Постанова № 57360751, 25.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 р. Справа № 805/1013/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, в якому просив визнати відмову начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області Циганкової Т.О. від 12.10.2015 року № 06-3709-15 незаконною та зобов'язати начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в межах її повноважень вирішити питання про його звільнення з посади помічника судді Київського районного суду м.Донецька за власним бажанням за ст.38 КЗпП України на підставі його заяви поданої на імя в.о. керівника апарату Київського районного суду м.Донецька днем вступу постанови суду по даній справі в законну силу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з квітня 2009 року по теперішній час працює в апараті Київського районного суду м. Донецька. 06.10.2015 року звернувся до начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з заявою про вирішення питання про його звільнення, на що отримав відмову викладену в листі керівника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 12.10.2015 року № 063709-15.

Вважає відмову необґрунтованою оскільки відповідно до приписів Закону України «Про судоустрій та статус суддів» до обов'язків начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області входить призначення та звільнення керівника апарату місцевого суду, заступника керівника місцевого суду, тому начальник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області повинен відповідати та вирішувати питання про виконання обов'язків керівника апарату у разі його відсутності.

Також зазначає, що відповідач вже більше року не виплачує йому заробітну плату, про що свідчить рішення суду, що блокує його право на достатній життєвий рівень та не звільняючи з посади, позбавляє його права влаштуватися на іншу роботу.

На підставі чого просить суд визнати відмову начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області Циганкової Т.О. від 12.10.2015 року № 06-3709-15 незаконною та зобов'язати начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в межах її повноважень вирішити питання про його звільнення з посади помічника судді Київського районного суду м.Донецька за власним бажанням за ст.38 КЗпП України на підставі його заяви поданої на імя в.о. керівника апарату Київського районного суду м.Донецька днем вступу постанови суду по даній справі в законну силу.

Від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких останній зазначає, що частиною 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Разом з тим, відповідно до статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення.

Частиною 3 статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Отже Законом встановлено порядок прийняття на роботу та звільнення помічників суддів, згідно якого право звільнити помічника судді місцевого суду надано виключно керівнику апарату відповідного суду.

На цих підставах відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, не обґрунтованими і такими, що не підлягає задоволенню. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.

Крім того зазначає, що позивач вже звертався до суду зі схожими позовними вимогами до Київського районного суду м. Донецька, третя особа ТУ ДСЛ України в Донецькій області. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року по адміністративній справі №805/5049/15-а, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач та представник відповідача просили розглянути справу за їх відсутності.

Згідно з положеннями ч.1 ст.122, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

Суд, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

Як вбачається з наданої позивачем копії трудової книжки, з 2009 року позивач працює в апараті Київського районного суду міста Донецька(а.с.7).

Наказом № 45-к від 30.08.2013 року його було призначено за переведенням на посаду помічника судді Київського районного суду міста Донецька (а.с.9).

Тобто, позивач перебуває у трудових відносинах з Київським районним судом міста Донецька.

Відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" з квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей проводиться антитерористична операція.

Активна фаза антитерористичної операції з липня 2014 року проходить у місті Донецьку. З моменту проведення цієї операції територія міста Донецька є тимчасово непідконтрольною українській владі.

Згідно з інформації яка міститься на офіційній сторінці Київського районного суду міста Донецька в мережі Інтернет, з метою збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, роботу Київського районного суду м. Донецька припинено у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя із-за бойових дій, що відбуваються в районі розташування суду (http://kv.dn.court.gov.ua/sud0523/).

Згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Київському районному суду м. Донецька, здійснюється Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Тобто, на теперішні час Київський районний суд міста Донецька не працює та на законодавчому рівні вирішено тільки питання щодо територіальної підсудності справ.

Позивач, 06.10.2015 року звернувся до начальника Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з заявою про вирішення питання про його звільнення з посади помічника судді Київського районного суду міста Донецька (а.с.11)

Листом, за підписом начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, від 12.10.2015 року № 063709-15 позивачу було надано відповідь, в якій роз'яснено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області не є стороною трудового договору, тому не може вирішувати питання щодо звільнення позивача.

