Ухвала суду № 57349589, 20.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/7299/14 Головуючий у І інстанції Борець Є.О.Провадження № 22-ц/780/2668/16 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 29 20.04.2016

УХВАЛА

Іменем України

20 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря: Петленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою військової частини 1492 окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до військової частини № 1492 окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», Бориспільського управління Державної казначейської служби України Київської області, третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

у с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до військової частини № 1492, Бориспільського управління Державної казначейської служби України Київської області, третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з держави на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 10 678,44 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. шляхом списання Бориспільським управлінням Державної казначейської служби України Київської області цих грошових коштів з Державного бюджету України. Стягнути з держави на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. шляхом списання Бориспільським управлінням Державної казначейської служби України Київської області цих грошових коштів з Державного бюджету України. Стягнуто з держави на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з перекладом документів, в розмірі 14,12 грн. та витрати на оплату судового збору в розмірі 2,53 грн. шляхом списання Бориспільським управлінням Державної казначейської служби України Київської області цих грошових коштів з Державного бюджету України. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2015 року доповнено резолютивну частину вказаного рішення абзацом наступного змісту: «Стягнути з держави на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 2 152,64 грн. шляхом списання Бориспільським управлінням Державної казначейської служби України Київської області цих грошових коштів з Державного бюджету України».

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 серпня 2015 року апеляційні скарги військової частини 1492 та ОСОБА_3 відхилено, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2016 року справу направлено до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги військової частини 1492 на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2015 року. Касаційне провадження зупинено.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Стягуючи з держави на користь позивачів витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що їх розмір підтверджується документально, зокрема, наявною у матеріалах справи квитанцією.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони не суперечать вимогам процесуального законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі відповідних ордерів серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 адвокат Лебадинська Н.С. представляла інтереси позивачів при розгляді даної справи в суді першої інстанції.

Згідно квитанції № 131537 від 1 квітня 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зазнали витрат на оплату правової допомоги у розмірі 11 692,80 грн.

Відповідно до розрахунку вартості правової допомоги, адвокатом на участь в судових засіданнях, складення процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи та надання консультацій було затрачено 24 години свого часу.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» установлено, що граничний розмір витрат, пов`язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України зазначені положення врахував, з урахуванням принципу пропорційності розміру задоволених вимог позову дійшов правильного висновку про стягнення з держави на користь позивачів понесених судових витрат у розмірі 2 152,64 грн. з розрахунку 40 % розміру мінімальної заробітної плати у 2014 році за годину роботи адвоката, що відповідає вимогам законодавства щодо граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу.

Таким чином, законним і обґрунтованим є висновок суду про наявність підстав, передбачених ст. 220 ЦПК України, для ухвалення додаткового рішення, оскільки заявлені вимоги позивачів не були розглянуті в повному обсязі, а вирішене питання розподілу витрат на правову допомогу не змінює суті основного рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до вимог процесуального законодавства і підстав для його скасування не вбачаєься.

Керуючись ст.ст. 220, 303, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу військової частини 1492 окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» відхилити.

Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: М.А. Поліщук

В.О. Фінагєєв