Постанова № 57360837, 19.04.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року 16:56м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4892/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Голубова В.Г.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

прокурора - Снісаренко Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дизель" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Дизель" (надалі по тексту також - ТОВ Фірма "Дизель", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2012 року № 0000862301/905, 0000872301/906.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що господарські взаємовідносини позивача із ПП "АС-Груп", ТОВ "Монолітбудкомплект", ПП "Хімторглайн" та ФОП ОСОБА_4 мали реальний характер та були спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, у зв'язку із чим висновки акту перевірки є безпідставними, а прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дизель" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2016 року рішення попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року справу прийнято до провадження суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року замінено неналежного відповідача Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби, на належного Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту також - Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування письмових заперечень посилалася на висновки позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Фірма "Дизель" з питань взаємовідносин з ПП "АС-Груп", ТОВ "Монолітбудкомплект", ПП "Хімторглайн" та ФОП ОСОБА_4 за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, оформленої актом від 01 червня 2016 року №1584/22-209/30515350. Вважає, що господарські операції позивача з придбання товарів у ПП "АС-Груп", ТОВ "Монолітбудкомплект", ПП "Хімторглайн" та ФОП ОСОБА_4 є безтоварними, оскільки на його думку ТОВ Фірма "Дизель" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

11 березня 2016 року, в судовому засіданні, протокольною ухвалою допущено до участі у справі прокурора прокуратури Полтавської області.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Дизель" (ідентифікаційний код 30515350) зареєстроване 03 вересня 1999 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради, з 20 вересня 1999 року перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ (Комсомольське відділення) та є платником податку на додану вартість з 20 вересня 1999 року /а.с.15-18, т.1/.

У період з 21 травня 2012 року по 25 травня 2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірма «Дизель» з питань взаємовідносин із ПП "АС-Груп", ТОВ "Монолітбудкомплект", ПП "Хімторглайн" та ФОП ОСОБА_4 за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками якої складено акт від 01 червня 2012 року № 1584/22-209/30515350 /а.с.75-84, т.1/.

У висновках зазначеного акту відображено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2, пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 149130 грн 51 коп.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та підпунктів 198.1.1, 198.1.3 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 54357,97 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення рішення:

- № 0000862301/905 від 04 липня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальному розмірі 183742,44 грн /а.с.21, т.1/;

- № 0000872301/906 від 04 липня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 67219,77 грн /а.с.23, т.1/.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив із наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 1.7 статті 1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В абзаці 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Судом встановлено, що між ПП «АС - Груп» (постачальник) та ТОВ Фірма «Дизель» (покупець) укладено договір постачання №2403 від 24 березня 2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Загальна кількість товару, ціна за одиницю, загальна вартість, умови та строки постачання передбачені в рахунку - фактурі (п.1.1, 1.2 Договору) /а.с.127 т.2/.

В ході виконання даного договору ПП «АС - Груп» виписано позивачу податкову накладну №35 від 24 березня 2011 року /а.с.130, т.2/, видаткову накладну №204 від 24 березня 2011 року /а.с.129, т.2/ та рахунок - фактуру від 24 березня 2011 року /а.с.128, т.2/, згідно з якими здійснено поставку товару (втулка рами 195-50-11330 - 3 шт., втулка цафри 195-61-12143 - 10 шт., втулка - 195-61-12161 - 22 шт., втулка 195-63-12640 - 10 шт., штіфт 195-50-11312 - 6 шт., палець 175-893-1440 - 10 шт.) на загальну суму 14436 грн., в тому числі ПДВ - 2406,15 грн.

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначеної податкової накладної позивачем було включено до складу податкового кредиту за березень 2011 року суму ПДВ у розмірі 2406,14 грн та до складу витрат за 1 квартал 2011 року віднесено суму в розмірі 6616,88 грн.

Отриманий від ПП «АС - Груп» товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується витягом з оборотно-сальдової відомості за березень 2011 року /а.с. 10-12, т.3/.

