Ухвала суду № 57351732, 12.04.2016, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2/759/3036/16

ун. № 759/744/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Борденюк В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним подана до суду із порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним повернуто позивачу у зв'язку з непідсудністю справи Святошинському районному суду м.Києва.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 березня 2016 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року скасовано і передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стаття 119 ЦПК України містить вимоги щодо форми і змісту позовної заяви. Позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

За приписом ч.5 ст. 119 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

В п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551 грн. 20 коп.

Як роз'яснено в п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р.,- у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 80 ЦПК (1618-15) за загальною сумою всіх вимог.

Як вбачається з абзацу другого частини 3 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», у раз коли в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позовна заява містять позовні вимоги, проте в порушення вищевказаних норм до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір». Спеціальним законом, який регулює питання сплати судового збору, а саме статтею 5 Закону України «Про судовий збір» зі змінами від 01.09.2015 р. відсутня підстава щодо звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав, що діяла в попередній редакції Закону. Тобто Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ споживачі позбавлені відповідних пільг.

Разом з тим, в позовній заяві позивач посилається на положення ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Вирішуючи питання колізії норм щодо сплати судового збору в справах про захист прав споживачів, зокрема ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та положень Закону України «Про судовий збір», суд керується тим, що саме Законом України «Про судовий збір», як спеціальним законом, визначаються правові засади справляння судового збору та звільнення від сплати судового збору.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Частиною 2 цієї ж статті визначено випадки, коли судовий збір не справляється, а ст. 5 Закону України «Про судовий збір» встановлює перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору. Зазначені переліки є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Крім того, що Закон України «Про судовий збір» є спеціальним правовим актом, що регулює питання оплати судового збору, то цей закон є ще й таким, що прийнятий у часі пізніше, порівняно із нормою ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому підлягають застосуванню норми Закону України «Про судовий збір».

Також слід зазначити, що застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягають застосування норми цивільного права.

З наведеного вбачається, що не можна ототожнювати договірні правовідносини, які виникають із реалізації особою своїх прав як споживача і безпосередньо прав особи як споживача при реалізації нею даного свого права.

Крім того, відповідач у даній справі не є особою, яка у встановленому законодавством порядку надає фінансові послуги із кредитування.

Викладене свідчить про те, що ОСОБА_1 при поданні даного позову була зобов'язана сплатити судовий збір на загальних підставах за кожну заявлену матеріально-правову вимогу. У даному разі предметом даного позову є немайнові вимоги позивача, кожна із яких має бути оплачена судовим збором у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Тому, дана позовна заява, на підставі ст. 121 ЦПК України, підлягає залишенню без руху, з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 119, 121 ЦПК України, ст.ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним залишити без руху до усунення недоліків.

Зобов'язати заявника в строк не пізніше ніж п'ять днів з дня отримання ухвали усунути недоліки, вказані в мотивувальній частині ухвали.

В разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: