Окрема думка судді № 57349638, 22.04.2016, Апеляційний суд Київської області

"22" квітня 2016 р.

О К Р Е М А Д У М К А

судді Ігнатюка О.В., який залишився у меншості при постановленні ухвали від 31 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 (справа № 382/476/15-к, провадження № 11 - кп/780/133/16).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2016 року, вирок Яготинського районного суду Київської області від 20 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальне провадження закрите, у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Вважаю, що висновок колегії суддів про закриття кримінального провадження, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, є передчасним, оскільки ухвалений за результатами судового розгляду, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, з огляду на те, що в основу ухвали покладені докази, які досліджені із неналежною повнотою, а висновки колегії суддів містять припущення.

За результатами розгляду даного кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до вироку, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 07.11.2010 року близько 08 години, керуючи технічно-справним автомобілем «Volvo FH 12», номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом «Schmitz SKO 24», завантаженим на 21 461,10 кг, рухаючись на 123 км дороги Київ-Харків, в напрямку міста Києва, на території Яготинського району Київської області, в порушення вимог п.п. 1.2, 1.3, 1.5, 1.10, 2.3 «б», 10.1, 12.1, 12.3, 12.9 «б» ПДР України, які виразилися у тому, що виявивши на своїй смузі руху зустрічний автомобіль «Audi 100», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, що наближався назустріч, він не обмежився екстреним гальмуванням на своїй смузі, а виїхав на смугу зустрічного руху, куди вже повернувся автомобіль «Audi 100», внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. У результаті ДТП водій автомобіля «Audi 100» - ОСОБА_2, отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер на місці події.

Відповідно до вироку, судом першої інстанції було встановлено, що в даній дорожній обстановці, з технічної точки зору в причинному зв'язку із виникненням ДТП, знаходяться дії водія автопоїзду «Volvo FH 12» з напівпричепом «Schmitz SKO 24», а саме: застосування ним маневру відвороту ліворуч на смугу зустрічного руху, тобто невідповідність його дій вимогам п.12.3 ПДР України, які регламентують дії водія в умовах виникнення небезпеки для руху.

Встановлення саме цієї обставини, лягло в основу прийнятого рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Приймаючи рішення про скасування вироку та закриття кримінального провадження, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, колегія суддів апеляційного суду указала на те, що виїзд автопоїзду «Volvo FH 12» з напівпричепом «Schmitz SKO 24» на зустрічну смугу руху відбувся в стані заносу, який був викликаний екстреним гальмуванням водія автопоїзду - ОСОБА_1 в умовах аварійної обстановки, створеної діями водія автомобіля «Audi 100» - ОСОБА_2, який на незначній відстані перед зустрічним транспортом виїхав на зустрічну смугу руху, чим створив аварійну ситуацію для водія автопоїзду. В обґрунтування цього висновку, колегія суддів послалась на протокол огляду місця події і схеми ДТП та висновок спеціаліста № 9-13 від 10.05.2011 року, відповідно до яких, гальмівний слід автопоїзду складався із однієї суцільної лінії, яка була утворена колесами лівої його сторони що могло сприяти виникненню заносу автопоїзду та подальшого некерованого руху вліво відносно напрямку його руху. Даний висновок колегії суддів вважаю припущенням, оскільки належному дослідженню дані обставини не піддавались. Не з'ясування даних обставин, є неповнотою, яка не була усунута ні судом першої, ні апеляційної інстанції.

Посилання колегії суду на те, що з огляду на висновки експертиз і матеріали провадження, виїзд автопоїзду на зустрічну смугу руху внаслідок заносу не виключається, є припущенням, оскільки дані обставини, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не досліджувались (абз. 8 а. 5 ухвали).

Вважаю висновок колегії суддів, щодо причини виїзду на зустрічну смугу руху автопоїзду «Volvo FH 12» з напівпричепом «Schmitz SKO 24», передчасним, оскільки дане питання не було предметом дослідження жодної із проведених у даному кримінальному провадженні експертиз, а посилання колегії суддів на висновок спеціаліста № 9-13 від 10.05.2011 року, як на доказ, взагалі не ґрунтується на вимогах закону.

Так, відповідно до змісту ст.ст. 84, 86 та ч.3 ст.93 КПК України, висновок спеціаліста є недопустимим доказом і на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Окрім цього, в супереч положенням ст.ст. 85-86 КПК України, не з'ясованим залишилось також і питання допустимості і достовірності наданої у судовому засіданні копії наказу № 09/02-1 ЛС від 09.02.2010 року та доданої до нього доповідної записки від 17.05.2010 року, відповідно до яких, швидкість автопоїзду, не могла перевищувати 82 км/год.

Вважаю, що колегією суддів не у повному обсязі були досліджені обставини ДТП та матеріали кримінального провадження, які би давали підстави для закриття кримінального провадження. Так, при наявності відповідного клопотання захисника, судом апеляційної інстанції не було призначено комплексну транспортно-трасологічну та трасологічну експертизу, також не були досліджені висновки проведених у даному кримінальному провадженні експертиз, не допитані експерти, в тому числі і в частині їх висновків про технічну можливість уникнення водієм автопоїзду ДТП та щодо можливості виїзду автопоїзду на зустрічну смугу руху у стані заносу / некерованому стані.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, з технічної точки зору, причиною ДТП між автопоїздом «Volvo FH 12» з напівпричепом «Schmitz SKO 24», під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобілем «Audi 100», під керуванням водія ОСОБА_2, є виїзд автопоїзду «Volvo FH 12» на зустрічну смугу руху. Дана обставина стверджується матеріалами кримінального провадження, показаннями самого ОСОБА_1 та численними висновками експертів, предметом розгляду яких, було дослідження місця зіткнення транспортних засобів.

Таким чином, технічні причини виїзду автопоїзду на зустрічну смугу руху, є ключовими для прийняття обґрунтованого рішення про винуватість чи невинуватість водія ОСОБА_1, для з'ясування яких, необхідні спеціальні знання.

Оскільки, дане питання не було предметом розгляду жодної із проведених у даному кримінальному провадженні експертиз, вважаю судовий розгляд у даному кримінальному провадженні неповним.

Вважаю, що висновки колегії суддів щодо механізму зіткнення транспортних засобів і щодо причин виїзду автопоїзду на зустрічну смугу руху, зроблені без врахування факту зміни обвинуваченим ОСОБА_1 своїх показань щодо цих обставин, у тому числі і тих, які від давав у суді апеляційної інстанції. Так, колегією суддів не надано оцінки та не перевірено показання ОСОБА_1 щодо можливості заносу автопоїзду внаслідок неналежно закріпленого вантажу, який знаходився у напівпричепі, а також тих показань, у яких обвинувачений указував на можливість незначного відвороту рульового керма ліворуч в момент виникнення небезпеки для руху.

Поряд із цим, колегією суддів не надана оцінка тому, що на момент зіткнення, водій автомобіля «Audi 100» - ОСОБА_2, вчинив дії направлені на усунення правопорушення.

Окрім цього, нез'ясованим залишається також і технічний стан системи робочого гальма та елементів підвіски напівпричепу «Schmitz SKO 24». Так, відповідно до висновку експерта № 66А від 25.01.2011 року, предметом дослідження технічного стану автомобіля, був лише сідловий тягач «Volvo FH 12». Комплексному ж технічному дослідженню, автопоїзд «Volvo FH 12» з напівпричепом «Schmitz SKO 24», не піддавався.

Поряд із цим, з огляду на гальмівний слід автопоїзду, який складався із однієї суцільної лінії, додаткової перевірки потребувало також і питання технічної справності системи робочого гальма автопоїзду «Volvo FH 12» з напівпричепом «Schmitz SKO 24» із з'ясуванням їх технічних особливостей, а також того, яким чином перевищення швидкості водієм автопоїзду могло вплинути на факт гальмування. Не дослідженим, залишився також і стан протектору шин автопоїзду «Volvo FH 12» з напівпричепом «Schmitz SKO 24», особливості вантажу та механізм його закріплення у напівпричепі.

Наявність указаної неповноти судового розгляду, була перешкодою для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

Із наведених вище міркувань, не погоджуюсь із рішенням більшості в колегії суддів і вважаю за необхідне викласти окрему думку.

Суддя, який залишився

у меншості Ігнатюк О.В.