Постанова № 5735802, 12.06.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"12" червня 2009 р. № 2а- 36026/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної подаркової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова в якому просив суд визнати дії відповідача протиправними та визнати не чинними податкові повідомлення-рішення №0000091700/1, №0000101700 від 27.01.2009р., та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000111700 від 21.01.2009р. винесене Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем при винесенні оскаржених податкових повідомлень рішень було порушено вимоги чинного законодавства України.

Представник позивача в судове засідання зявився та виходячи з вище викладеного просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідач в судове засідання зячвився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі, посилаючись на матеріали перевірки. В обґрунтування своїх заперечень орган податкової служби посилається на те, що перевірку проведено відповідно до приписів чинного законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача. Податкові повідомлення - рішення повністю відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки прийнято на підставі акту перевірки № 587/16-015/30357250 від 20.05.2008р., за яким встановлено порушення вимог чинного законодавства. На підставі цього відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник прокуратури в судове засідання зявився та підтримав позицію відповідача та просив у позові відмовити.

Судом встановив, що працівниками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було складено акт №587/16-015/30357250 від 20.05.2008р про результати перевірки.

27.01.2009 року відповідачем на підставі висновків означеного акту були винесені податкові повідомлення-рішення: №0000091700/1 від 27.01.2009р. щодо виявлення порушення Декрету КМ У країни «Про прибутковий прибуток з громадян», п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 47607,71грн.; №0000101700 від 27.01.2009р. щодо виявлення порушення п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№2181, п.4.1. ст.4 пп.7.3.1. п.7.3. ст.7, пп.3.1 ст.3, п.6.1., п.9.4. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку із чим визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних) фінансових санкцій в сумі 2595626,50грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000111700 від 21.01.2009р. щодо виявлення порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у звязку з чим застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 3021080900,00грн. порушення не є належними підставами для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, та рішення про застосування штрафних санкцій.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач в періоді, що перевірявся, був платником єдиного податку. Свідоцтва були видані відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності»№ 727/98 від 03.07.98р.

Згідно з ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності»№ 727/98 від 03.07.98р. спрощена система застосовується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року знаходиться не більш 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 не всі кошти отримані на розрахунковий рахунок можуть вважатися виручкою. Так, актом перевірки підтверджено факт укладання позивачем договорів комісії - в п. 2.6 акту перевірки встановлено, що позивач здійснював діяльність за договорами комісії.

Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продажем товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

З положень наведених норм випливає, що виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) формується за тими операціями, де відбувається перехід права власності, а відтак може формуватись лише у особи, які належить право власності на продукцію (товари, роботи, послуги).

Застосовуючи положення глави 69 ЦК України, суд зазначає, що комісіонер, отримуючи від комітента товари на підставі договору комісії не набуває права власності на ці товари, а тому, укладаючи правочини з продажу отриманих за договором комісії товарів не передає це право покупцям. Отже, одержані від продажу таких товарів кошти мають включатися до виручки комітента (як власника товарів), а не комісіонера, який хоча і укладає відповідні договори (усні чи письмові) з продажу товарів, проте не передає право власності на них, а відтак не набуває права власності і на отримані кошти, що одразу є власністю комітента.

Зазначений порядок визначення обсягу виручки від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) однаковий для будь-якого Комісіонера - платника єдиного податку, оскільки відповідно до принципів рівності і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, зазначених у ст. З Закону України "Про систему оподаткування", до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) має бути забезпечений однаковий підхід. Згідно з ч.2 п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р., положення якого суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин з огляду на ст.51 ЦК України, не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що у відповідача немає підстав для нарахування податку з доходів фізичних осіб на суму перевищення граничного обсягу виручки від надання послуг та податку на додану вартість, оскільки граничний обсяг не був перевищений.

Суд звертає увагу, що при такому тлумаченні відповідачем в оспорюваному підзаконному акті визначеного Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” поняття «виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)»фактично призведед до зміни базу оподаткування єдиним податком шляхом її збільшення.

Таким чином, Дергачівською МДПІ безпідставно застосовано ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" відносно транзитних коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок позивача, оскільки така операція не вважається продажем.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з акту перевірки №587/16-015/30357250 від 20.05.2008р. проведеної відповідачем не вбачається повного та об'єктивного відображення факту порушень. Відповідач робить висновки про перевищення граничного розміру виручки лише на підставі даних банківських виписок, не аналізуючи господарські операції, за якими надходили кошти та не перевіряючи їх витрат.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення - рішення №0000091700/1 від 27.01.2009р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що в звязку із відсутністю перевищення позивачем граничного розміру виручки, визначеної п.1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності»№ 727/98 від 03.07.98р., відповідач не мав правових підстав для застосування до позивача положень п.2.3. ст..2, п.9.4. статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та визначення зобовязань з ПДВ зважаючи на положення п.6. Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності».

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення - рішення №0000101700 від 27.01.2009р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в частині правомірності рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.11.07 №0010831720, яким згідно з п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»нараховано штраф у сумі 865875,00 грн., суд виходить з того, що в силу ст.238 ГК України застосований цим правовим актом індивідуальної дії штраф є адміністративно-господарською санкцією.

Фактичною підставою для застосування ДПІ цієї адміністративно-господарської санкції акту слугував висновок акту №587/16-015/30357250 від 20.05.2008р про перевищення позивачем обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розмірі 500,00 тис. грн. і виникнення у нього обов'язку при здійсненні розрахункових операцій проводити їх через реєстратор розрахункових операцій.

Суд відзначає, що в даному випадку належною нормою матеріального права щодо спірних правовідносин є приписи ч.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно з якими реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Таким чином відповідачем не виконані вимоги п. 2 ст. 71 КАС України і не доведена правомірність прийнятих повідомлень - рішень №0000091700/1, №0000101700 від 27.01.2009р., та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000111700 від 21.01.2009р., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

В решті позовних вимог підлягає відмовленню, так як вони матеріалами справи не підтверджені.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної подаркової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000091700/1 від 27.01.2009 року, № 0000101700/0 від 27.01.2009 року та рішення про застосування щтрафних (фінансових) санкцій № 0000111700 від 27.01.2009 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 16.06.2009 року

Суддя Спірідонов М.О.