На думку позивача, оскільки Київський районний суд міста Донецька не працює та відповідно в ньому не працює керівник апарату, який має право приймати та звільняти з посади працівників суду, тому саме начальник Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області повинен вирішити питання щодо звільнення його з посади помічника судді.

Однак, суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Частиною 3 статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» начальник територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови місцевого суду призначає на посаду керівника апарату місцевого суду, заступника керівника апарату місцевого суду та звільняє їх з посади, за поданням голови місцевого суду застосовує до них заохочення або накладає дисциплінарні стягнення відповідно до закону; присвоює керівнику апарату місцевого суду, його заступнику ранги державного службовця відповідно до законодавства про державну службу.

Пунктом 3 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, затвердженого Головою Державної судової адміністрації України 25.09.2015 року, передбачено, що основним завданням ТУ ДСА України в Донецькій області є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Донецької області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Донецької області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

Загальні підстави припинення трудового договору визначені ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.ст. 38, 39 цього Кодексу).

Згідно з положеннями ч. 1 і ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Частиною 3 статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Отже Законом встановлено порядок прийняття на роботу та звільнення помічників суддів, згідно якого право звільнити помічника судді місцевого суду надано виключно керівнику апарату відповідного суду.

Оскільки позивач перебуває у трудових відносинах з Київським районним судом міста Донецька, а не з Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області, тому у останнього відсутні повноваження щодо звільнення позивача з займаної посади.

Обов'язок звільнення працівників апарату суду діючим законодавством покладено лише на керівника апарату відповідного суду та жодним діючим законодавчим актом не покладено такого обов'язку на начальника Територіального управління Державної судової адміністрації.

При цьому посилання позивача на частину 3 статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою визначено, що начальник територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області за поданням голови місцевого суду призначає на посаду керівника апарату місцевого суду, тому саме начальник територіального управління Державної судової адміністрації України повинен відповідати та вирішувати питання про виконання обов'язків керівника апарату у разі його відсутності є необґрунтованими та наприймаються судом до уваги, оскільки ні Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ні Положенням про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, затвердженого Головою Державної судової адміністрації України 25.09.2015 року не покладено на начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області обов'язок виконувати повноваження керівника апарату суду у разі його відсутності.

Крім того, суд зауважує, що призначення керівника апарату місцевого суду, заступника керівника апарату місцевого суду та звільнення їх з посади відбувається начальником територіального управління Державної судової адміністрації України тільки за поданням голови місцевого суду.

Враховуючи, що Київський районний суд міста Донецька не працює, тому підстав для вирішення самостійно питання щодо призначення керівника апарату чи заступника керівника апарату в цьому суді, без відповідного подання голови, начальник Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області немає.

За таких обставин, враховуючи, що у відповідача відсутні повноваження щодо вирішення питання про звільнення позивача з посади помічника судді Київського районного суду міста Донецька, тому суд приходить висновку про правомірність дій начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо відмови позивачу у вирішення цього питання.

Враховуючи, що відповідачем доведено правомірність своїх, суд не вбачає підстав для визнання його відмови неправомірною та зобов'язання вирішити питання про звільнення позивача, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Разом з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб відповідно до Конституції України та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, визначає Закон України «Про забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі Закон № 1706).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зокрема, абз. 2 ч. 4 ст. 7 Закону № 1706 визначено, що зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення таким працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

Отже, чинним законодавством України визначений позасудовий порядок припинення трудових відносин внутрішньо переміщених осіб, які не звільнилися з роботи, у разі неможливості продовження роботи за попереднім місцем проживання.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, беручи до докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що позивач не звільнений від сплати судового збору, а ухвалою суду від 15 квітня 2016 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, у зв'язку з чим, судовий збір у розмірі 551,20 грн. підлягає стягненню із позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 551,20 грн (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 копійок за наступними реквізитами: отримувач коштів УК/м. Слов'янськ/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37803368; банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області; код банку отримувача (МФО) 834016; рахунок отримувача 31214206784075; код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір, Донецький окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35099148.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова прийнята та підписана в нарадчій кімнаті 25 квітня 2016 року.

Суддя Шувалова Т.О.