Рішення № 57359672, 11.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/5988/15 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 22-ц/783/1989/16 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я. Гірник Т.А.

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, в судовому засіданні в режимі відеоконференції представника позивача ПАТ «ВАБ» - Круглика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором №674/07/03 від 25.12.2007року в сумі 124936,12 грн. солідарно. Вирішено питання судових витрат.

Дане рішення оскаржило ПАТ «ВіЕйБі Банк»

В апеляційній скарзі просять рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог в розмірі 33940,88 грн. та стягнути солідарно заборгованість з ОСОБА_2, ОСОБА_6 у розмірі 33940,88 грн. В іншій частині рішення - залишити без змін. Вважають рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права в результаті неповного з'ясування обставин справи. Зазначають, що ухваливши оскаржуване рішення, судом було фактично позбавлено апелянта права на отримання суми заборгованості у відповідності до умов Кредитного договору та, в свою чергу, звільнено відповідача від встановленої законодавством і умовами Кредитного договору відповідальності за невиконання умов Кредитного договору. Крім цього, зазначають, що ухилення боржником ОСОБА_2 від сплати заборгованості за Кредитним договором, ухвалення рішення судом першої інстанції про часткове задоволення вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» призведе до штучного зменшення ліквідаційної маси, що порушить права Держави в особі Фонду, інших кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк», а також завдасть збитків для держави в особі Фонду гарантування.

В судове засідання, окрім представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, решта особи, що беруть участь у справі (їх представники), - не з'явилися. Однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності представників), зважаючи на те, що такі особи належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду не представлено, зважаючи на ч. 2 ст. 305 ЦПК України та те, що представник позивача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача - в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 1049, 526, 530, 599, 1054, 536, 532, 1066, 612, 613, 624, 553, 554 ЦК України, та задовольняючи позов частково, виходив з того, щостаном на 27.07.2015 року у відповідача ОСОБА_2 як позичальника існує заборгованість перед позивачем за укладеним між ними кредитним договором в розмірі 5988 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно розрахунку становить 132176,24 гривні, і така ним визнається. Крім цього, вказану суму кредиту частково погашено, а саме здійснено два платежі по 3620,06 грн. Тобто така заборгованість до стягнення становить 124936,12 грн. Щодо вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом, то суд вважає безпідставними вимоги позивача по стягнення відсотків, комісії та неустойки за користування кредитом за вказаний позивачем період, оскільки боржником у цей період було вжито всіх необхідних заходів для належного виконання зобов'язання. Однак у зв'язку із зміною місця виконання зобов'язання та до повідомлення Банком нових реквізитів для оплати таке виконати було неможливо. Тому, вказаний відповідач не повинен нести і відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки таке відбулось з вини Банку. Інший відповідач, яка уклала договір поруки з позивачем в забезпечення укладеного кредиту між згаданими сторонами відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і боржник. Тобто відповідачі відповідають в межах згаданої суми перед позивачем як солідарні боржники.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції, за виключенням вирішення питання про стягнення судових витрат, - відповідають обставинам справи та вимогам закону. Тобто висновки суду в частині необхідності задоволення позову частково є обґрунтованими.

Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось, - 25.12.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №674/07/03, за яким вказаний відповідач отримав від позивача 19600 доларів США кредитних коштів до 24.12.2017 року зі сплатою 14 % річних (кредитний договір з додатками а.с. 7-22, платіжне доручення про отримання коштів а.с. 30).

Крім цього, для забезпечення виконання умов вказаного договору кредиту позичальником, між позивачем та іншим відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір поруки цього ж 25.12.2007 року (договір поруки а.с. 23).

Вважаючи, що відповідач ОСОБА_2 не належним чином виконував умови кредитного договору позивач звернувся у суд з даним позовом про стягнення солідарно з обох відповідачів достроково суми отриманого та неповерненого кредиту, відсотків за користування ним за період з 26.12.2014 року по 26.08.2015 року; нарахованих за цей же період комісії та неустойки (розрахунок заборгованості а.с. 5-6).

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, зокрема із змісту кредитного договору таким було передбачено місце виконання такого (п. 7.10 Договору кредиту), а саме відділення №4 ЛФ ВАТ «ВіЕйБі Банк», що у місті Трускавці Львівської області. Крім цього, договором були визначені відповідні відкриті розрахункові рахунки, відкриті у тому ж відділенні, як необхідні для виконання його умов, а саме сплати коштів на повернення кредиту та здійснення необхідних за договором платежів (п. 2.1.1.2, 2.1.2 та ін. Договору кредиту).

Також, як вбачається із матеріалів справи, зокрема згаданого розрахунку заборгованості та пояснень представників сторін у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, зокрема, і представника позивача, - до грудня 2014 року позичальником у відповідності до вимог закону та умов договору здійснювалось погашення кредиту та заборгованості не існувало. Заборгованість про стягнення якої подано позов, зокрема зі сплати відсотків, комісії та неустойки нарахована з 26.12.2014 року по 26.08.2015 року. Крім цього, як ствердив і сам представник позивача, у вказаний період відділення Банку, яке згадане як місце виконання договору - не функціонувало і розрахункові рахунки відповідно не обслуговувались та внести на них кошти не було можливості, оскільки з 21 листопада 2014 року у Банку запроваджена тимчасова адміністрація.

Окрім цього, відповідно до умов договору кредиту (п.п. 3.1.2, 3.2.10, 7.6, 7.7, 7.5) Банк зобов'язаний надавати Позичальнику консультаційні послуги з питань виконання Договору; Банк зобов'язаний ініціювати внесення змін та/або доповнень до Договору; усі повідомлення Сторін Договору здійснюються в письмовій формі шляхом направлення листів, телеграм чи факс-повідомлень з подальшим направленням оригіналів таких повідомлень рекомендованим листом; усі зміни та доповнення до Договору набувають чинності тільки за умови укладення в письмовій формі та підписання Сторонами, крім випадків передбачений п. 5.1.2 Договору.

Крім наведеного, як знову ж вбачається із матеріалів справи та не оспорювалось і не спростовувалось сторонами до 26.08.2015 року жодних листів, повідомлень, телеграм, тощо щодо зміни умови договору, а саме місця його виконання від Банку до Позичальника не надходило; ініціатив щодо зміни, доповнення, тощо умов договору не висловлювалось; інших реквізитів щодо сплати необхідних платежів за договором ніж вказані у Договорі та не діяли - не надавалось.

26.08.2015 року, одночасно із поданням даної позовної заяви Позичальнику надіслано вимогу про повернення коштів (а.с. 56-57), у якій вказано про спірну заборгованість та зазначено нові реквізити щодо сплати коштів за договором, зокрема і розрахунковий рахунок у ГУ НБ України по м.Києву і Київській області.

Зважаючи на наведене, вимоги, зокрема, і ст.ст. 1049, 526, 530, 599, 1054, 536, 532, 1066, 612, 613, 624, 553, 554 ЦК України, на які посилався і суд першої інстанції, - колегія суддів вважає вимоги Банку щодо стягнення відсотків, комісії та неустойки за спірний період необґрунтованими та такими, що суперечать умовам договору та вимогам закону.

Щодо стягнення достроково суми тіла кредиту у гривневому еквіваленті, то зважаючи на дострокове припинення дії договору Банком (вимога а.с. 56-57), відсутності заперечень щодо цього відповідачів, сплату протягом розгляду справи двох платежів, сплату яких Банк не заперечує (квитанції а.с. 96-97), то така вірно стягнута судом першої інстанції солідарно з обох відповідачів, зважаючи на наведене, зокрема, і укладений договір поруки.

Доводи представника Банку про те, що певні реквізити для сплати за кредитними договорами було розміщені на сайті Банку жодним чином не спростовують вказаних висновків.

Решта доводів скарги вірних висновків суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог не спростовують.

Що стосується питання стягнення судових витрат, то колегія суддів вважає, що таке вирішено судом невірно зважаючи на таке.

Відповідно до змісту п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», що прийнята за наслідками аналізу законодавства щодо стягнення судових витрат, - солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Зважаючи на вказане, стягнення судового збору солідарно з відповідачів слід вважати невірним та слід стягнути такий в рівних частинах з кожного із них чим слід змінити рішення суду першої інстанції та частково задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 грудня 2015 року - в частині вирішення судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_6 по 624,68 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції в користь держави

В решті рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник