неспеціалізована оптова торгівля.

Як вбачається з акту перевірки, спірні правовідносини виникли у зв'язку із непідтвердженістю господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Паритет Партнер» щодо надання рекламних послуг.

Судом встановлено, що ТОВ «Паритет Партнер» (розповсюджувач) та ТОВ «Ойл Груп ЛТД» (рекламодавець) укладено договір № 1201/2015 про надання рекламних послуг від 12.01.2015 р., відповідно до умов якого розповсюджувач проводить рекламні кампанії в інтересах рекламодавця на рекламоносіях на узгоджених територіях, а рекламодавець приймає та сплачує такі послуги в порядку та на умовах, передбаченим даним договором.

Згідно із п. 1.2 договору умови проведення кожної окремої рекламної кампанії, а саме: тип реклами, тип спеціальних конструкцій, адресна програма, період, вартість та сума проведення кожної рекламної кампанії, оплата послуг розповсюджувача, кількість місць для розміщення, а також особливі умови проведення рекламної кампанії визначаються сторонами в Додатковій угоді до даного договору, яка є невід'ємною частиною даного договору.

За визначеннями термінів даного договору, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Рекламна кампанія - розміщення (розповсюдження) реклами у визначених рекламних місцях протягом конкретного періоду часу.

Рекламне місце - це площа поверхні (інтер'єру) об'єктів, на якій може бути розташована спеціальна конструкція або носій реклами.

Рекламоносії- рекламні щити стаціонарні, рекламні щити, розташовані на висоті (навісні), світлові короби (стаціонарні та навісні), електронні екрани/табло, конструкції з механічною зміною зображення, рекламні тумби, рекламні стенди (з внутрішнім або зовнішнім освітленням), наклейки усіх форматів для наклеювання у вагонах приміських, електро- та пасажирських потягів, технології, пов'язані із спорудами для розміщення реклами, спеціальні стенди, транспаранти, друкована продукція, плакати, буклети, листівки, флаєри, брошури, календарики, праси, проспекти, а також футболки, кепки, інші продукти з логотипом рекламодавця.

Адресна програма - затверджений сторонами перелік адрес рекламних місць для розміщення, розповсюдження реклами.

Контрольний макет - (ескіз, зразок реклами) повнокольоровий оригінал-макет рекламного зображення, яке має розміщуватись.

Згідно із п. 3.2.3 договору розповсюджувач зобов'язується розмістити наданий рекламодавцем рекламний матеріал на умовах та в терміни, передбачені Додатковою угодою, та підтримувати в належному стані у період рекламної кампанії.

Згідно із п. 3.4 договору, рекламодавець зобов'язується, зокрема, надати розповсюджувачу для узгодження контрольний макет і всю необхідну документацію відповідно до вимог чинного законодавства та відомчих актів, що регулюють рекламну діяльність на території України. У разі розміщення спеціальної рекламної конструкції надавати проектно-конструкторську документацію; проводити роботи по розміщенню та монтажу спеціальної рекламної конструкції в присутності працівників причетних підрозділів розповсюджувача згідно із проектною документацією та дотриманням норм техніки безпеки, електробезпеки, пожежної безпеки та санітарних норм; після узгодження контрольного макету передати розповсюджувачу друковані рекламні матеріали, що підлягають розповсюдженню у визначених місцях, розміщенню у рухомому складі та біля вікон кас продажу квитків у відповідності до вимог додаткової угоди тощо; прийняти виконані роботи шляхом підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Додатковою угодою № 1 від 09.02.2015 р. до договору № 1201/2015 про надання рекламних послуг визначено умови проведення рекламної кампанії. Згідно вказаної угоди розповсюдженню підлягають рекламні матеріали щодо брендів товарів (продуктів) промислових мастил (оливи моторної) торгівельних марок Statoil, NRG, Shark. Період проведення рекламної кампанії - лютий 2015 р. Вид реклами: футболки лого 2+0, друкована продукція в асортименті згідно специфікації. Адресна програма: м.Дніпропетровськ, Виставковий комплекс «ТАКО»: «Агро Пром» Національна виставка агротехнологій, період проведення 25.02.2015-27.02.2015; розповсюдження на вулицях і станціях метро м.Київ, м. Дніпропетровськ. Загальна вартість послуг з ПДВ складає 570 720,00 грн. Відповідно до специфікації асортименту розповсюдженню підлягала наступна продукція: футболка, папка фірмова, ручки, плакат, календарики, буклет, листівки, флаєри.

Додатковою угодою № 2 від 02.03.2015 р. до цього ж договору визначено, що розповсюдженню підлягають рекламні матеріали щодо брендів товарів (продуктів) промислових мастил (оливи моторної) торгівельних марок Statoil, NRG, Shark. Період проведення рекламної кампанії - березень 2015 р. Вид реклами: футболки лого 2+0, друкована продукція в асортименті згідно специфікації. Адресна програма: м. Київ, ДП «Премєр експо»: Будтех 2015 13-та Міжнародна спеціалізована виставка. Будівельна, дорожна, горна та спеціальна техніка, обладнання та технології. Період проведення 03.03.2015-05.03.2015; м. Київ, ДП «Прем'єр Експо»: Conmac Ukraine 2015, ХІ Міжнародна виставка Дорожна, будівельна і піднімально-транспортна техніка. Обладнання, машини і механізми для горновидобувальної промисловості. Період проведення 03.03.2015 р. по 05.03.2015 р.; м.Харків, експоцентр «Славянський базар», BuildExpert Міжрегіональна виставка інноваційного будівництва. Період проведення 19.03.2015-22.03.2015. Загальна вартість послуг з ПДВ складає 811 584,00 грн. Відповідно до специфікації асортименту розповсюдженню підлягала наступна продукція: папка фірмова, флаєр.

