Ухвала суду № 57359042, 21.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/8614/14 Головуючий у 1 інстанції: Холод Р.С.

Провадження № 22-ц/778/2106/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Савченко О.В., Кочеткової І.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, районна адміністрація по Комунарському району Запорізької міської ради як орган опіки та піклування про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого володіння, скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_8 звернувся до суду із зазначеним позовом в якому вказував, що 07.07.2009р. помер його син ОСОБА_9, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Він є спадкоємцем першої черги за законом та у встановлений законом строк звернувся із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, проте свідоцтво про право на спадщину не отримав, так як на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2010р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25.11.2010р., його було усунуто від права на спадкування. Зазначені рішення ним були оскаржені до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що ним було повідомлено ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Шосту Запорізьку державну нотаріальну контору, але, незважаючи на це, 18.12.2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_10 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, а 12.02.2011р. за договором купівлі-продажу продали спірну квартиру відповідачу ОСОБА_6

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.07.2011р. оскаржені ним рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасовані із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2013р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19.03.2014р., в задоволенні позову ОСОБА_5 про усунення його від права на спадкування було відмовлено, відтак його права як спадкоємця першої черги були відновлені. Звернувшись до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори про отримання свідоцтва про право на спадщину, він 13.09.2013р. отримав постанову від державного нотаріуса ОСОБА_11 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як право на спадкове майно було оформлено іншими спадкоємцями - ОСОБА_4 та ОСОБА_10

У зв'язку з викладеним, позивач просив: визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.12.2010р. на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_10 після ОСОБА_9, померлого 07.07.2009 року, видані державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_11; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_9, померлого 07.07.2009 року; витребувати у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 та повернути у власність позивача; скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_6

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.12.2010 року на ім'я ОСОБА_4, посвідчене державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_11 - недійсним.

Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.12.2010 року на ім'я ОСОБА_10, посвідчене державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_11 - недійсним.

Визнано за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_9, померлого 07.07.2009 року, в порядку спадкування за законом.

Витребувано квартиру АДРЕСА_3 у ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та повернуто зазначену квартиру ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 судові витрати у розмірі

3138,60 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2015р. за заявою представника позивача ОСОБА_8 ОСОБА_3 виправлені допущені у мотивувальній частині рішення описки.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 окремо подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Під час першого апеляційного розгляду справи 08.05.2015р. позивач ОСОБА_8 помер ( Т. 3 а.с. 104).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03 листопада 2015р. в якості правонаступника померлого позивача ОСОБА_8 була залучена його дружина ОСОБА_3 ( а.с. 144-145).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2016 року апеляційну

скаргу ОСОБА_6 відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилено. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2015 року у цій справі залишено без змін.

На теперішній час, 21.03.2015р. апеляційну скаргу подано особою, яка не приймала участь у справі, а саме: чоловіком відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_2, який є співвласником спірної квартири у ? частці, але не був залучений до участі у розгляді справи. Апелянт зазначає, що оскаржуваним рішенням порушуються його права, а також судом допущені порушення норм матеріального і процесуального права, тому просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 07.07.2009р. помер ОСОБА_9, після смерті якого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_3, яка належала йому на праві власності на підставі свідоцтва № 10241 від 23.01.1998 року, виданого Комунарською районною радою.

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_9 є його батько ОСОБА_8, який 20.07.2009р. звернувся до шостої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ( т. 1 а.с. 12).

Як з»ясував суд, ОСОБА_5 доводилася померлому двоюрідною сестрою, і тому є спадкоємцем пятої черги.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2010р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25.11.2010 року, за позовом ОСОБА_5 спадкоємця ОСОБА_8 було усунуто від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 ( т. 1 а.с. 13-14).

01.12.2010р. ОСОБА_8 звернувся з заявою до шостої державної нотаріальної контори, в якій повідомив про подання касаційної скарги на вказані рішення судів, тому просив не видавати свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 ( Т. 1 а.с. 19).

Проте, 18.12.2010р. державним нотаріусом шостої Запорізької державної нотаріальної

контори ОСОБА_11 видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 спадкоємцям третьої черги - ОСОБА_10 та ОСОБА_12, які є рідними тітками померлого, на 1\2 частку квартири АДРЕСА_4 кожній ( т. 1 а.с. 17-18). При видачі вказаних свідоцтв спадкоємців повідомлено нотаріусом про подання касаційної скарги ОСОБА_8 та про наслідки скасування рішень судів, завдяки яким в них виникло право на спадкування.

12.02.2011р. між ОСОБА_4, ОСОБА_10 як продавцями та ОСОБА_6.М. як покупцем укладено договір купівлі-продажі спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 ( т. 1 а.с. 23-24).

З довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.01.2015р. вбачається, що 15.02.2011р. за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на спірну квартиру (т. 2 а.с. 168-169).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_13 1-ЖС № 241758 від 11 серпня 2012 року ОСОБА_10 померла 10 серпня 2012 року, залишивши заповіт від 03.12.2008р., яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_5 ( т. 1 а.с. 31, 32).

31.03.2011р. ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2010р. та

ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 25.11.2010р. скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції ( т 1 а.с. 25-26).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2013р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19.03.2014р., було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про усунення ОСОБА_8 від права на спадкування після померлого сина ОСОБА_9 ( т. 1 а.с. 27-30).

Отже, з дня набрання чинності ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19.03.2014р. права ОСОБА_8 як спадкоємця першої черги за законом на спадкування після смерті сина ОСОБА_9, який помер 07.07.2009р., були поновлені.

04.11.2014р. ОСОБА_8 звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.12.2010р. на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_10 після ОСОБА_9, померлого 07.07.2009 року, видані державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_11; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_9, померлого 07.07.2009 року; витребувати у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 та повернути у власність позивача; скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_6

Частково задовольняючи вказаний позов, суд першої інстанції виходив із того, що саме ОСОБА_8 як спадкоємцю першої черги належить право на спадкування після померлого сина ОСОБА_9, а неправомірне усунення його від цього права призвело до незаконного отримання свідоцтв про право на спадщину спадкоємцями третьої черги ОСОБА_10 та ОСОБА_4, тому поновлене судовими рішеннями право позивача на спадкування підлягає захисту шляхом визнання недійсними свідоцтв, виданих останнім 18.12.2010р., та визнання за ним права власності на спадкове майно, а саме: АДРЕСА_5. Також суд визнав обґрунтованим позов в частині витребування квартири від добросовісного набувача ОСОБА_6 та передання квартири позивачеві, оскільки спадкове майно вибуло з його володіння поза його волею. Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування реєстрації на квартиру за ОСОБА_6, суд вважав, що достатньою підставою для здійснення реєстрації спірної квартири за ОСОБА_8 є рішення суду про визнання за ним права власності.

ОСОБА_8 рішення суду в частині відмови в позові щодо скасування реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_6 не оскаржував.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на наступні обставини, які виключають можливість витребування майна у добросовісного набувача: ОСОБА_8 не був і не є власником квартири; спірна квартира не може бути об»єктом віндикаційного позову як така, що внаслідок реконструкції перетворилась на нову річ.

Проте з цими доводами апеляційної скарги не можна погодитись, оскільки вони суперечать нормам матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини та на підставі яких судом вирішено спір.

Так, у зв»язку з поновленням судовими рішеннями прав позивача на спадкування як спадкоємцями першої черги за законом поновлюється його право на отримання свідоцтва про право на спадщину та отримання у власність спадкового майна. Однак реалізації цих прав перешкоджає видача свідоцтв про право на спадщину іншим спадкоємцям, які з поновленням права позивача на спадкування, відповідно, втрачають це право як спадкоємці третьої черги. Тому суд обґрунтовано вважав, що видані ОСОБА_10 та ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_9 відповідно до ст. 1301 ЦК

України слід визнати недійсними.

ОСОБА_14 апеляційної скарги про те, що ці свідоцтва втратили чинність з моменту продажу квартири, не заслуговує на увагу, оскільки сам факт їх існування на час видачі, зберігання у спадковій справі запису про їх видачу, внесення даних про спадкоємців до Реєстру спадкових справ, підтверджує законність отримання спадщини ОСОБА_10 та ОСОБА_4, а відтак робить неможливим підтвердження переходу прав та обов»язків від спадкодавця до ОСОБА_8 та повне відновлення його майнових прав на спадкове майно.

За змістом ст. 388 ЦК України власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, який придбав його на відплатній основі, лише за умови, що воно вибуло з його володіння поза його волею.

Право позивача як спадкоємця було порушено ще під час оформлення ним спадщини шляхом необґрунтованого позбавлення його права на спадкування, що доведено рішеннями судів та не підлягає додатковому доведенню у цій справі, внаслідок чого стало можливим незаконне відчуження квартири поза його волею, тому саме таке право підлягає першочерговому захисту, навіть за рахунок добросовісного набувача, що передбачено вимогами п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Дійсно, ОСОБА_8 не є власником квартири у розумінні чинного законодавства, за яким право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації, але це сталося через порушення його права на спадкування, внаслідок чого він був позбавлений можливості в належний спосіб оформити своє право власності.

З цього приводу суд обґрунтовано зазначив, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, право володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, а тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України «Захист права власності», до якої відноситься стаття 388 ЦК.

Вказані висновки суду прийняті з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, висловленої у справі 6-164цс12 від 23.01.2013р.

Отже, вимогами статті 388 ЦК України захищені права як власника майна, який має відповідні правовстановлюючі документи, так і осіб, які набули права володіння та користування майном, але позбавлені можливості з незалежних від них причин ( в даному випадку через порушення їх прав) оформити свої права власника у відповідності до вимог чинного законодавства шляхом державної реєстрації.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховані ті обставини, що у квартирі відбулись переобладнання, внаслідок чого первісний об»єкт нерухомості перестав існувати, що виключає можливість витребування новоствореного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції вже перевірялись такі ж самі доводи, які наводились відповідачем ОСОБА_6, щодо відсутності об»єкта спадкування у тому вигляді, який існував на момент відкриття спадщини, оскільки її сім»єю квартира була реконструйована, внаслідок чого змінилась її житлова та загальна площа, а відтак утворилась нова річ, яку в такому разі не можна витребувати від добросовісних набувачів на користь спадкоємця ( Т. 3 а.с. 96).

Апеляційний суд при розгляді скарги ОСОБА_6 не взяв їх до уваги як такі, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності захисту прав спадкоємця ОСОБА_8 шляхом витребування цієї квартири.

Додатково дослідивши такі ж самі доводи, але наведені у апеляційній скарзі ОСОБА_2, колегія встановила наступне.

З наданого до матеріалів справи технічного паспорту на спірну квартиру АДРЕСА_1, виготовленого станом на 14.05.2015р., у квартирі маються самочинні переобладнання у вигляді приєднання лоджії до житлової кімнати, внаслідок чого змінилась загальна площа квартири, жила та корисна ( Т. 3 а.с. 97-101).

Однак, колегія вважає, що оскільки вказані переобладнання зазначаються в технічному паспорті на квартиру як самочинні, вони не можуть свідчити про законність створеного внаслідок їх здійснення об»єкту реконструкції. А отже, в даному випадку реконструйовану у незаконний спосіб квартиру не можна вважати новоствореною річчю.

Крім того, навіть у випадку здійснення реконструкції з дозволу компетентних органів, це не змінює статусу спірної квартири як спадкового майна, вибувшого поза волею спадкоємця, і не змінює спірних правовідносин між спадкоємцем та добросовісними набувачами, за якими він має право на її витребування.

Також зазначає апелянт, що судом не вірно встановлено той факт, що квартира в цілому належить ОСОБА_6, оскільки придбана в шлюбі із ним, та відповідно він є співвласником ? частки, що, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування рішення суду, яке постановлено без його участі у справі.

Але, на думку колегії, такі ствердження апелянта ґрунтуються на помилковому тлумаченні процесуального закону.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, незважаючи на те, що спірна квартира придбана ОСОБА_6 під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, за яким рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2015р. (після ухвалення рішення у цій справі 20.03.2015р.) було визнано право власності на ? частку цієї квартири в порядку поділу майна подружжя, спірна квартира не змінює правового статусу як об»єкту спадкування в цілому. А отже, незалежно від того, що ОСОБА_2 не залучався до участі у справі, рішення про витребування цієї квартири на користь позивача є правильним, і тому не може бути скасовано з цих підстав. До того ж, на час ухвалення оскаржуваного рішення суду право власності на спірну квартиру в цілому було зареєстровано за ОСОБА_14, тому суд не зобов»язаний був залучати у справу іншого співвласника.

ОСОБА_2 зазначає також, що, задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності за ОСОБА_8 на спірну квартиру, суд не припинив право власності на цю квартиру ОСОБА_6 та ОСОБА_2, внаслідок чого право власності на квартиру на тепер мається у трьох осіб, що вказує на неправильний спосіб захисту прав позивача.

Колегія вважає, що суд обґрунтовано вказував в цій частині, що рішення суду є право- встановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, тому для реєстрації права власності за ОСОБА_8 на спірну квартиру є достатнім зазначення в резолютивній частині про визнання за ним права власності на спірну квартиру. В такому разі не потребується обов»язкового скасування державної реєстрації за попереднім власником.

Зважаючи на викладені обставини, колегія визнає апеляційну скаргу ОСОБА_2 необґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України відхиляє її із залишенням без змін оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Савченко О.В.

ОСОБА_15