Розрахунок за отриманий товар позивачем проведено шляхом перерахування коштів на банківський рахунок контрагента, в підтвердження чого до матеріалів справи залучено належним чином засвідчені банківські виписки /а.с.132, т.2/.

На підтвердження доставки товару позивачем надано товарно-транспортну накладну №007925 від 24 березня 2011 року, відповідно до якої встановлено, що товар доставлявся ПП ОСОБА_5 автомобілем МАЗ НОМЕР_2 /а.с.131, т.2/.

Посилання відповідача на Акт камеральної перевірки ПП "АС - Груп" від 10 червня 2011 року №3842/15-322/34958348 суд оцінює критично, оскільки перевірка здійснена по взаємовідносинах контрагента з контрагентами на підставі податкової звітності суцільним порядком.

Суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентами контрагента позивача не може мати наслідків для ТОВ Фірма "Дизель", оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання його контрагента.

Також, між ТОВ «Монолітбудкомплект» (постачальник) та ТОВ Фірма «Дизель» (покупець), укладено договір поставки №10201 від 05 травня 2011 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити на умовах договору, товар у комплектації та кількості, що визначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 Договору) /а.с.153, т.2/.

На виконання умов договору ТОВ «Монолітбудкомплект» виписано податкову накладну №28 від 17 травня 2011 року /а.с.156, т.2/, видаткову накладну №235 від 25 травня 2011 року /а.с.157, т.2/, рахунок-фактуру №235 від 16 травня 2011 року /а.с.158, т.2/ згідно з якими здійснено поставку товару (підшипники) на загальну суму 3051,98 грн, у тому числі ПДВ - 508,66 грн.

На підставі вищезазначеної податкової накладної ТОВ Фірма "Дізель" було включено до складу податкового кредиту за травень 2011 року суму ПДВ у розмірі 508,66 грн та до складу витрат за 2 квартал 2011 року віднесено суму в розмірі 1286,91 грн.

Отриманий від ТОВ «Монолітбудкомплект» товар позивачем оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується витягом з оборотно-сальдової відомості за травень 2011 року /а.с. 13-17, т.3/.

Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою, копія якої наявна в матеріалах справи /а.с. 154, т.2/.

На підтвердження доставки товару позивачем надано товарно-транспортну накладну №02АБД від 25 травня 2011 року, відповідно до якої встановлено, що товар доставлявся ПП ОСОБА_5 автомобілем МАЗ НОМЕР_2, причіп НОМЕР_3 /а.с.155, т.2/.

Із акту перевірки № 1584/22-209/30515350 від 01 червня 2012 року суд вбачає, що однією з підстав для висновку ревізора щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства став лист СБУ №66/6/436 від 15 грудня 2011 року, відповідно до змісту якого, аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Монолітбудкомплект» свідчить про системне здійснення його службовими особами формування фіктивного податкового кредиту в особливо великих розмірах та здійснення обготівкування коштів, шляхом відображення безтоварних фінансових операцій з кількома десятками підприємств, організацій.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 24 березня 2016 року Прокуратурою Полтавської області надано інформацію щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань повідомлення, а також витяг з кримінального провадження №32013180090000060 відносно службових осіб ТОВ "Монолітбудкомлект" за ч. 2 статті 364 Кримінального кодексу України щодо незаконного використання службовими особами будівельної ліцензії на підставі підроблених документів для документального відображення будівельних робіт на об'єкті замовника /а.с.191, 214-215, т.2/.

Зазначене кримінальне провадження об'єднано з №32013180090000044, №3201318009000038 за фактом ухилення від сплати податків, службового підроблення та порушення авторських прав службовими особами ТОВ НВФ "СТМ", де ТОВ "Монолітбудкомплект" виступає контрагентом у зазначеного підприємства вигодонабувача.

Згодом, кримінальне провадження №3201318009000038 від 28 лютого 2013 року виділено в окреме провадження, матеріали за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ "Монолітбудкомплект", а саме незаконного використання будівельної ліцензії отриманої на підставі підроблених документів для документального відображення виконання будівельних робіт на об'єктах замовників, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України, та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №32013180090000107 /а.с.222-227, т.2/.

Таким чином, доводи відповідача про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ "Монолітбудкомплект", які ґрунтувалися на інформації викладеній в акті перевірки, яка в свою чергу зазначалася в листі СБУ №66/6/3/436 від 15.12.2011 року, відхиляються судом як безпідставні з огляду на те, що як встановлено в ході розгляду справи жодних належних та допустимих доказів в підтвердження зазначеного відповідачем не надано. Зокрема, постановою слідчого Кременчуцького МУ УМВС в Полтавській області від 27 листопада 2013 року епізод за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України відносно посадових осіб ТОВ "Монолітбудкомплект" провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину /а.с.188-190, т.2/. Крім того, прокурором в судовому засіданні неодноразово надано пояснення, що відносно посадових осіб контрагента позивача - ТОВ "Монолітбудкомплект" не має жодних кримінальних проваджень по факту фіктивного підприємництва та/або по факту ухилення від сплати податків. Також, зазначено, що жодних підстав у прокуратури вважати про наявність ознак ухилення від сплати податків вказаною особою не має.

Щодо зазначення в акті перевірки та тверджень представника відповідача у судовому засіданні про наявність у відповідача Акту перевірки про неможливість перевірки контрагента позивача ТОВ "Монолітбудкомплект", як підставу для висновку про протиправність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях із таким контрагентом, то суд вказує про їх неналежність з огляду на наступне.

В актах про неможливість проведення перевірки може бути зафіксовано лише факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДФС щодо платника податків, в той час, як перевірка реальності господарських операції такого платника податків не здійснюється контролюючим органом, як і не здійснюється перевірка первинних документів такого платника податків та співставлення їх з іншою податковою інформацією. Отже, акт про неможливість проведення перевірки - не може містити висновків про відсутність господарських операцій такого платника податків у визначений період, власне який залишається не перевіреним контролюючим органом.

На жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за місцезнаходженням.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товарів від ТОВ "Монолітбудкомплект", оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, висновки відповідача в частині перевірки позивача по взаємовідносинам із ТОВ "Монолітбудкомплект" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

13 жовтня 2009 року між позивачем та ПП «Хімторглайн» (продавець) укладено договір купівлі - продажу №1, відповідно до умов якого ПП «Хімторглайн» зобов'язаний передати у власність запасні частини до бульдозера Д-355 «Комацу» на суму 133190,76 грн, в тому числі ПДВ - 22198,46 грн, а покупець зобов'язується приймати та оплатити його /а.с.138, т.2/.

В ході виконання договору ПП "Хімторглайн" видано позивачу податкову накладну № 13/10-1 від 13 жовтня 2009 року /а.с.141, т.2/, видаткову накладну №13/10-1 від 13 жовтня 2009 року /а.с.140, т.2/ та рахунок - фактуру №13/10-1 від 13 жовтня 2009 року /а.с.139, т.2/, згідно з якими здійснено поставку запчастин (вал 195-27-12315 - 1 шт., муфта щеплення 195-15-12151 - 1 шт., огорожа 195-27-12661 - 1 шт., палець - 1 шт., підшипник 195-27-12361 - 1 шт., шестерня 195-27-12435 - 1 шт., шестерня 195-27-11242 - 1 шт.,) на загальну суму 133190,76 грн., в тому числі ПДВ - 22198,46 грн.

Отриманий від ПП "Хімторглайн" товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за жовтень 2009 року /а.с.249-250, т.2, а.с.1-2, т.3/.

На підтвердження доставки товару позивачем надано товарно-транспортну накладну від 13 жовтня 2009 року, відповідно до якої встановлено, що товар доставлявся ФОП ОСОБА_7 /а.с.142, т.2/

Також, ТОВ Фірма "Дизель" укладено договір купівлі-продажу №2 від 16 грудня 2009 року з ПП "Хімторглайн", за умовами якого ПП "Хімторглайн" (продавець) зобов'язаний передати у власність запасні частини до бульдозера Д-355 «Комацу» на суму 151789,14 грн, в тому числі ПДВ - 25298,19 грн, а покупець зобов'язується приймати та оплатити його /а.с.133, т.2/.

В ході виконання договору ПП "Хімторглайн" видано позивачу податкову накладну № 16/12-7Д від 16 грудня 2009 року /а.с.136, т.2/, видаткову накладну № 16/12-7Д від 16 грудня 2009 року /а.с.135 ,т.2/ та рахунок - фактуру №16/12-7Д /а.с.134, т.2/, згідно з якими здійснено поставку запчастин (палець поршневий 6127-31-2410 - 3 шт., шарнір універсальний 175-20-00050 - 1 шт., рфд 07102-20607 - 2 шт., з'єднувач 6127-11-5460 - 1 шт., водяний трубопровід 6128-11-6210 - 1шт., генератор 600-821-8910 - 1шт., шестерня 195-27-11242 - 1 шт., огорожа 195-27-12661 - 2 шт., огорожа -195-27-11312 - 2 шт., огорожа 195-30-12233 -2 шт., направляюче колесо - 195-30-00283 - 2 шт.) на загальну суму 151789,14 грн., в тому числі ПДВ - 25298,19 грн.

Отриманий від ПП "Хімторглайн" товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за грудень 2009 року /а.с. 3-9, т.3/.

На підтвердження доставки товару позивачем надано товарно-транспортну накладну від 16 грудня 2009 року, відповідно до якої встановлено, що товар доставлявся ФОП ОСОБА_7 /а.с.137, т.2/.

Розрахунки за договором №1 від 13 жовтня 2009 року та №2 від 16 грудня 2009 року здійснені позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок ПП «Хімторглайн», що відповідачем не заперечується.

У січня 2010 році на виконання усної домовленості про постачання товару ПП «Хімторглайн» позивачу виписано податкову накладну № 11 від 18 січня 2010 року /а.с.145, т.2/, видаткову накладну № 5/1 - 2Д від 19 січня 2010 року /а.с.144, т.2/ та рахунок-фактуру №5/1-2Д від 05 січня 2010 року /а.с.143, т.2/, згідно з якими здійснено поставку товару (розчинник 646 Б/П 20 л, паливо ТС - 100 л) на загальну суму 1075,92 грн., в тому числі ПДВ - 179,32 грн.

Розрахунок за отриманий товар позивачем здійснено шляхом перерахування коштів на поточний рахунок контрагента /а.с.147, т. 2/.

Отриманий від ПП "Хімторглайн" товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за січень 2010 року /а.с.18-19, т.3/.

У грудні 2010 році на виконання усної домовленості про постачання запчастин ПП «Хімторглайн» позивачу виписано податкову накладну № 17/12-2 від 17 грудня 2010 року /а.с.148, т.2/, видаткову накладну № 17/12-2 від 22 грудня 2010 року /а.с.149, т.2/ та рахунок-фактуру №17/12-2 від 17 грудня 2010 року /а.с.148, т.2/, згідно з якими здійснено поставку запчастин (вал поперечний балки 195-50-11312 - 2 шт., втулка рами 195-50-11330 - 4 шт., втулка цафри 195-61-12152 - 10 шт., втулка циліндра 195-61-12161 - 10 шт., втулка циліндра 195-63-12640 - 10 шт., палець відвалу 195-71-11531 - 8 шт., палець відвалу 195-71-21270 - 8 шт., палець гідроциліндра 175-893-1440 - 10 шт., втулка балки - 4 шт.) на загальну суму 16003,20 грн., в тому числі ПДВ - 2667,20 грн.

Розрахунок за отриманий товар позивачем здійснено шляхом перерахування коштів на поточний рахунок контрагента /а.с.152/.

На підтвердження доставки товару позивачем надано товарно-транспортну накладну від 22 грудня 2010 року, відповідно до якої встановлено, що товар доставлявся ФОП ОСОБА_7 /а.с.151, т.2/.

Отриманий від ПП "Хімторглайн" товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за грудень 2010 року /а.с.14-17, т.3/.

Перевіркою встановлено, що на підставі виписаних ПП "Хімторглан" податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ - 50343,17 грн, в тому числі за жовтень 2009 року на суму 22198,86 грн, за грудень 2009 року в сумі 25298,19 грн, в січні 2010 року на суму 179,32 грн, в грудні 2010 року на суму 2667,20 грн та до складу витрат віднесено 138443,72 грн, в тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 130615,79 грн, за 1 квартал 2010 року на суму 493,13 грн та за 4 квартал 2010 року на суму 7334,80 грн.

Щодо посилання відповідачем в акті перевірки позивача на інформацію про співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів контрагента позивача, як підставу для висновку про протиправність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП "Хімторглайн" суд зазначає наступне.

Згідно п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами п.п.62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань ( п.74.1, п.74.2 ст.74 ПК України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних комп'ютерної автоматизованої інтегрованої інформаційної системи "Податковий блок" без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів, суд вважає безпідставними.

Одним і основних видів діяльності позивача за КВЕД, є ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань, товар, придбаний у ПП "АС-Груп", ТОВ "Монолітбудкомплект", ПП "Хімторглайн", використовувався позивачем у власній господарській діяльності, для виконання договорів на виконання робіт з ремонту та технічного обслуговування техніки KOMATSU, які укладені з ВАТ «Укртранснафта», договорів на технічне обслуговування та ремонту техніки, які укладені з ВАТ «Полтавський ГОК» /а.с.166-172, т.2/.

Також, на підтвердження використання придбаного товару позивачем надано акти приймання-здачі використаних основних матеріалів, запасних частин та деталей підрядника, капітальних ремонтів бульдозерної техніки /а.с.159-165, т.2/

Отже, придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Щодо посилань контролюючого органу на відсутність у ТОВ Фірма "Дизель" товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 року, Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Разом з тим, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між ТОВ «АС-Груп», ПП «Хімторглайн», ТОВ «Монолітбудкомплект» є видаткові та податкові накладні.

З огляду на викладене, та з урахуванням того, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Крім того, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, на підтвердження транспортування товару від ТОВ «АС-Груп», ПП «Хімторглайн», ТОВ «Монолітбудкомплект», які долучені до матеріалів справи.

Щодо зазначення в акті перевірки та тверджень представника відповідача у судовому засіданні про наявність у відповідача Акту перевірки про відсутність у позивача на момент перевірки сертифікатів якості, як підставу для висновку про протиправність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях із таким контрагентом, то суд вказує про їх неналежність з огляду на наступне.

Податковим кодексом України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначають підстави та перелік первинних документів, які дають підстави для виникнення у платника податків права на віднесення сум ПДВ по взаємовідносинах із контрагентами до податкового кредиту. Вказані положення законодавства не містять такої вимоги, як наявність у платника податків станом на момент проведення перевірки сертифікатів якості. Крім того, згідно пояснень представника позивача наданих під час проведення перевірки та під час судового засідання зазначено, що основною діяльністю у спірний період було оптова та роздрібна торгівля запасними частинами та деталями до транспортних засобів, а також їх ремонт на замовлення контрагентів. Одночасно із реалізацією вказаних товарів та/або наданням послуг по ремонту транспортних засобів із використанням вказаних товарів, позивачем передавалися для таких контрагентів сертифікати на товар, отриманні ним при придбанні вказаного товару від інших контрагентів, у тому числі ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "АС - Груп", ТОВ "Хімторглайн" зберігати у себе будь-які сертифікати після здійснення реалізації вказаних товарів він не зобов'язаний.

Крім того, на вимогу суду надати нормативне обґрунтування висновків перевірки щодо відсутності сертифікатів якості продуктів, відповідачем було надано пояснення /а.с.20-22, т.3/, в якому він посилається на Закон України "Про підтвердження відповідності" відносно сертифікатів відповідності. Відносно необхідності наявності у платника податків сертифікатів якості, як підстави для формування позивачем податкового кредиту та віднесення ним сум до валових витрат, як це визначено відповідачем у акті перевірки, - відповідачем ні на вимогу ухвали суду, ні представником відповідача у судових засіданнях не надано жодного нормативного обґрунтування та жодних належних та допустимих доказів його висновків у акті перевірки щодо обов'язкової наявності у позивача сертифікатів якості, як підстави для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Доводи відповідача про відсутність у позивача сертифікатів якості на придбані товари суд вважає такими, що не можуть свідчити про порушення позивачем формування податкового кредиту, оскільки сертифікати якості не належать до первинних бухгалтерських документів, якими оформлюються операції поставки товарів. Крім того, контроль якості поставленого товару стосується прав та обов'язків сторін по договору поставки і не відноситься до компетенції податкового органу, як суб'єкта владних повноважень.

В акті перевірки наявні посилання на акт камеральної перевірки ПП "АС-Груп" від 10 червня 2011 року №3842/16-322/34958348, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомплект" від 28 березня 2012 року №506/22-2/34979064 та акт позапланової виїзної перевірки ПП "Хімторглайн" від 01 червня 2011 року №198/23-10-10-36005841.

З письмових пояснень представника відповідача встановлено, що запити до контролюючих органів за місцезнаходженням реєстрації спірних контрагентів щодо проведення зустрічних звірок не направлялися, оскільки на момент проведення перевірки ТОВ Фірма "Дизель" були наявні акт перевірок/акти про неможливість проведення зустрічних звірок по контрагентам позивача /а.с.20-22, т.3/.

Однак, суд критично ставиться до вказаних тверджень відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 73.3 статі 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі проведення зустрічної звірки.

Відповідно до пункту 73.5. статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Таким чином, висновки наявності чи відсутності господарських відносин між конкретними суб'єктами - у даному випадку безпосередньо позивача із його контрагентами, можуть бути складені податковим органом лише у довідці за наслідками проведення зустрічної звірки шляхом співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (позивача) із даними первинних бухгалтерських та інших документів осіб, реальність господарських операцій між якими потребує перевірки (ПП "Ас-Груп", ТОВ "Монолітбудкомплект", ПП "Хімторглайн") з метою підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У вищевказаних випадках зустрічна звірка фактично не проводилася, відповідні довідки за її результатами не складалися, що не заперечується відповідачем у зв'язку з чим контролюючим органом безпідставно зроблено висновки про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП "Ас-Груп", ТОВ "Монолітбудкомплект", ПП "Хімторглайн" та не підтвердження їх документально.

Крім того, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентами контрагента позивача не може мати наслідків для ТОВ Фірма "Дизель", оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання його контрагента.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість та податком на прибуток приватних підприємств, а саме побудовані на висновках актів про неможливість проведення зустрічних перевірок/актів про проведення перевірок щодо контрагентів позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ПП «АС-Груп», ПП «Хімторглайн» та ТОВ «Монолітбудкомплект» мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат на підставі належним чином оформлених податкових та видаткових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем та прокурором не наведено, а судом не встановлено.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржувані податкове повідомлення-рішення №0000872301/906 від 04 липня 2012 року в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 53257,97 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 12586,80 грн та податкове повідомлення-рішення №0000862301/905 від 04 липня 2012 року в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 146347,51 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 34611,93 грн є неправомірними та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку здійснення господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_4 суд виходить з наступного.

Заперечуючи право позивача на включення суми ПДВ у розмірі 1100 грн по податковому кредиту та віднесення витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей в сумі 2783 грн по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4, відповідач посилався в акті перевірки №1584/22-209/30515350 від 01 червня 2012 року на довідку ДПІ у Московському районі м. Харкова №170/1702/НОМЕР_1 від 29 грудня 2011 року, якою встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за серпень 2011 року між ТОВ "Стройкомплект" та ФОМ ОСОБА_4 на суму 499006 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 83167,67 грн.

В той же час, з метою перевірки реальності та підтвердження фактичності проведення господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_4, судом встановлені наступні обставини.

03 серпня 2011 року між ТОВ Фірма «Дизель» (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (продавець) укладено договір купівлі-продажу №225/1, відповідно до умов якого останній зобов'язаний поставити будматеріали, інструменти в асортименті і кількості згідно накладних, а покупець оплатити товар на умовах договору (п.1.1 Договору) /а.с.181, т.2/.

На виконання умов зазначеного договору ФОП ОСОБА_4 виписано податкову накладну №050 від 03 серпня 2011 року /а.с.184,. т.2/, видаткову накладну №2560 від 23 серпня 2011 року /а.с.183, т.2/, рахунок №My8397 від 02 серпня 2011 року /а.с.182, т.2/, згідно яких здійснено поставку товару (полікарбонат POLYGAL 10х2,10х6м прозор) на загальну суму 6600 грн., в тому числі ПДВ - 1100 грн.

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначеної податкової накладної позивачем було включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму ПДВ у розмірі 1100 грн та до складу витрат за серпень 2011 року віднесено суму в розмірі 2783 грн.

Розрахунок за отриманий товар позивачем здійснено шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_4 /а.с.186, т.2/.

На підтвердження доставки товару позивачем надано товарно-транспортну накладну від 23 серпня 2011 року, відповідно до якої встановлено, що товар доставлявся ПП ОСОБА_5./а.с.185, т.2/.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що товар придбаний в ФОП ОСОБА_4, а саме: полікарбонат POLYGAL, використовувався для ремонтних робіт в приміщенні ТОВ Фірми "Дизель".

Суд, оцінивши з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_4, первинні документи (договір, банківську виписку, податкову та видаткову накладні), дійшов висновку, про те, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з контрагентом оформлялись лише документально.

На неодноразову вимогу адресовану позивачу надати докази на підтвердження щодо економічної доцільності закупівлі полікарбонату POLYGAL та використання у своїй господарській діяльності, останнім надано не було.

Зокрема, позивачем не зазначено та не надано доказів наявності у нього відповідних приміщень, мети з якою здійснено закупівлю товару та доказів фактичного використання або залишку придбаного товару.

Суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи, контролюючого органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

У відповідності до вищезазначених приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи, встановлені обставини, суд погоджується із висновком відповідача про неправомірність включення позивачем вищевказаних сум до складу податкового кредиту та витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4, однак з інших підстав.

Згідно розрахунків застосування штрафних (фінансових) санкцій, наданих відповідачем /а.с.22, 24, т.1/, Кременчуцькою ОДПІ було застосовано до позивача по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4:

- за порушення включення ПДВ у серпні 2011 року на суму 1100 грн штраф у розмірі 275 грн;

- за порушення в частині податку на прибуток приватних підприємств у серпні 2011 року на суму 2783 штраф не застосовувався.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ Фірма "Дизель" в цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дизель" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (Комсомольського відділення) № 0000862301/905 від 04 липня 2012 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю фірми "Дизель" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 180959,44 грн (сто вісімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 44 копійки), в тому числі, за основним платежем в розмірі 146347,51 грн (сто сорок шість тисяч триста сорок сім гривень 51 копійка) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 34611,93 грн (тридцять чотири тисячі шістсот одинадцять гривень 93 копійки).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (Комсомольського відділення) №0000872301/906 від 04 липня 2012 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю фірми "Дизель" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65844,77 грн (шістдесят п'ять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 77 копійки), в тому числі, за основним платежем в розмірі 53257,97 грн (п'ятдесят три тисячі двісті п'ятдесят сім гривень 97 копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 12586,80 грн (дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень 80 копійки).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дизель" (ЄДРПОУ 30515350) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2104,42 грн. (дві тисячі сто чотири гривні 42 копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2016 року.

Суддя І.Г. Ясиновський