Додатковою угодою № 3 від 03.03.2015 р. до договору передбачено розповсюдження аналогічних рекламних матеріалів, що й в додаткових угодах № 1, № 2 на загальну суму з ПДВ - 236940,00 грн. Адресна програма: розповсюдження на вулицях і станціях метро м.Київ, м.Харків в березні 2015 р.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг): № 27 від 27.03.2015 р. на суму з ПДВ -811 584,00 грн., № 32 від 31.03.2015 р. на суму з ПДВ - 236 940,00 грн., № 38 від 27.02.2015 р. на суму з ПДВ -570720,00 грн., відповідно до яких ТОВ «Паритет Партнер» надано послуги з розповсюдження рекламних матеріалів.

На виконання вищенаведених робіт (послуг) позивачем надано суду податкові накладні: від 27.03.2015 р. № 27, від 31.03.2015 р. № 32, від 27.02.2015 р. № 38.

В матеріалах справи міститься каталог рекламної продукції, яка підлягала розповсюдженню.

На підтвердження оплати за виконані роботи (надані послуги) позивачем надано суду банківські виписки.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки відповідача зроблені з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Паритет Партнер», зокрема, з огляду на відсутність документів носіїв інформації щодо надання рекламних послуг.

Вирішуючи питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту суд виходить з наступного.

Так, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «Паритет Партнер» за період з 01.02.2015 р. по 31.03.2015 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Так, з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між укладеними договорами та результатом їх виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди, передачу об'єктів.

Позивачем не надано суду доказів затвердження сторонами макетів рекламної продукції; доказів розміщення рекламних матеріалів у місцях, визначених додатковими угодами № 1 від 09.02.2015 р., № 2 від 02.03.2015 р., № 3 від 03.03.2015 р., зокрема, угод щодо оренди відповідних місць, участі у міжнародних виставках у м.Дніпропетровську (виставковий комплекс «ТАКО»: «Агро Пром» Національна виставка агротехнологій); м.Київ, ДП «Премєр експо»: Будтех 2015 13-та Міжнародна спеціалізована виставка. Будівельна, дорожна, горна та спеціальна техніка, обладнання та технології; м. Київ, ДП «Прем'єр Експо»: Conmac Ukraine 2015, ХІ Міжнародна виставка Дорожна, будівельна і піднімально-транспортна техніка.

Надані позивачем банківські виписки вказують на неповну оплату за виконані роботи (отримані послуги) згідно укладеного договору.

Крім того, з наданих позивачем документів не можливо встановити обсяги, види виготовленої та розповсюдженої рекламної продукції, доказів її виготовлення, оскільки укладеним договором № 1201/2015 від 12.01.2015 р., передбачено лише її розповсюдження. Отже, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виготовлення рекламної продукції та її передачі розповсюджувачу, слід дійти висновку про відсутність доказів понесених витрат на виготовлення останньої, а відтак і відсутність об'єкту оподаткування за укладеними правочинами.

Суд не приймає до уваги наданий позивачем каталог рекламних матеріалів, оскільки він не містить відмітки щодо узгодження його сторонами як того вимагають умови договору.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що обов'язковою умовою при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість у відносинах з надання рекламних послуг є основний вид діяльності особи, яка надає такі послуги. Натомість, згідно отриманого судом Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.04.2015 р. вбачається, що основним видом діяльності є консультування з питань комерційної діяльності й керування з огляду на що, суд приходить до висновку про те, що основний вид діяльності ТОВ «Паритет Партнер» не узгоджується із його господарською діяльністю, а тому право на формування податкового кредиту по спірним господарським взаємовідносинам у позивача відсутнє.

Суд також зауважує, що акти прийому-передачі наданих послуг не містять деталізації наданих послуг, зокрема, реквізити додаткових угод до договору, виду реклами, місця проведення рекламної кампанії, періоду, місця розташування рекламних матеріалів.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт (надання послуг) фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - "з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…".

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Позивачем не надано доказів, що отримані від ТОВ «Паритет Партнер» послуги були використані в межах його господарської діяльності, економічну доцільність їх отримання.

Позивачем не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є обґрунтованою. Так, податкова вигода може бути обґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту.

Таким чином, позивачем не доведено, що його господарська діяльність спрямована на отримання економічного ефекту.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять неповний характер, а господарська діяльність товариства не спрямована на настання реальних наслідків.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення послуг (робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальній сумі 269 874,00 грн., в тому числі за лютий 2015 р. на суму 95 120,00 грн. та березень 2015 р. на суму 174 754,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2015 р. № 0002642205, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Груп ЛТД» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Груп ЛТД» решту суму судового збору у сумі 4 384,71 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук