Постанова № 57360780, 19.04.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.11

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/82/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шембелян В.С.,

при секретарі судового засідання : Олійник О.А.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лобко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2015 року № 32609-17,-

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 у якому зазначено, що позивач є власником транспортного засобу автомобіля марки ТОYОТА HIGHLANDER (легковий універсал); реєстраційний номер НОМЕР_1; об'єм двигуна 3456, має рік випуску 2011, дата реєстрації 01.02.2013 р.

У грудні 2015 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 32609-17 від 15.06.2015, винесене ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, яким визначено грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн, та одразу сплатив його.

Пізніше проаналізувавши діюче законодавство України, позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів а тому вважає, що податкове повідомлення-рішення № 32609-17 від 15.06.2015 є протиправним, а позивач має право на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням відповідача - суб'єкта владних повноважень шляхом стягнення сум, сплачених в якості транспортного податку.

На обґрунтування доводів посилається на норми Податкового кодексу України та зазначає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

На підставі викладеного, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 32609-17 від 15.06.2015 повністю.

- стягнути з ДПІ у м. Сєвєродонецьку кошти на відшкодування шкоди, завданої її незаконним рішенням на користь ОСОБА_3 у розмірі 25250 гривень.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення в яких зазначив, що відповідно до статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі.

Сума визначеного транспортного податку, відповідно до підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Позивачем сплачено суму податкового зобов'язання відповідно до платіжного доручення від 18.12.2015 у сумі 25000,00 грн, у задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с. 61-63).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

Позивачем є фізична особа ОСОБА_3, громадянин України паспорт серія НОМЕР_3 виданий Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області 31.07.1996 року (а.с.11-13).

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ОСОБА_3, є власником транспортного засобу автомобіля НОМЕР_2; рік випуску 2011, сірого кольору, об'єм двигуна 3456 куб см, дата реєстрації 01.02.2013 року (а.с.9-10).

Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 32609-17 від 15.06.2015 року, яким позивачу визначено за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» кодом платежу 18011000 суму податкового зобов'язання в розмірі 25000 грн. (а.с.7, 76).

Рішенням Сєвєродонецької міської ради шостого скликання № 4288 від 29.01.2015 року були встановлені місцеві податки і збори (а.с.27).

Відповідно до Положення про транспортний податок встановлено платники податку, база оподаткування, об'єкт оподаткування ставки податку та порядок обчислення податку (а.с.28-30).

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року (надалі Закон № 71-VІІІ), яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 26.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб см.

Якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки ТОYОТА HIGHLANDER, 2011 року випуску, зареєстрований на фізичну особу ОСОБА_3, 01.02.2013.

Згідно з підпунктом 267.5.1. пункту 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, який обчислюється як проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватись за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців.

Оскільки автомобіль позивача зареєстрований у 2013 році, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, а базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, тому в 2015 році автомобіль позивача є об'єктом оподаткування відповідно до статті 267 ПК України.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Таким чином, автомобіль марки ТОYОТА HIGHLANDER, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, право власності на який зареєстровано 01.02.2013 року, згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач у даному випадку є платником вказаного податку.

Водночас, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб см. При цьому обов'язок зі сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи з 2015 року.

За змістом цієї норми, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб см. Таким чином, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року.

Закон № 71-VIII не визнаний неконституційним, прийнятий пізніше у часі за норми статті 4 ПК України, тому при подоланні колізій положень нормативно-правового(их) акту(ів) рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, що прийнятий пізніше, у даному випадку Закону № 71-VІІІ.

Правові норми податкового законодавства, на які посилається позивач як на підстави скасування податкового повідомлення-рішення, фактично стосуються чинності вказаного рішення міської ради, яким введено в дію цей місцевий податок.

Так, Рішенням Сєвєродонецької міської ради шостого скликання № 4288 від 29.01.2015 в частині встановлення місцевих податків і зборів, зокрема транспортного податку, введено в дію з 01.01.2015 року. Дане рішення не скасовано і є чинним.

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України в податкового органу відсутні повноваження контролю за органами місцевого самоврядування в частині своєчасності введення місцевих податків, а також право надавати оцінку їх нормативним актам та не застосовувати несвоєчасно введений в дію місцевий податок.

Також суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведені положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію ті закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших

зборів або штрафів.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року прийнятому в справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» (п. 50).

Відтак, введення нового виду податку - «транспортного податку» на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року слід вважати «законним втручанням» держави у мирне володіння майном особи, що узгоджується із практикою Європейський Суд з прав людини.

Щодо посилань позивача, як на підставу неправомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення на те, що при його прийнятті відповідачем порушено приписи підпункту 267.6.2 пункту267.6 статті 267 ПК України, в силу яких податкове повідомлення-рішення про сплату сум податку на відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня базового податкового року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи, податкове повідомлення - рішення від 15.06.2015 №32609-17 вперше направлено позивачу поштою 22.06.2015 р., за адресою: АДРЕСА_1, яка є невірною. Вдруге податкове повідомлення - рішення від 15.06.2015 №32609-17 направлено відповідачем на вірну адресу позивача : АДРЕСА_2, однак конверт повернувся до ДПІ в м. Сєвєродонецьку з приміткою «за закінченням терміну зберігання» 22.09.2015 року. Все ж таки позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 №32609-17 нарочно 09.12.2015. (а.с. 76-78).

Суд вважає за необхідне зазначити, що хоча підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України встановлено термін, до якого податковим органом може бути надіслано повідомлення-рішення про сплату сум транспортного податку, однак Кодексом не передбачено звільнення платника податків від сплати транспортного податку, якщо такий платник підпадає під умови підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України.

Підстави для несплати транспортного податку за базовий податковий період у 2015 році у позивача відсутні, тоді як статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Крім того, підпунктом 267.8.1. пункту 267.8. статті 267 ПК України встановлено, що транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З наведених правових норм вбачається, що обов'язок фізичної особи сплачувати транспортний податок виникає з дня, наступного за днем отримання відповідного повідомлення-рішення та не залежить від дня відправлення такого повідомлення-рішення контролюючим органом.

Доводи позивача, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, також не приймаються до уваги, оскільки, як вже зазначалось вище законодавець не змінює вид податку, а запроваджує новий.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Крім того суд зазначає, що оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та позивач має обов'язок відповідно до статті 267 Податкового кодексу України із сплати транспортного податку, суд вважає, що сплачені ОСОБА_3 кошти в сумі 25250,00 грн. (з урахуванням комісії) поверненню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, сплачений позивачем судовий збір не підлягає поверненню.

Керуючись статтями 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2015 року № 32609-17 - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25 квітня 2016 року.

Суддя В.С. Шембелян