Ухвала суду № 57359031, 20.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №336/8376/15 Головуючий у 1-й інстанції: Наумов О.О.

Провадження № 22-ц/778/1870/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2016 року у справі за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат», про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, стягнення незаконно утриманих грошових сум,-

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, стягнення незаконно утриманих грошових сум.

В обґрунтування позову зазначали, що вони працювали на підприємстві відповідача: ОСОБА_4 01.10.2013року на підставі наказу № 59 була прийнята у цех виробництва шліфзерна і шліфпорошків електрокорунду нормального розсівальником шліфзерна і шліфпорошків 3 розряду.

ОСОБА_5 01.01.2014року на підставі наказу №01 прийнятий на посаду вантажника у цех виробництва шліфзерна і шліфпорошків електрокорунду нормального, а з 21.07.2014року призначений на посаду змінного майстра з дроблення і розсіву у тому ж цеху.

ОСОБА_6 01.07.2011року на підставі наказу № 148 прийнятий у цех плавлення карбіду кремнію сортувальником куска на печах опору 4 розряду, а 27.03.2013 року переведений у цех виробництва шліфзерна і шліфпорошків електрокорунду нормального вантажником.

ОСОБА_7 12.06.2010 року на підставі наказу № 162 прийнята у цех плавлення електрокорунду нормального дробильником шліфзерна, шліфпорошків і шихтових матеріалів 4 розряду, 01.10.2010року була переведена у цех виробництва шліфзерна і шліфпорошків електрокорунду нормального розсівальником шліфзерна і шліф порошків 3 розряду.

ОСОБА_8 02.12.1997 року на підставі наказу № 370 прийнята у цех виробництва шліфзерна і шліфпорошків електрокорунду нормального на роботу розсівальником шліфзерна і шліфпорошків 3 розряду.

12 серпня 2015року керівником цеху їх було ознайомлено з наказом № 148 "Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності". Відповідно до п. 6 цього наказу, з метою часткового відшкодування матеріальних збитків, заподіяного підприємству випуском продукції неналежної якості у розмірі 185016 грн., з 40 працівників, у тому числі і з них, повинно було здійснюватися утримання грошових коштів із заробітної плати у розмірі середньомісячної заробітної плати.

З ОСОБА_4 стягнення повинно було здійснено у розмірі 3112,76 грн., з ОСОБА_5 - 4488,84 грн., з ОСОБА_6 - 4025,16 грн., зі ОСОБА_7 - 3448,77 грн., зі ОСОБА_8 - 3744,15 грн.

Утримання грошових коштів відповідач почав з вересня 2015року.

Вважають, що притягнення їх до матеріальної відповідальності безпідставне, а п.п.6,7 наказу № 148 від 12.08.2015 року в частині стягнення з них грошових коштів такими, що не відповідають вимогам діючого трудового законодавства.

Наказ № 148 від 12.08.2015 року вони оскаржували до комісії з трудових спорів ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" до територіальної держінспекції з питань праці у Запорізькій області. На свої заяви-скарги отримали відповідь від голови КТС ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" про те, що питання матеріальних стягнень не відноситься до компетенції розгляду у КТС, а департамент промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької облдержадміністрації, Головного управління держпраці у Запорізькій області, Департамент соцзахисту населення, куди також вони зверталися із заявами, не виявили підстав для проведення перевірки додержання підприємством трудового законодавства.

Враховуючи вищевикладене просили суд скасувати п.п.6,7 наказу голови правління ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" від 12.08.2015року за № 148 "Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності" в частині утримання з них грошових коштів та стягнути з відповідача на їх користь грошові кошти, фактично утримані з їх заробітної плати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2016 року позов задоволено частково.

В списку працівників, що є додатком до пункту 6 наказу голови правління ПАТ Запорізький абразивний комбінат» від 12 серпня 2015 року № 148 "Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності" зазначення щодо утримання грошових коштів у розмірі середньомісячної заробітної плати з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 скасовано.

Стягнуто з ПАТ Запорізький абразивний комбінат» на користь: ОСОБА_4 - 2989,06 грн., ОСОБА_5 - 4071,22 грн., ОСОБА_6- 4025,16 грн., ОСОБА_7- 3448,77 грн., ОСОБА_8 - 3744,15 грн. фактично утримані з їх заробітної плати грошові кошти.

Стягнуто з ПАТ " Запорізький абразивний комбінат» на користь: ОСОБА_4 487,20 грн., ОСОБА_5 487,20 грн., ОСОБА_6 487,20 грн., ОСОБА_7 487,20 грн., ОСОБА_8 487,20 грн. сплаченого судового збору.

В інший частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове яким в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи позивачі знаходились з відповідачем у трудових відносинах ( а.с.18-23). Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8 працювали розсівальниками шліфзерна і шліфпорошків 3 розряду цеху виробництва шліфзерна і шліфпорошків електрокорунду нормального, ОСОБА_5 з 21.07.2014р. працював на посаді змінного майстра з дроблення і розсіву,а ОСОБА_6- вантажником у тому ж цеху.

12 серпня 2015р. відповідачем видано наказ № 148 " Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності". Відповідно наказу, відповідач в травні 2015р. отримав від фірми "Имекско Минералс ГмбХ",Німеччина, рекламацію на шлифматеріали партій 14634,14814,14841,14847, які були вироблені в вересні, листопаді, грудні 2014р., та вимагала компенсацію збитків у розмірі 7577 євро. Проведене на підприємстві розслідування виявило причини випуску неякісної продукції та винних в цьому осіб.

Згідно до Акту без номера та без дати, затвердженого головою правління відповідача 21.07.2015р. ( а.с.97-100), зазначено, що випуск неякісної, бракованої продукції став можливим в звязку з відсутністю в техдокументації технологічної схеми отримання фракції 3-6 мм, порушення технологічної дисципліни, виконання робіт на несправному та нештатному обладнанні, відсутності контролю з боку службових осіб як цеху так і підприємства в цілому.

Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Пунком 6 наказу № 148 від 12.08.2015р.(а.с.6) з метою часткового погашеня матеріальної шкоди, спричиненної підприємству випуском неякісної продукції у розмірі 185016грн., з працівників, причетних до випуску неякісної продукції, наказано утриманя із заробітної плати у розмірі середньмісячної зарплати з кожного.

На виконання данного наказу, з позивачів фактично було утримано : ОСОБА_4 2989,06грн.,ОСОБА_5 4071,00 грн., ОСОБА_6Д,. 4025,16 грн., ОСОБА_7 3448,77 грн., ОСОБА_8 3744,15 грн. ( а.с.173).

Згідно ст. 29 КЗпПУ до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобовязаний: розяснити працівникові його права і обовязки та проінформувати під розписку про умови праці та забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Статтею 131 КЗпПУ також передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Суд першої інстанції розглянувши справу вірно дійшов висновку ,що за матеріалами справи , а саме Акту ( а.с.97-100), наказу № 148 від 12.08.2015р.( а.с.6) відповідачем не були створені належні умови для роботи : відсутня технічна документація, не передбачена технологічна схема транспортування фракції 3-6 мм, використовувалося несправне та нештатне обладнання, технологічна тара, щітки низької якості, наявність глибоких вибоїн в підлозі в приміщені цеху. Все це є одною з причин випуску продукції низької якості.

Статтями 130,132,133 КЗпПУ передбачено, що обовязковими умовами притягнення працівника до матеріальної відповідальності є винні протиправні дії працівника, порушення ними своїх трудових обовязків, наявність прямої дійсної шкоди та її розмір.

Згідно до п.3 Постанови Верховного Суду України N 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками « виходячи з вимог ст.15 ЦПК суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Судом обгрунтвоано зроблено висновки , відносно відсутності доказів порушення трудових обовязків позивачами ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які працювали розсівальниками шліфзерна і шліфпорошків 3 розряду, ОСОБА_6, який працював вантажником, відповідачем не надано. Додані до матеріалів справи витяги з Довідників кваліфікаційних характеристик професій працівників "Виробництво абразивів" та "Професій робітників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності" ( а.с. 105-106) не містять особистих підписів позивачів з ознайомленням, а тому суд вважає їх не належним доказом того, що працівники були належним чином ознайомлені зі своїми трудовими обовязками.

Відповідно до ст.135-3 КЗпПУ розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку.

Районний суд правомірно визначився ,що відповідачем не надано доказів того, що підприємством понесено пряму дійсну шкоду, як то вимагається приписами ст. 130 КЗпПУ, а саме: перерахування коштів по рекламації або відгрузка додаткової продукції замість неякісної чи інше документальне підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих пояснень, рекламація від фірми "Имекско Минералс ГмбХ",Німеччина, надійшла до відповідача 11.06.2015р. ( а.с.107), розслідування причин забруднення сторонніми включеннями шлифматеріалів ЕН тернистостями F 100, F 120 по рекламації від фірми "Имекско Минералс ГмбХ", Німеччина зафіксованими в Акті без номера та без дати, затверджено 21.07.2015р. ( а.с.97-100), наказ № 148 про відрахування із заробітної плати працівників шкоди, заподіяну підприємству, датовано 12.08.2015р.

Також вірно судом першої інстанції зроблені висновки , що строки притягнення позивачів до матеріальної відповідальності, передбачені ст. 136 КЗпП України, відповідачем були порушені. Наказ № 148 від 12.08.2015р. " Про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності" є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства .

Не впливають на суть рішення ,посилання суду про те, що позивачем ОСОБА_5 який працював на посаді змінного майстра з дроблення і розсіву, і на якого були покладені посадові обовязки контролю за додержанням технологічних процесів та усунення причин їх порушення ( п.2.2); перевірка якості виробленої продукції, попередження браку(п.2.4). З даними посадовими обовязками позивач був ознайомлений 03.12.2013р.( а.с.104). трудові обовязки, покладенні на нього, виконувались не належним чином.

В оскаржуваному наказі не визначено, під час яких змін, коли вказана особа виконувала трудові обовязки майстра була вироблена неякісна продукція, в якої кількості, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив вказаний працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2016 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: