Рішення № 57354066, 14.04.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/587/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Чорнобривець О. С.

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Чорнобривець О.С.

суддів - Потапенка В.І.

ОСОБА_2

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Інгулець» на рішення Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Інгулець» про визнання звільнення незаконним, забовязання змінити дату та формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання дострокового розірвання Трудового договору з вини та ініціативи Клубу, стягнення матеріальної компенсації, -

встановила:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Інгулець» про визнання звільнення незаконним, забовязання змінити дату та формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання дострокового розірвання трудового договору з вини та ініціативи Клубу, стягнення матеріальної компенсації.

В обґрунтування зазначав, що 08.05.2014 року між ним та ТОВ «Футбольний клуб «Агрофірма Пятихатська» був підписаний контракт за яким він був прийнятим на посаду футболіста клубу, термін дії контракту п'ять років. До 20.01.2015 року позивач знаходився з іншими футболістами на зборах футбольного клубу а після 20.01.2015 року команда за вказівкою президента клубу роз'їхалася по домівках. 12.01.2015 року його було звільнено за прогули за п.4 ст.40 КЗоТ України. Про звільнення з роботи, стало відомо лише після предявлення позову ТОВ «Футбольний клуб «Інгулець» до нього про повернення позики та стягнення компенсації, передбаченої умовами контракту. Вважає, що він був звільнений незаконно, оскільки прогулів не допускав, в день звільнення проходив медичне обстеження. Позивач вважає, що контракт розірвано за ініціативою відповідача, безпідставно, а тому за умовами контракту він має право на матеріальну компенсацію.

28.01.2015 року ТОВ «Футбольний клуб «Агрофірма П'ятихатська» змінило свою назву на ТОВ «Футбольний клуб «Інгулець».

Посилаючись на вказані обставини просив:

- визнати його звільнення за наказом № 2-к від 12.01.2015 року незаконним;

- змінити дату та формулювання його звільнення з посади футболіста ТОВ «ФК «АФ-П'ятихатська» на 01 жовтня 2015 року за п. 8 ст. 36 КЗпП з підстав, передбачених контрактом;

- стягнути з ТОВ «Футбольний клуб «Інгулець» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період січень-вересень 2015 року у розмірі 13500,00 грн.;

- визнати дострокове розірвання трудового договору(контракту) укладеного між ТОВ «ФК «АФ-Пятихатська» та ОСОБА_4, таким, що відбулося з вини та ініціативи Клубу;

- стягнути з ТОВ «Футбольний клуб «Інгулець» на його користь матеріальну компенсацію за дострокове розірвання контракту у сумі 100000 грн.

Рішенням Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Інгулець», посилаючись на порушенням судом норм матеріального і процесуального права, неповне зясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 в повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ТОВ «ФК «Інгулець» підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду частковому скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового рішення.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що згідно з наказом №6 від 07.05.2014 року по товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «АФ-Пятихатська» ОСОБА_4 прийнятий на роботу на посаду футболіста з 08.05.2014 року; сторонами був укладений контракт терміном дії 5 років.

Наказом №2-к від 12.01.2015 року по товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «АФ-Пятихатська» ОСОБА_4 звільнений з роботи з посади футболіста з 12.01.2015 року за прогули без поважних причин.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів допущення ОСОБА_4 прогулів, звільнення є незаконним, тому дострокове розірвання контракту між сторонами визнав таким, що відбулося з вини та ініціативи відповідача, що є підставою для стягнення матеріального відшкодування у розмірі 100000грн., як то передбачено контрактом.

Колегія суддів вважає, що у повній мірі погодитися з висновком суду не можна.

На підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України власник або повноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).

Для звільнення працівника за такою підставою власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, підтверджуючі відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Підтверджуючими документами можуть бути доповідна записка безпосереднього керівника працівника на імя керівника підприємства та акт про відсутність на робочому місці, підписаний комісією, що складається не менше ніж з трьох осіб. Факт відсутності працівника на робочому місці має бути відображений в табелі обліку робочого часу. Підлягає зясуванню поважність або неповажність відсутності працівника.

Відповідачем докази на підтвердження цих обставин суду першої інстанції надано не було.

До суду апеляційної інстанції відповідачем надані доповідна тренера на імя президента Клубу від 06.01.2015року, де вказується, що ОСОБА_4 був відсутнім на роботі з 02.01. по 06.01.2015року, табель обліку робочого часу(копія) та виписка з журналу видачі трудових книжок.

Оцінюючи надані докази, колегія суддів не приймає їх до уваги з підстав невідповідності їх вимогам належності та допустимості( ст.ст.58,59 ЦПК України).

Так, доповідна тренера ОСОБА_5 не містить штампу про реєстрацію та резолюцію керівника або уповноваженої особи Клубу. Табель обліку робочого часу за січень 2015рік містить інформацію про відсутність ОСОБА_4 на роботі з 02.01 по 12.01.2015року, що відмічено позначкою „П, проте на документі також відсутні підпис уповноваженої особи, яка його склала та особи, яка затвердила цей документ, що є обовязковим для документів цієї категорії.

На порушення ст.149 КЗпП України, не зясовані поважність/неповажність причини відсутності футболіста, оскільки письмові пояснення щодо цього у справі відсутні, а також акт у випадку відмови працівника дати пояснення з приводу відсутності на роботі.

З наданої копії журналу видачі трудових книжок убачається, що ОСОБА_4 отримав трудову книжку у день звільнення, тобто 12.01.2015року, про що свідчить його підпис. Проте, як встановлено з пояснень представника позивача, він заперечує проти цього, вказуючи про те, що трудову книжку у день звільнення він не отримав, і ці обставини підтверджуються відповідачем, про що зазначено ним у доводах апеляційної скарги, а саме, що ні 12.01.2015 року ні в продовж усього 2015року ОСОБА_6 не звертався до адміністрації Клубу за трудовою книжкою(а.с.185-186). Доказів щодо ознайомлення працівника з наказом про його звільнення матеріали справи також не містять.

За таких обставин надана відповідачем інформація щодо предмету доказування не може бути визнана достовірною, тому підстави звільнення є недоведеними, відповідно, наказ є незаконним. В цій частині рішення колегія суддів погоджується з висновком суду.

Проте, задоволення судом інших позовних вимог є безпідставним.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.39 КЗпП строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника при наявності для цього поважних причин.

За умовами п.4.3. Контракту, протягом усього терміну дії Контракту футболіст не має права на звільнення за власним бажанням за винятком наступних підстав: хвороба або одержання інвалідності, яке перешкоджають виконанню робіт; порушення Клубом законодавства України про працю, даної угоди, а також з інших поважних причин.

Статтею 7 Контракту передбачено, що контракт може бути припинений або достроково розірваний на підставах, передбачених законодавством України про працю(п.1,п.8 ст.36 КЗпП України). У випадках дострокового розірвання контракту з ініціативи Клубу, футболісту виплачується компенсація в сумі 100 000грн.(п.7.3) У разі дострокового розірвання Договору з вини або за ініціативою футболіста, виплачується компенсація на користь Клубу в сумі 100 000грн.(п.7.4). Положення п.7.4. також застосовується в разі порушення футболістом умов Договору або вимог законодавства України про працю.

Положеннями ст. 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У вимогах позову позивач просить змінити дату та формулювання його звільнення з посади футболіста ТОВ «ФК «АФ-П'ятихатська» на 01 жовтня 2015 року за п. 8 ст. 36 КЗпП з підстав, передбачених контрактом.

Відповідно до матеріалів справи датою звільнення є 12.01.2015року.

Дата звільнення 1 жовтня 2015року стороною позивача не мотивована. Не підлягають задоволенню вимоги про виплату за вимушений прогул за період з січня по жовтень 2015року, оскільки, крім зазначеного, не ставилося питання про поновлення позивача на роботі. Сторонами не надано конкретних пояснень щодо фактичного отримання ОСОБА_6 трудової книжки та Ії знаходження під час розгляду справи. У разі неотримання трудової книжки, не зазначені причини за яких була затримана видача трудової книжки.

Позивача звільнено за нормами трудового законодавства. Заява про звільнення з зазначенням підстав звільнення позивачем подана не була, тому відсутні підстави для зміни формулювання звільнення. За наявності таких обставин суд не убачає підстав для задоволення вимог про стягнення, відповідно до умов п.7.3 Контракту, з ТОВ «Футбольний клуб «Інгулець» на його користь матеріальної компенсації за дострокове розірвання контракту у сумі 100000 грн.

За таких обставин, вимоги позову у цій частині не є доведеними і не підлягають задоволенню, рішення суду в цій частині не відповідає вимогам законності і обґрунтованості, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст..303, ст.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Інгулець» задовольнити частково.

Рішення Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року в частині позовних вимог про зміну дати та формулювання звільнення ОСОБА_4 з посади футболіста з ТОВ «ФК «АФ-П'ятихатська» на 01 жовтня 2015 року за п. 8 ст. 36 КЗпП з підстав, передбачених контрактом; стягнення з ТОВ «Футбольний клуб «Інгулець» на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період січень-вересень 2015 року у розмірі 13500 (тринадцять тисяч пятсот) гривень; визнання достроковим розірвання Трудовгого договору (контракту) від 08.05.2014 р., укладеного між ТОВ «ФК «АФ-Пятихатська» та ОСОБА_4, таким, що відбулося з вини та ініціативи Клубу та стягнення з ТОВ «Футбольний клуб «Інгулець» на користь ОСОБА_4 матеріальної компенсації за дострокове розірвання контракту у сумі 100000 грн. скасувати та у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: