Постанова № 57360785, 18.04.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року м.Житомир справа № 806/5280/15

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Бортнік О.Г.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Снісар Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 115,7387 га в оренду для ведення фермерського господарства із земель запасу Іванківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області від 30.03.2015, відмову на яку було надано у листі №19-6-7777.7-6881/25-15 від 27.11.2015;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області негайно повторно розглянути раніше подану заяву ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 115,7387 га в оренду для ведення фермерського господарства із земель запасу Іванківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області від 30.03.2015.

В обґрунтування позову зазначає, що рішення відповідача, викладене в листі №19-6-7777.7-6881/25-15 від 27.11.2015 є безпідставним, необґрунтованим та таким, що прямо суперечить нормам чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулась до відповідача із заявою про затвердження документації із землеустрою з правом передачі в оренду терміном на 49 років площею 115,7387 га для ведення фермерського господарства на території Іванківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області від 30.03.2015 (а.с.11).

27 листопада 2015 року за вихідним № 19-6-7777.7-6881/25-15 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (а.с. 7).

Позивач вважає, що дане рішення відповідача є безпідставним та порушує її законні права та інтереси.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України регулюються Законом України, "Про фермерське господарство" від 19.06.2003, № 973-IV (далі - Закон).

Частина 3 ст. 7 Закону визначає, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України (п. 13 ч. 4 "Положення про територіальні органи Держгеокадастру", затвердженого регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015, № 14 ).

Частиною 6. ст. 123 Земельного кодексу України, визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно ч. 10. ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Отже, відповідач діє в межах повноважень, визначених законодавством.

Частиною 13. ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Спеціальним законом, який регулює вказані правовідносини, є Закон України "Про фермерське господарство".

Так, згідно ч. 7. ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" визначено, що у випадку розбіжності між загальним і спеціальним законами перевага надається спеціальному у випадку, якщо він не скасований. В даному випадку Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним у правовідносинах щодо надання земельних ділянок у користування для ведення фермерського господарства.

Згідно Проекту землеустрою щодо відведення 115,7387 га земель в тому числі рілля 79,8836 га, пасовище 35,4771 га та інші 0,3780 га на умовах оренди громадянці ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства із земель запасу Іванківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 (а.с. 13-42).

В судовому засіданні безспірно встановлено, що зазначені земельні ділянки не є єдиним масивом, а тому відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою з підстави невідповідності їх розташування вимогам ч. 7. ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" є правомірною.

Підпунктом 3.4. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками" (далі - Інструкція) визначено, що межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м.

Представником позивача в судовому засіданні не заперечувалось, що виїзду на місцевість для встановлення та закріплення межових знаків в натурі не було.

Системне тлумачення вказаних норм вказує на обов'язкову наявність відомостей про межові знаки у поданому позивачем проекті землеустрою, оскільки наявність поворотних точок є обов'язковою складовою такого проекту.

Твердження представника позивача про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було погоджено відділом Держземагенства Андрушівського району Житомирської області, відтак, відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою є протиправною - не має значення для даної справи, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язкове затвердження погодженого проекту землеустрою.

Доводи представника позивача щодо заборони вимагати додаткові документи при погодженні та затвердженні проекту землеустрою у відповідності до п. 18 ст. 186 Земельного кодексу України, спростовуються матеріалами справи, оскільки листом від 27.11.2015 № 19-6-7777.7-6881/25-15 жодних додаткових документів у позивача не вимагалося.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне Управління Держгеокадастру в Житомирській області діяло у відповідності вимог земельного законодавства та в законодавчо встановленій процедурі набуття права оренди на земельні ділянки.

Керуючись статтями 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Е.Черняхович

Повний текст постанови виготовлено: 22 квітня 2016 р.