Рішення № 57356783, 20.04.2016, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1786/16-ц

2/264/1182/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"20" квітня 2016 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , при секретарі Родіній Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати . В обґрунтування якого вказав, що він перебував у трудових відносинах із відповідачем. 08.02.2016 року його звільнено з підприємства на підставі ст. 38 КЗпП України. За період роботи йому була нарахована, але не сплачена у повному обсязі заробітна плата, у звязку з чим виникла заборгованість з виплати заробітної плати. Судовим наказом №264/894/16-ц, який набрав чинності 26.02.2016р., з ПАТ «Азовзагальмаш» стягнуто на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року на загальну суму 25117,22 грн. Заборгованість по теперішній час не сплачена. Просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з січня 2016 року в сумі 1765,45 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку по день винесення рішення суду з розрахунку середньоденної заробітної плати 130,13 грн.

Позивач в судове засідання не зявилася, надав суду заяву про можливість слухання справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заперечення, в яких просив позов задовольнити частково в частині стягнення заборгованості з заробітної плати в розмірі 1765,45 грн. Також вказав, що розрахунок позивача щодо суми середньоденного заробітку 130,13 грн. є вірним. Інші позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Згідно із статтею 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основним законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача, 08.02.2016 року звільнений з підприємства на підставі ст.38 КЗпП України, що підтверджується записами в його трудовій книжці.

За період роботи позивача йому нараховувалась заробітна платня.

Згідно наданих позивачем розраїункових листів сума заборгованості по заробітній платі за січень 2016 року позивача складає 1765,45 грн. Зазначену позивачем суму заборгованості по заробітній платі за січень 2016 року у розмірі 1765,45 грн. відповідач не оспорював.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обовязок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася, що підтверджується власними запереченнями відповідача, внаслідок цього по сьогоднішній день існує заборгованість по заробітній платі в розмірі 1765,45 грн. з вирахуванням вже сум, які підлягають утриманню як обовязкові податки та збори.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За таких обставин з урахуванням положень ст.ст.116, 117 КЗпП України, позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня наступного після його звільнення, тобто з 09.02.2016 року по день ухвалення рішення, оскільки станом на теперішній час відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про виплату заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

Щодо стверджень відповідача про те, що в день звільнення позивач не працював, то суд не приймає їх до уваги, оскільки вони не підтверджуються табелем обліку робочого часу позивача за 2016 рік, де зазначено, що 08.02.2016 року позивач був присутнім на роботі та працював.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно ч.3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно розрахунку позивача, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 130,13 грн.

Відповідач в своїх письмових запереченнях повністю погодився із розрахованим позивачем розміром середньоденного заробітку в сумі 130,13 грн. і не заперечував цю обставину та не наполягав на її доведенні згідно вимог ст. 61 ЦПК.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Крім того, нормами ст. 10, 11 ЦПК України закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також за принципом диспозитивності суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на вказані принципи та обставини того, що суд не може вийти за межі позовних вимог позивача, який в своєму позові наполягає на розмірі середньоденного заробітку в розмірі 52,85 грн., а відповідач повністю визнає вказаний розмір, тому вказана обставина не підлягаю доведенню іншими доказами, та вважається судом встановленою у зазначеному розмірі 52,85 грн.

За даними представленого відповідачем графіку роботи №1 для працюючих в одну зміну з робочим днем тривалістю 8,2 години на 2016 рік середньостатистична кількість робочих днів за період з 09.02.2016р. по 20.04.2016р. складає 50 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 09.02.2016 р. по 20.04.2016 р. складає 6506,50 грн. (50 днів х 130,13 грн.).

Законних підстав, передбачених статтею 117 КЗпП України, для зменшення сум середнього заробітку у суду не має, оскільки відсутній спір між сторонами про розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

За таких обставин та положень закону, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає задоволенню складає 6506,50 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у сумі 551,20 грн. Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, Площа Машинобудівельників, буд.1, ЄДРПОУ 13504334) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі за січень 2016 року в сумі 1765,45 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.02.2016 року по 20.04.2016 року в сумі 6506,50 гривень з утриманням ПАТ «Азовзагальмаш» з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, Площа Машинобудівельників, буд.1, ЄДРПОУ 13504334) на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. М. Іванченко