Вирок № 57358236, 25.04.2016, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1043/16-к

Провадження № 1-кп/307/234/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

з участю: прокурора Сідей В.В.

захисника ОСОБА_1

при секретарі Плиска Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, сезонного робітника, розлученого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

31.01.2016 р., близько 22-ї год., обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Центральній у с. Чумальово в напрямку с. Дулово, грубо порушуючи вимоги пунктів 1.5. та 12.1. ПДР, в умовах ожеледиці, не вибрав безпечної швидкості руху, яка б відповідала дорожній обстановці і давала йому можливість постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, напроти будинку № 139, не впорався з керуванням транспортного засобу, допустив його виїзд на зустрічну смугу руху та на ліве узбіччя дороги, де автомобіль наїхав на дерево, у результаті чого пасажир ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Пояснив, що 31.01.2016 року, біля 22-ї год., він разом ОСОБА_3, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні його автомобіля, № НОМЕР_4 їхав по вул. Центральній у с. Чумальово, зі швидкістю приблизно 40 км/год. Біля будинку № 139 автомобіль занесло через ожеледицю та винесло на протилежне узбіччя, де він вдарився у дерево. Після ДТП вони з ОСОБА_3 пішли у сільську амбулаторію, а автомобіль залишився на місці. Того дня він вживав алкогольні напої. Цивільний позов визнає повністю. Із потерпілою вони примирилися і він відшкодував їй завдану шкоду.

Потерпіла ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася. Надіслала суду заяву у якій просить призначити обвинуваченому покарання не пов'язане з позбавленням волі, розглядати справу в її відсутності, претензій до обвинуваченого не має.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю. Крім його особистого визнання це стверджується наступними доказами.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схеми та фототаблиці до нього від 01.02.2016 р. убачається, що місцем пригоди є ділянка автодороги по вул. Центральній в с. Чумальово біля будинку № 139. Дорога вкрита ожеледицею та снігом. На місці виявлено пошкоджений автомобіль НОМЕР_3. На дереві, що росте на узбіччі дороги виявлено подряпини.

Актом огляду стверджується, що на автомобілі НОМЕР_3 деформовано праву сторону, відсутні два скла на правій стороні, відсутнє лобове скло, відсутня права фара, пошкоджено праве крило.

Відповідно до акту медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння № 31 від 01.02.2016 р. у ОСОБА_2 виявлено алкогольне сп'яніння 3.4 проміле.

Висновком експерта № 244 від 21.03.2016 року стверджено, що у ОСОБА_4 мали місце ушкодження у вигляді важкої торакальної (грудної) травми у вигляді переломів 3-4-5 ребер зліва та множинних, 2-3-4-5-6-7-8-9-10, переломів ребер зправа з пошкодженням обох легень, що проявилося наявністю гемо-пневмотораксу та підшкірної емфіземи передпліччя, ЗЧМТ, струсу головного мозку. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від дії твердих тупих предметів, якими могли бути виступаючі предмети салону автомобіля марки ВАЗ 2108. Ушкодження характерні для ДТП, що мала місце 31.01.2016 року та відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, так як являються небезпечними для життя потерпілої в момент їх спричинення.

Висновком судової автотехнічної експертизи № 20/02 від 05.02.2016 р. стверджено, що на момент огляду гальмівна система автомобіля була у робочому стані, системи рульового керування та освітлення деформовані та розбиті, так як знаходилися в зоні аварійного пошкодження, і сталися під час ДТП в момент зіткнення з перешкодою.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 35/02 від 18.02.2016 р. умовою настання даної ДТП з технічної точки зору є факт невідповідності дій водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2 технічним вимогам п.п 1.5, 12.1 та 1.10 ПДР, оскільки він, маючи можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху на дорозі з низьким коефіцієнтом зчеплення, що призвело до заносу автомобіля і втрати ним керованості та наступного виїзду автомобіля на ліве узбіччя та зіткненню з деревом.

Таким чином, оцінивши у сукупності всі зібрані по справі докази, які повністю узгоджуються між собою і не суперечать один одному, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_2, керуючи автомобілем, у порушення правил дорожнього руху, в умовах ожеледиці не вибрав безпечної швидкості руху, яка б відповідала дорожній обстановці і давала йому можливість постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням транспортного засобу, допустив його виїзд на ліве узбіччя дороги, де автомобіль наїхав на дерево, у результаті чого пасажир ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України по кваліфікуючій ознаці - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Обираючи обвинуваченому покарання суд враховує обставини, які його пом'якшують: щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував потерпілій завдану шкоду, має двох неповнолітніх дітей; а також обставину, яка обтяжує покарання: вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім і тим, які щиро розкаялись у вчиненому та активно сприяли розкриттю злочину.

Враховуючи наведені пом'якшуючі та обтяжуючі обставини, особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, прохання потерпілої не позбавляти його волі, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_2 покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, з позбавленням права на управління транспортними засобами.

Прокурором заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь держави 13307.07 грв. на відшкодування витрат понесених державою на лікування потерпілої. Посилається на те, що потерпіла ОСОБА_3 з 01.02. по 07.03.2016 р. перебувала на лікуванні в хірургічному торакальному відділенні, що стверджується довідкою Закарпатської обласної клінічної лікарні імені Андрія Новака № 671/01-10 від 11.04.2016 р. і на її лікування було затрачено 13307.07 грв.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.

З огляду на викладене вище суд вважає, що цивільний позов прокурора в інтересах держави є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Тому, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного йому покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

Покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_2 повторно не обирався.

Цивільний позов прокурора Тячівської місцевої прокуратури задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_2 у державний бюджет (отримувач р/р 35410001352554 ГУДКСУ в Закарпатській області, МФО 812016, код одержувача 01992156) тринадцять тисяч триста сім гривень 07 коп. матеріальної шкоди.

Речовий доказ - автомобіль НОМЕР_3 - залишити у ОСОБА_2

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: Гримут В.І.