Рішення № 57351622, 01.03.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12807/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

01 березня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення грошових коштів мотивуючи свої вимоги тим, що 07 лютого 2014 року між Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № NС2014-00002, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит частинами в сумі 36 000,00 (тридцять шість тисяч) гривень, а Позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 06.02.2017 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 18 % річних.

Зазначає, що Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором № NС2014-00002 від 07 лютого 2014 року і Позичальнику був виданий кредит в розмірі 36 000,00 (тридцять шість тисяч) гривень.

Звертає увагу суду на те, що Позичальник в свою чергу неодноразово порушував умови кредитного договору у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 43 888,35 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги вказує на те, що з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 07/02/2014-1 від 07 лютого 2014 року, згідно умов якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Банком за порушення Позичальником її зобов'язань перед Банком, що виникли із кредитного договору № NС2014-00002 від 07 лютого 2014 року та всіх додаткових угод до нього, в тому числі і тих, що будуть укладені в майбутньому... Поручитель відповідає перед Банком по кредитному договору солідарно з Позичальником.

Посилається на те, що відповідно до пункту 3.3.4. кредитного Договору, Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми кредиту, процентів за ним, комісій протягом 30 календарних днів з дати відправлення Позичальнику відповідного повідомлення Банку з вимогою дострокового повернення кредиту, а в разі невиконання даної вимоги Банку, звернути стягнення на предмет іпотеки та/або звернутися до суду, зокрема у випадках: несплати процентів понад один календарний місяць від дати їх нарахування; невиконання Графіку платежів понад 1 календарний місяць.....

Крім того, відповідно до п. 2.2.1. договору поруки, Банк має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором звернутися до Поручителя з вимогою про виконання Поручителем за Позичальника зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором.

Зазначає, що на підставі п. 3.3.4. кредитного договору та пунктів 2.1.1., 2.2.1. договору поруки, Банк звернувся з відповідними вимогами до Позичальника та Поручителя щодо дострокового погашення заборгованості по кредиту в розмірі 43 888, 35 грн., які залишилися без задоволення.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 543, 610, 629, 1054 ЦК України, звертається з даним позовом до суду та просить стягнути солідарно з відповідачів вищезазначену заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представник позивача та відповідачі в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, представником позивача до суду надано заяву згідно якої останній просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Причини неявки в судове засідання відповідачів суду не відомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб та ухвалити рішення при заочному розгляді справи, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 07.02.2014 року між ПАТ АБ «Південний» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) було укладено кредитний договір № NС2014-00002, відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит частинами у сумі 36 000,00 (тридцять шість тисяч) гривень, а Позичальник зобов'язався повернути кредит згідно Графіку платежів за Кредитним договору, який є невід'ємною частиною даного Договору не пізніше 06.02.2017 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 18 % річних. Цілі на які видається кредит: споживчі потреби Позичальника (а.с. 24-31).

Суд проаналізувавши зміст відносин, які виникли між сторонами приходить до висновку, що вони підпадають під регулювання ст.ст. 1054-1056-1 ЦК України (Кредит).

Так частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як уже зазначалося вище, в п. 1.1. кредитного Договору, сторони зокрема погодили, що Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит частинами у сумі 36 000,00 (тридцять шість тисяч) гривень.

Судом встановлено, а відповідачами в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що Відповідач-1 скористався наданими Банком послугами, а саме отримав кредитні кошти у вищезазначеному розмірі, що об'єктивно підтверджується наданою суду Заявкою на отримання грошових коштів від 07.02.2014 року та Випискою по особовому рахунку № 22031930049301 (а.с. 62, 64), які суд визнає достовірними та правильними, оскільки вони не спростовані відповідачами, та приймає їх до уваги як належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність посилань представника позивача в своєму позові про належне виконання Банком своїх зобов'язань за укладеним між сторонами кредитним Договором.

Як вбачається зі змісту умов кредитного Договору, сторони погодили, що Позичальник зобов'язався повернути кредит згідно Графіку платежів за Кредитним договором, який є невід'ємною частиною даного Договору не пізніше 06.02.2017 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 18 % річних.

Статті 526, 525, 610 ЦК України, визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а відповідачами в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що не зважаючи на вимоги вищезазначених норм ЦК України та умов Кредитного договору, Відповідач-1 отримавши кредитні кошти на умовах забезпеченості, строковості, погашення та платності, порушив свої зобов'язання за Договором, а саме не здійснює повернення кредитних коштів згідно Графіку платежів та не сплачує проценти за користування кредитом, що призвело до виникнення у нього заборгованості, яка станом на 18.08.2015 року становить 43 888, 35 грн. та складається із: залишок основної заборгованості - 35 000, 00 грн.; відсотки - 8888, 35 грн., що об'єктивно підтверджується наданим суду Розрахунком заборгованості (а.с. 61) та Виписками по особовому рахунку (а..с 65-76), які суд приймає до уваги як належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, які підтверджують факт наявності у Відповідача-1 зазначеної заборгованості та її розмір.

Судом встановлено, що з 18.08.2015 року (день здійснення розрахунку заборгованості) по день ухвалення рішення, Відповідачем-1 зазначена сума заборгованості в добровільному порядку не погашена.

За приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом…

Частина друга статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, в пункті 3.3.4. кредитного Договору сторони погодили, що Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми кредиту, процентів за ним, комісій протягом 30 календарних днів з дати відправлення Позичальнику відповідного повідомлення Банку з вимогою дострокового повернення кредиту, а в разі невиконання даної вимоги Банку, звернути стягнення на предмет іпотеки та/або звернутися до суду, зокрема у випадках: несплати процентів понад один календарний місяць від дати їх нарахування; невиконання Графіку платежів понад 1 календарний місяць.....

Судом встановлено, що Банком на виконання вимог даного пункту кредитного Договору, 26.08.2015 року на адресу Позичальника було направлено вимогу щодо погашення заборгованості, яка залишилася без задоволення (а.с. 45-47).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність наявності порушення права позивача, як Кредитора у зобов'язанні, яке виникло між ним та Відповідачем-1, та наявності в нього права вимагати усунення зазначених порушень в спосіб стягнення зазначеної заборгованості, що не суперечить умовам укладеного Кредитного договору та узгоджується із приписами ст. 16 ЦК України.

Статті 546, 548 ЦК України визначають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним Договором № NС2014-00002 від 07.02.2014 року, між ПАТ АБ «Південний» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 07/02/2014-1 від 07 лютого 2014 року, згідно умов якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Банком за порушення Позичальником її зобов'язань перед Банком, що виникли із кредитного договору № NС2014-00002 від 07 лютого 2014 року та всіх додаткових угод до нього, в тому числі і тих, що будуть укладені в майбутньому, згідно з яким Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит на суму 36 000,00 гривень, а Позичальник зобов'язується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за фактичний термін користування кредитом, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами кредитного договору та обраховані Банком. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним Договором (відповідність Поручителя і Позичальника є солідарною)… (а.с. 40-42).

Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що Відповідач-1 порушив свої зобов'язання за кредитним Договором № NС2014-00002 від 07.02.2014 року, зокрема не здійснює повернення кредитних коштів та не сплачує відсотки за його користування.

В п. 2.1.1. Договору поруки сторони погодили, що Поручитель при невиконанні (повному або частковому) Позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору у терміни, визначені у кредитному договорі, або неповерненні Позичальником коштів у разі визнання кредитного договору недійсним, Поручитель зобов'язується (не пізніше трьох днів від дати відправлення вимоги Банку про сплату Поручителем коштів) сплатити Банку несплачену суму основного боргу за кредитом та відсотки за фактичний термін користування кредитом, а також сплатити обраховану Банком неустойку у вигляді пені, штрафів, передбачених кредитним договором, а також інші суми, які Позичальник повинен сплатити відповідно до кредитного договору, або сплати суму отриманих по кредитному договору коштів, які згідно вимог чинного законодавства Позичальник повинен повернути Банку у разі визнання кредитного договору недійсним.

Згідно п. 2.2.1 Договору поруки, Банк має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором звернутися до Поручителя з вимогою про виконання Поручителем за Позичальника зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором.

Судом встановлено, що Банком на виконання вимог п.п. 2.1.1., 2.2.1 Договору поруки на адресу Поручителя, 26.08.2015 року було направлено Вимогу щодо погашення заборгованості по кредитному Договору № NС2014-00002 від 07.02.2014 року, яка залишилася без задоволення (а.с. 48-50).

Стаття 554 ЦК України визначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним Договором не тільки з Позичальника, а й з Поручителя знайшли своє доведення в судовому засіданні і є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статті 15-16 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За приписами статей 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, оскільки суд прийшов до висновку про доведеність вимог позивача та необхідності задоволення його позову, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України також на його користь з відповідачів підлягає стягненню солідарно судовий збір в розмірі 1 218, 00 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 525, 526, 533, 541, 543, 546, 548, 549, 550, 551, 553, 554, 610, 611, 612, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 та ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний», код ЄДРПОУ 20953647:

- заборгованість за кредитним Договором № NС2014-00002 від 07.02.2014 року в розмірі 43 888, 35 грн.;

- судовий збір в розмірі 1 218, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко